Редакція Евакуація.City поспілкувалася з трьома українками, які були вимушені виїхати після 24 лютого минулого року. Тепер, відкривши свою справу, вони намагаються підтримувати Україну.
Захоплення, яке стало справою життя: кулінарна школа MarSo у Вроцлаві
Катя Ральченко мала свій бізнес ще в Україні. Все почалося з того, що вона захопилася приготуванням різних страв. Потім були перші кулінарні курси у Києві і навчання у різних шефів. За кілька років дівчина потрапила на роботу в приватну школу, де готувала і проводила кулінарні майстер-класи для дітей.
Потім працювала в кав'ярні, паралельно проходила стажування в ресторані. Їй подобалось робити кулінарні майстер-класи, тож Катя орендувала студію, створила власний бренд і почала займатися улюбленою справою.
Катерина – засновниця кулінарної школи MarSo
У березні минулого року велика війна змусила Катю разом з двома доньками переїхати з Києва до Польщі. Спочатку родина знайшла прихисток у невеличкому містечку Єленя Гура, а пізніше переїхала до Вроцлава. Катя зізнається, що морально було легко наважитись на відкриття бізнесу в Польщі. Все через те, що у неї була впевненість у своїх навичках, а ще внутрішнє відчуття того, що тут це потрібно.
"Від знайомої я дізналася, що у Вроцлаві теж є кулінарні студії. Вона й запропонувала створити такий проєкт, особливо зважаючи на те, що у цьому польському містечку є багато українців. Я навіть не вагалася. Адже готувати і ділитись своїм досвідом з іншими – це те, що мені вдається робити найкраще. А ще це справа, у якій я маю великий досвід, бо спочатку дуже багато цікавилась різними кухнями світу, а потім вчилась готувати сама", – розповідає Катя.
Кулінарний проєкт MarSo у Польщі стартував з дитячих-майстер класів. Катя вірить, що правильне харчування дитини – це запорука гарного здоров'я на все життя. Тому місією майстер-класів вважає привчити дітей до нових продуктів і розширити їхній харчовий асортимент. Головне правило її занять – щоб меню було різноманітним, щоразу новим і цікавим.
Катя пояснює, що у форматі майстер-класу поєднується кілька важливих факторів – це самостійна робота, коли страви фактично з'являються з-під твого ножа, і творчість.
"Для мене найприємніший момент у дитячих заняттях – це кінець процесу, коли діти куштують приготоване і кажуть, як це смачно, або коли батьки підходять і зізнаються, що дитина раніше не їла певний продукт або страву, а саме тут їй це сподобалось. Це дуже цінно, бо дарує бажання рухатися далі і вигадувати щось нове", – додає жінка.
Дівчина проводить і дорослі майстер-класи, їх місія інша. Вона полягає у тому, щоб додати барв, смаків і чогось нового в буденне життя, зробити його цікавішим і смачнішим. Каті хочеться, щоб людям не набридала одноманітна кухня.
"Хочеться, щоб пара готувала один для одного, для своїх дітей, щоб разом вони відкривали нові смаки, а після приготування сідали за стіл і обговорювали свій новий досвід або будь-яку іншу тему", – каже Катя.
Учасники кулінарних майстер-класів у MarSo здобувають не лише нові навички, а ще й допомагають Україні та ЗСУ, бо частину прибутку від занять Катя перераховує благодійним фондам або волонтерам. Зазвичай це приблизно 10% від доходу. Інколи після оплати оренди приміщення і закупівлі продуктів для майстер-класів виходить перерахувати навіть більше, а інколи – менше. У таких випадках вона намагається компенсувати різницю наступного разу.
Сьогодні кулінарний проєкт MarSo роблять двоє людей – Катя і її подруга, яка за сумісництвом і помічниця. Майстер-класи вони проводять лише українською, але хочуть спробувати ще й англійською. Катя зізнається, що польську не вчить, бо наразі немає відчуття, що вона хоче залишатися у Польщі. Натомість є тільки величезне бажання повернутися до Києва, щоб створювати тут щось якісне і круте.
Як додатковий заробіток в Україні переріс у бізнес в Польщі: виробництво льодяників ручної роботи No Sugar
- Адреса: Wojciecha Cybulskiego 6, Вроцлав
Анастасія Ведерникова залишила рідний Бердянськ 27 лютого 2022 року разом із сином і донькою. Коли приїхала до Вроцлава, то не планувала тут залишатися і починати робити щось своє. Але ідея виготовляти льодяники у неї з'явилася ще в Україні. Каже, що завжди шукала способи, як себе реалізувати. Їй хотілось чогось особливого, тому ще у Бердянську робила льодяники і пропонувати свою продукцію кав'ярням. Поступово у неї з'явилися клієнти і замовлення. Однак це був лише додатковий заробіток.
Виробництвом льодяників Настя почала займатися ще в Україні
Після переїзду до Польщі Настя не відразу повернулася до виробництва льодяників. Вона пішла працювати в пекарню, де зарплата залежала від відпрацьованих годин. Жінка жила у квартирі польської родини, яка дозволила деякий час не платити оренду. Але Анастасія пригадує, що коли отримала зарплату у 1 200 злотих, то зрозуміла, що цих грошей не вистачить ні на що. Був ще варіант працювати на заводі щонайменше по 10 годин на добу. Але така перспектива їй теж не подобалася, адже так вона практично не бачила б дітей.
Тоді Настя показала свої льодяники польській сім'ї, яка її прихистила. Такі солодощі дуже сподобались полякам. Саме вони допомогли їй купити перші форми, знайти інгредієнти, які для цього потрібні, розповіли про льодяники своїм сусідам і знайомим. Так почали з'являтися перші замовлення. Анастасія зізнається, що відкрити бізнес в Польщі було дуже страшно. Але затяте внутрішнє бажання заробляти і бути більш вільною у часі перевищило стабільність на заводі.
У Вроцлаві Настя орендує невелике приміщення, де виготовляє льодяники. Майже завжди вони є в наявності, тобто можна прийти і придбати щось з асортименту. Також Настя виготовляє льодяники під замовлення. Часто їх купують салони краси, стоматології, зоомагазини, різноманітні фірми, які роблять презенти для клієнтів зі своїми логотипами. Якщо в Україні Настя робила льодяники з цукру, то в Польщі перейшла на італійський ізомальт, у якого є всі необхідні сертифікати якості. Картинка на цукерках зроблена з крохмального паперу, тому її також можна їсти. Такі льодяники не містять жодних домішок і барвників, а ще вони корисні, бо у складі немає цукру і глютену.
Настя не лише виготовляє льодяники, а й ділиться своїм досвідом. Раніше вона проводила безкоштовні майстер-класи у клубі для підлітків при благодійному фонді, який відкрила українка, щоб допомагати постраждалим від війни сім'ям. Настя каже, що їй хотілось бути хоч у чомусь корисною для цих дітей. Також вона робила патріотичні льодяники і брала участь у благодійному фестивалі, який організував цей фонд. Зібрані на ярмарці кошти йшли на допомогу українським військовим.
Зараз Настя намагається активно розвивати свій бізнес. Щоб вийти на стабільний дохід, вона шукає шляхи співпраці з різними закладами, зокрема кав’ярнями і пекарнями, які би робили регулярні замовлення. Та все ж зізнається, що насправді в майбутньому хотіла би повернутись в Україну.
Залишити успішний український бізнес і почати все з нуля: квітковий магазин Flamberta
- Адреса: Henryka Kamieńskiego 1, Краків
Євгенія Фурман переїхала з Києва до Кракова 8 квітня 2022 року. До початку повномасштабної війни вона була успішною флористкою і мала свій бізнес в Україні. Квіткове оформлення весіль, різноманітних святкувань, проведення індивідуальних майстер-класів, а ще оформлення будинків світлодіодними гірляндами – все це довелося залишити в іншому житті.
Євгенія розповідає: після переїзду до Польщі зрозуміла, що не хоче займатися тим, що їй не подобається. А без знання мови перспектив знайти роботу до душі не було. Тоді вона для себе чітко вирішила, що хоче робити те, що вміє найкраще. Але оскільки вийти на новий ринок в іншій країні нелегко, жінка почала з чогось меншого. Так і з'явився квітковий магазин Flamberta. Це місце, де можна купити квіти, замовити їхню доставку або ж домовитися про флористичне оформлення будь-яких святкувань. Переважно флористка працює сама, але має помічницю, яка приходить на кілька годин.
Власниця магазину Flamberta Євгенія
Також Євгенія проводить майстер-класи. Один із них був напередодні Нового року, коли учасники самостійно плели святкові віночки і декорували їх.
"Мені здається, люди цього потребують. Адже так приємно створювати власними руками затишок в оселі завдяки декору, який можна зробити самостійно", – переконана жінка.
Сьогодні квітковий бізнес Євгенії намагається міцно закріпитися на новому ринку з безліччю конкурентів. Але так було не завжди. Євгенія пригадує момент, коли вона вже майже зневірилася, що з цього щось вийде. Однак підтримка з боку рідних їй дуже допомогла. Вона зрозуміла, що шляху назад немає, тому потрібно рухатися тільки вперед і продовжувати працювати.
Проведення майстер-класів – ще один напрямок роботи, який Євгенія намагається розвивати
Хоча Євгенія вже багато років сама може навчати флористиці інших, та вже у Польщі пішла вчитися цій професії, щоб удосконалити свої знання. Вона пояснює, що повсякденна флористика у Польщі дуже проста і сильно відстала від українського рівня. А ось ритуальна флористика тут інша, місцями навіть краща, ніж весільна. Тому Євгенія і вирішила піти на курси, щоб вивчати подібні тонкощі у роботі. Проте жінка зізнається, що інколи такі уроки можна назвати навіть обміном досвідом: кураторка теж вчиться в неї.
За сотні кілометрів від рідного дому Євгенія не втрачає зв'язок з Україною. Вона робила квіткові композиції як волонтерка для Центру підтримки переселенців у Кракові, займалася оформленням заходів, які організовував центр. Флористка кажн, що це, мабуть, було певним поштовхом для неї, щоб зрозуміти, чим вона хоче займатися тут.
Євгенія проводить майстер-класи
А ще Євгенія як волонтерка допомагала робити великий стенд "Гей, соколи!" на підтримку України на квітковому фестивалі Europa Cup 2022 у Катовіце. Для флористів це подія такого ж масштабу, як для музикантів Євробачення. Україну на конкурсі представляла Маріана Дебчинська.
Флористка зізнається: хоч рішення відкрити власний квітковий магазин у Польщі було спонтанним, зараз у неї є чітка мета розвивати свою справу і досягти того ж рівня, який був у Києві.
3020
