Матеріал The Guardian We live in the here and now’: Ukrainian refugees starting businesses in the UK" cкорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
Українські переселенці ведуть успішний бізнес у Великобританії
Евакуація Алекса та Іванни Малік до села Беркшир пролягала через територію п’яти країн. З двома дітьми та речами, які вмістилися в їхнє авто, вони проїхали Молдову, Румунію і спочатку зупинилися в Німеччині.
"Ми думали, що війна буде недовго, може місяць-два", – каже Іванна. Оскільки подружжя не розмовляє німецькою, вони вирішили їхати далі. Британський волонтер, з яким списалися у фейсбуці, допоміг із притулком у Сполученому Королівстві.
Алекс майже не розмовляє англійською, натомість Іванна володіє нею досить добре – жінка усвідомлює, що знання мови впливає на їхні перспективи у Британії. Зараз родина розвиває власний ІТ-бізнес RepairServiceUK і вже має достатньо клієнтів, щоб утримувати себе.
Українські переселенці Алекс та Іванна Малік у будинку своїх спонсорів поблизу Редінга
Разом із ними у Сполученому Королівстві ще понад 157 тисяч українських переселенців, які прибули від початку російського вторгнення за урядовою програмою Homes for Ukraine. Деяким вдалося швидко повернути життя в нормальне русло, оскільки, на відміну від більшості біженців, українці мають право працювати одразу після прибуття.
"Ми просто працюємо і живемо тут і зараз"
Вдома в Миколаєві Алекс Малік мав великий ІТ-бізнес і близько 20 тисяч клієнтів. "Тепер у мене є лише мої спогади", – каже він.
Знову почати бізнес з нуля було величезним випробуванням для родини. Вони зверталися до центру зайнятості щодо невеликої допомоги з друком візитних карток чи плакатів формату А4. Але неодноразові прохання були відхилені. Натомість з основними матеріалами їм допомогли кілька рандомних людей.
Завдяки рекламним оголошенням на автобусних зупинках і кафе, а також сарафанному радіо в їхньому селі (де багатьом літнім мешканцям потрібна допомога з ІТ) RepairServiceUK швидко розвивається. Але оскільки лише Іванна може говорити англійською, подружжя працює завжди разом, коли діти в школі.
"У мене вдома 20 тисяч клієнтів, але деякі з них загинули, – каже Алекс. – І я отримую повідомлення від їхніх сімей на кшталт: "Привіт Олексій, це дружина Анатолія, хочу повідомити, що він помер. Уявіть: я вранці беру телефон, відкриваю Вайбер і читаю це. Це зводить з розуму. Тому ми ні про що не думаємо. Ми просто працюємо і живемо тут і зараз".
Труднощі працевлаштування українців у Британії
Не всі українці у Великобританії облаштували життя так само, як родина Алекса та Іванни. "Наша подруга була директоркою компанії в Україні і наразі живе у Лондоні. Вона хороша бізнесвумен, але не знає англійської. Тож у 45 років і з дітьми влаштувалася економкою в готелі".
Цій парі також пощастило, що вони можуть працювати в тій же сфері, що й в Україні. У той час як 65% працюючих дорослих, опитаних Національним статистичним управлінням у листопаді, знайшли роботу в іншому секторі. Половина респондентів зазначала про труднощі із працевлаштуванням через мовний бар’єр.
Киянка започаткувала логістичний та швейний бізнес у Лондоні
"Моя мета – економічне зростання України, і я думаю, що зможу досягти успіху в цьому", – розповідає Наталія Горбенко, яка минулоріч переїхала з Києва до Лондона для відкриття бізнесу.
На батьківщині жінка працювала менеджеркою з логістики в транспортній компанії. Вона відкрила філію логістичної фірми в Британії та намагається розвивати її як власний бізнес, досліджуючи імпорт українських продуктів, зокрема соняшникової олії, випічки та меблів.
"Багато сіл в Україні вже працюють з Ikea. І якщо Ikea обирає нас як постачальника, чому ми не можемо знайти клієнтів тут, у Сполученому Королівстві?"
Наталія Горбенко з вишиванками
Пані Горбенко захоплювалася дизайном і пошиттям одягу. Після евакуації до Британії вона відкрила власний бізнес: тепер є також модельєркою вишиванок. Жінка надсилає замовлення колезі в Україну. Також Наталія працює з кінопродюсером, щоб створити документальний фільм:
"Я хочу створити портрет українських бізнесменів. Ми дійсно дуже сміливі. Ми стійкі, ми підприємливі, ми говоримо з пристрастю".
Український арт-дилер, який продовжує кар’єру у Шотландії
Микола Зінченко – колишній киянин, який нині разом із дружиною і маленькою донькою живе в Абердині. Чоловік був торговцем мистецтва в Україні і після прибуття до Шотландії хотів відразу працювати.
"У готелі, де нас поселили, я попросив кімнату для зустрічей. Тож деякий час у мене був власний маленький офіс, і люди казали: "О, що він там робить?" Я намагався постійно бути зайнятим", – розповідає він.
Через вісім місяців чоловік мав перший успіх – йому вдалося виставити роботи на Абердинському художньому ярмарку і отримати запрошення для участі в іншому великому ярмарку в Глазго, що відбудеться в травні.
Арт-дилер Микола Зінченко в Aberdeen Art Gallery
Більшість робіт належать українським митцям, але нещодавно він знайшов свого першого шотландського митця. Чоловік зізнається, що ще досліджує свої перспективи у Британії.
Майбутнє, однак, зовсім неясне для нього. "Коли закінчується старий рік, кожного 31 грудня, я завжди складав план на майбутнє. Цьогоріч було справді важко. Тому що те життя, яке у нас було, плани, які я мав кілька років в Україні, зараз зникли. Мені потрібно скласти інший план".
4318
