Журналістка Евакуація.Сity поспілкувалася із Ларисою про досвід евакуації та нове хобі.
Виїхати вдалося тільки через росію
До повномасштабної війни Лариса Євенко жила у Волновасі. Довгий час працювала на кухні у ресторані і обожнювала цю справу. Коли старенька матір Лариси стала почуватися погано, роботу довелося покинути. А вже через кілька місяців жінка зовсім змінила своє життя і виїхала з міста – до рідної Волновахи зайшли російські танки.
Родина Євенків жила поблизу волноваської лікарні. Район почали обстрілювати одразу, там тривали вуличні бої. Багато мешканців покидали місто у перші дні вторгнення на власних автомобілях.
Однак матір Лариси – малобільна і потребувала додаткового догляду, тож виїхати родині не вдалося. Вирішили: найбезпечніше у таких обставинах буде сховатися у підвалі багатоквартирного будинку.
Лариса Євенко
"Ми готувалися виїжджати одразу, розуміли, що там залишатися не можна. Постійні обстріли, один із снарядів потрапив у будинок. Не було де жити. Пізніше до нас ніяк не могли доїхати евакуаційні автобуси", – згадує Лариса.
За цей час Волноваху буквально рівняли із землею: застосовували ракети, танки, снаряди. У підвалі разом із Ларисою були ще близько 40 людей, з них 12 дітей. Півтора місяці майже весь час родина проводила там, підніматися до квартири було вкрай небезпечно. У пам'яті жінки залишилися моторошні картинки колись процвітаючого міста: гори загиблих, розбита техніка, зруйновані будинки.
Дивом жінці вдалося повідомити рідних на безпечнішій території України, що вона жива. Разом з онукою та ще двома дівчатками-підлітками, які залишилася у Волновасі без батьків, вона виїхала з міста до подруги.
"Це був жах, не падати духом вдавалося лише завдяки дітям. Ніколи не думала, що вони можуть настільки підтримувати", – каже Лариса.
Евакуацією Лариси займалася її молодша донька, поки старша була на фронті та тримала оборону Миколаєва.Виїхати вдалося завдяки платному перевізнику. Він довіз жінку з дітьми до пункту пропуску так званих л\днр.
Звідти Євенків забрали до фільтраційного табору. Лариса із жахом згадує величезні черги українців, переважно мешканців східних регіонів, які очікували на виїзд.
"Там нас муштрували, знімали відбитки пальців, ставили "вапросікі". Врешті дали дозвіл подорожувати територією росії. Але нам головне було повернутися в Україну. Ми постійно казали, що їдемо до Польщі. Казати прямо, що повертаємося в Україну – не можна, не випустять", – розповідає Лариса.
У поспіху виїзду Лариса забула свідоцтво про народження онуки. Це дуже ускладнило виїзд, бо довелося контактувати з юристом, чекати на нові документи. Зрештою жінці вдалося потрапити на латвійський кордон, а звідти через балтійські країни приїхати назад до України.
"Молодша донька донька більше доби їхала за нами на латвійський кордон, проходила кордон із росією, а потім домовлялася, щоб нас випустили".
Нове хобі у Львові
Зараз Євенки мешкають у Львові. До кінця повномасштабної війни Лариса налаштована опікуватися дівчатами, яких вивезла із Волновахи.
Щоб фінансово забезпечувати вихованок і зайняти думки чимось ще, крім знищеного росіянами міста та зрештою мати змогу донатити, вона почала в'язати пледи. Захоплення для Лариси нове. Як майструвати – підгледіла у знайомої, спробувала і була вражена результатом.
Лариса спробувала нове хобі
Згодом створила сторінку в інстаграмі @knitting_from_volnovakha і почала в'язати на замовлення. Про те, що пледи саме з Волновахи, можна дізнатися не лише із назви Ларисиного профілю у інстаграмі, а й із лого мисткині. Там зображена вив'язана карта її рідного міста.
"Клієнтів не шукаю, вони знаходять мене самі. Перший плед, який опублікувала, був синьо-жовтим. І я одразу отримала повідомлення із проханням зробити ще один такий, як на фото", – каже Лариса.
Зараз не має заготовлених виробів, натомість дає можливість замовникам обрати колір та розмір пледів. У буквальному сенсі в'яже руками: не використовує для виготовленнжодних особливих інструментів.
Найбільше Ларисі подобається в'язати пледи патріотичних кольорів, синьо-жовті. Такі часто замовляють українці за кордоном, наприклад, ті, хто рятується від війни у Польщі. Крім того, подобаються яскраві нитки – від такого різноманіття кольорів повертається бажання жити, зізнається Лариса.
Нові техніки та ідеї жінка черпає в інтернеті. Матеріали – гіпоалергенну пряжу – замовляє через спеціалізовані сайти. Залежно від розміру плед може коштувати від 1 до 3 тисяч гривень. Ларисі складно порахувати, скільки пледів вже встигла продати, але нові замовлення має постійно.
"Надалі є багато задумів: пов'язки на волосся, подушечки, килимки, дитячий одяг. Мені дуже сподобалося в'язати іграшки для дітей. Тоді і почуваєшся якось зовсім по-іншому, по особливому. Головне все продумати і не зупинятися на досягнутому. Частину заробленого відправляю волонтерам і так відчуваю, що долучаюся до наближення перемоги", – впевненим голосом каже жінка.
Щоб зібрати більше донатів, жінка навіть відвозила свої вироби до Києва, на благодійний ярмарок від волонтерської команди "Ланка". Вилучені гроші волонтери витратять на літню форму для захисників та захисниць.
3025
