Евакуація.City відвідала заклад та поспілкувалася з засновниками про виїзд із Харкова, бізнес під час війни та волонтерство.
Життя у Харкові та перші дні повномасштабної війни
Катерина та Андрій Гудімови мали комфортне життя у Харкові: ростили маленьку доньку та мали власний бізнес. У парку Саржин Яр у пари був заклад вуличної їжі, де готували каву, бургери та шаурму. Робота була більш сезонна, тому хотіли відкрити заклад, який працюватиме весь рік. Таким місцем мав стати бар у підвальному приміщенні у центрі Харкова.
Катерина та Андрій Гудімови
Андрій із січня робив там ремонт та готувався до відкриття наприкінці зими, тож 24 лютого повернувся додому після опівночі.
У повномасштабне вторгнення подружжя не вірило до останнього. Катерина збиралася у четвер на пари з неврології, адже лише 2 лютого поновилася в медичному університеті після трьох років у декретній відпустці. Походити в університет встигла тільки 20 днів, тепер навчання онлайн.
Родина Гудімових
"Я навіть не збирала жодної тривожної валізки. Збиралася на навчання, дитина – у садок. Увечері 23 лютого опублікувала допис, що переходжу на українську мову та переводжу на неї всі свої соцмережі. І ми просто лягли спати. Андрій ще робив ремонт до ночі. Ми спали й нічого не підозрювали", – згадує Катерина.
Ранок 24 лютого почався із дзвінків рідних. Катерина не піднімала і навіть вимкнула телефон. А коли прокинулася й побачила новини, одразу розбудила Андрія.
"Ми взяли бутиль води, зварену кашу з холодильника, накидали речей та поїхали у бар. Вважали, що це найбезпечніше місце, яке тільки може бути", – розповідає Катерина і додає, що у підвалі дуже товсті стіни й навіть зв’язок не ловив.
Андрій згадує, що виїжджати з міста не планували, сподівалися на швидке завершення. У барі Гудімови пробули разом з іще однією сім’єю тиждень. Потім російські війська обстріляли будівлю Харківської облдержадміністрації.
"Ми були за 350-400 метрів. Це трапилось о 8 ранку. Прокинулися від цього вибуху. А наступного дня о 16 вечора стався вибух поруч із нами. Нереально гучний. Коли трирічна дитина спитала, що це було, то ми вирішили їхати. Зібрали речі, які могли, і о 6 ранку 3 березня вирушили з Харкова. Тобто через 8 днів", – розповідає чоловік.
Наслідки обстрілу будівлі Харківської ОДА
Катерина згадує, що після вибуху неподалік у барі зникло світло, перестали працювати всі комунікації. За два тижні влучили у будинок, де був підвал, приміщення затопило до стелі й врятувати вдалося лише стільці. Тепер їх використовують у закладі на Шота Руставелі.
Кав’ярня у парку зараз не працює. Певний час знайомий пари, закривши вибиті вікна від прильотів, робив там каву на вихідних. "Ми нічого звідти не мали. Він забирав собі зароблені гроші, бо в Харкові тоді не було роботи", – каже Катерина.
Евакуація з Харкова та адаптація
Із Харкова сім'я виїхала у Ворохту до знайомих, через Дніпро та Вінницю. Катерина каже, що виїжджати було страшно: у центрі вже не було цілих вікон, боялися порізати шини.
"Я трималася весь тиждень. Не плакала, бо дитина поруч. Коли ми виїжджали з Харкова, і я побачила всі блокпости, у мене сталася сильна істерика. Дочка заснула. Усі військові казали: "Чого ж ви плачете? Усе буде добре", – розповідає Катерина.
Родина Гудімових у перший тиждень повномасштабної війни
З того часу подружжя не поверталося до Харкова. 6 березня у будинок, де була їх квартира, влучила ракета й помешкання затопило.
Жінка каже, що їй у будь-якій частині України комфортно, але немає відчуття дому, лише тимчасовість. "Мені досі здається, що я в анабіозі й не адаптувалася. Ми як вдихнули, коли виїжджали з Харкова, то напевно видихнемо, коли війна закінчиться", – розмірковує Катерина.
Андрій розповідає, що бар у Харкові відкривав на останні власні та кредитні гроші. Він розумів, що заклад має вистрілити, але війна все зіпсувала. Після переїзду до Ворохти чоловік три місяці пропрацював офіціантом, а потім поїхав до Києва з ідеєю відкрити власний бізнес. Дружина з донькою залишалися на Прикарпатті пів року.
"Неможливо адаптуватися, бо умовно хлопці з заходу їдуть воювати за твою землю, а ти приїхав до них. Ці думки були і є зараз. Єдине виправдання, яке можу собі зробити, це те, що я більш корисний тут. Можу допомогти, щось вирішити, купити. Заплатити податки, дати роботу", – пояснює Андрій.
Харківський заклад у Києві
Від ідеї до відкриття закладу минуло два місяці "дуже нудного та складного процесу". Так Андрій описує пошук приміщення та постачальників, розробку рецептів та консультації з бухгалтером. Згадує, що в інтернеті подивився тисячі різних приміщень, а особисто відвідав – понад 50. Домовитися з орендодавцями виявилося складно через невизначеність: не всі погоджувалися здавати приміщення наприкінці травня – на початку червня.
Врешті-решт вдалося знайти місце у центрі Києва біля Палацу спорту. На стінах у приміщенні розмістили слова харківської говірки та символи міста. Головною стравою у "ХА" обрали гастрономічний символ міста – квадратну піцу. Її можна купити за звичайною ціною або з переплатою у 30 чи 60 гривень – ці гроші підуть на збори для 79-ї бригади.
Однак відкриття закладу було під загрозою. За день до 20 серпня перестали працювати всі холодильники, а постачальник не міг нічого зробити. Тож відкриття перенесли на 23 серпня – на День Харкова. За менш ніж пів року "ХА" у Києві розширилося до трьох закладів та однієї точки з доставлення їжі.
Спершу гостями були харків’яни, а далі спрацювало сарафанне радіо, і тепер пара оцінює клієнтів як 50% киян та 50% харків’ян. Крім того, на відвідуваність значно вплинули масовані обстріли російських військ.
"10 жовтня (перший масований ракетний обстріл енергетичної інфраструктури Києва та всієї України – ред.) був переломний момент. Це дуже позначилося на відвідувачах. Мало людей стало відвідувати. Багато поїхали, Київ знову став пустим. Люди почали скромно поводитись. Ми все це відчуваємо. Усі заклади громадського харчування це помітили 100%", – каже Андрій.
Харків’яни для харків’ян
Особливістю закладу є й те, що у ньому працюють лише харків’яни-переселенці. "Не тому, що ми дискримінуємо інших, а тому, що ми про Харків", – пояснює власник.
Заклад "ХА" у центрі Києва
Персонал шукають постійно: бажано з досвідом, але готові наймати і без, якщо людина хоче працювати. Андрій наголошує, що зарплатню виплачують повністю.
"Ось так ми і працюємо. Моя перша задача – допомогти своїй сім’ї, друга – працівникам, а третя – теж дуже важлива, але третя, – ЗСУ. Але якщо умовно бармен буде думати, чим йому заплатити за квартиру, а ми збираємо на дрон чи машину, то треба закрити спершу його потреби. Він так само цього потребує і це нормально", – пояснює підхід до роботи чоловік.
Дошка оголошень у "ХА"
А ще біля входу у "ХА" є дошка, на яку кожен може повісити своє оголошення. Наприклад, там вже є оголошення харків’янки, яка після евакуації виготовляє десерти у Києві на замовлення, зокрема і для "ХА".
"Це те, що ми можемо зробити. Ми у цій ролі інструмент" – каже Андрій.
Заклад "ХА" розташований у центрі Києва
Допомога військовим
Андрій ділиться, що постійно думками у Харкові та з військовими на "нулі", а завдяки власній справі може підтримувати бійців на передовій. Ще у 2014 році чоловік допомагав знайомим військовим й продовжив після 24 лютого.
Однак власник наголошує, що допомагає не суто він, а відвідувачі, тобто бізнес є одним з інструментів, щоб зібрати допомогу. Крім того, що гості купують піцу з переплатою, вони ще донатять на окрему банку. З вересня на неї накопичили понад 205 тисяч гривень. Бійцям 79-ї бригади вже придбали й передали Starlink, пічку, соляру, причіп, ліки, акумуляторну станцію, хамон на новий рік та багато іншого.
Катерина займається соцмережами "ХА" і регулярно публікує звіти та чеки про витрачені гроші. Також заклад допомагав благодійному фонду "ДоброДар", який годує літніх людей та інші вразливі групи у харківських районах Північна Салтівка та П’ятихатки, що значно постраждали від російської агресії. Але зараз перейшли на допомогу суто військовим.
"Зараз є болюча точка – це Бахмут. У нас немає знайомих, які стоять там. Але якщо нам пише хтось зі знайомих, хто знає цих людей – ми готові допомагати, ми відкриті", – кажуть Андрій і Катерина.
3020
