Редакція Евакуація.Сity поспілкувалася з жінкою про тиждень в окупації, переїзд та реставрацію житла.
Перший тиждень провели в окупації
На початку повномасштабної війни Наталі Ал Баз разом з чоловіком та п'ятирічною донькою залишалася вдома, у селі Циркуни, що на Харківщині. Вони жили в новому будинку, в який переїхали за кілька місяців до вторгнення, там лише розпочали робити ремонт. Основні роботи планували на березень.
Вже вранці 24 лютого у Циркуни зайшли російські військові, селище окупували.
"Бомбили постійно, бахкали. Вранці 24 лютого ми вже були під окупацією. Звичайно, одразу не стало світла, опалення, не працювали магазини, ні зв'язку, ні інтернету. Чоловік вибігав на вулицю, щоб подивитися, звідки і куди воно летить і хоч якось розуміти ситуацію", – згадує жінка.
У будинку в Циркунах родина робила ремонт
З будинку Наталі було видно, як ворожі снаряди та бомби падають на П'ятихатки, Cалтівський район Харкова, Екопарк. Залишатися у таких обставинах із п'ятирічною донькою було небезпечно. Виїхати родині вдалося першого березня, поки на шляху не було ворожих блокпостів. Пізніше на дорозі з'явилися російські солдати, які розстрілювали машини евакуйованих.
"Чоловік сказав, що будемо пробувати виїжджати. Блокпост з нашого боку селища був розбитий, його не встигли відновити, тож у нас з'явилася можливість, і вже незабаром ми були у друзів, у теплі", – каже жінка.
Родина вирішила переїхати до друзів на хутір. До повномасштабної війни там були заповнені лише три хати. Тепер – понад двадцять, у багатьох із них живуть переселенці.
Життя у новому помешканні
На новому місці Наталі з родиною спочатку зупинилася у друзів. Жити довелося у літній кухні. Згодом родині запропонували придивитися до закинутих хат на тому ж хуторі поблизу Богодухова. Так Наталія обрала давню хату із піччю.
Флігель, де родина жила одразу після евакуації
"Власники помешкання не виходили на зв'язок понад 5 років, тож його вважають покинутим", – пояснює жінка.
Родині довелося будувати все спочатку: у хаті було світло та деякі меблі, але для комфортного життя цього не вистачало. У такій же закинутій сусідній хаті знайшлися двері, з яких родина зробила ліжко. У нагоді стала і стара шафа, де можна було зберігати речі.
"Все необхідне шукали у сусідських покинутих хатах. Там були вінтажні речі, які ми мили, відновлювали і давали їм нове життя", – розповідає блогерка.
Наталі взялася реставрувати і інші старі речі: стільці, столи, шафи, дзеркала. Досвіду не забракло: за освітою вона культурологиня, а раніше створювала бодіарт та декорації. Для нового дизайну використовує і куплені матеріали, і підручні. Наприклад, жінка оздобила старий холодильник паличками від морозива.
Одним із найбільших викликів у облаштуванні помешкання виявилася піч, яка мала багато несправностей та чаділа. Тож влітку її повністю розібрали, а щоб провітрювати приміщення – вийняли вікно.
Тепер піч склали заново, тож її стало легко розпалювати. Стале і ні від кого незалежне опалення дуже знадобилося цієї зими, коли росія обстрілювала енергетичну інфраструктуру України.
Крім того, у домі потрібно було самостійно облаштовувати каналізацію. Воду брали з колодязя, прокладали труби, а коли з настанням холодів вона почала замерзати – прочищали соляним розчином.
Поки що родина не планує повертатися у рідні Циркуни чи до Харкова. Наталі вже їздила до попереднього дому, коли Харківщину звільнили з окупації.
Взимку дім опалювали дровами
"Там був приліт, досі немає світла, пошкодило дах, вікна з одного боку. Як результат там розбухла стеля", – каже жінка.
До того ж, на хуторі немає сирен, які сповіщають про повітряну тривогу, тож там спокійніше. Реальність хутора не схожа на міське життя, а до найближчого магазину треба їхати близько 7 кілометрів, до міста – близько 20. Все ж Наталі сподівається завершити ремонт і продовжувати жити у новому помешканні.
Блог англійською
Про всі успіхи і невдачі, які спіткали родину на хуторі, Наталі розповідає у соцмережах.
Її блог легко знайти за назвою "Естетика Хутора". На початку повномасштабного вторгнення Наталі писала там англійською мовою, щоб показати ситуацію, в якій опинилися українці, для іноземної аудиторії.
"Мені здавалося, що це якийсь сюр, що так не може бути. Тому хотіла розповісти про це англійською, щоб достукатися до іноземців",– каже жінка.
У блозі вона активно спілкується з аудиторією та ділиться натхненням, як створити свій будиночок мрії. Завдяки читачам влітку вдалося оновити вікна у помешканні. На свій день народження жінка попросила друзів та підпискників допомогти з ремонтом фінансово. Усе інше купують із власних заощаджень.
Для красивого ремонту не потрібно багато грошей, впевнена Наталі. Часто необхідні матеріали вона позичала у сусідів чи купувала на секонд-хенді.
"Якщо є бажання, то можна покращити життя, де б ти не був. Багато що можна зробити з мінімальними зусиллями та витратами", – каже блогерка.
3020
