Редакція Евакуація.Сity поговорила із координаторкою організації-засновниці школи "Sme spolu Ukraine Slovakia SOS" Ганною Швачкою про те, як працює школа та чому діти інколи повинні відвідувати одразу три навчальні заклади.
З 2014 року вже допомагали переселенцям
Ганна Швачка переїхала до Словаччини у 2014 році. Жінка родом із Криму. Ще до переїзду була активною у громадському житті: стала однією із координаторок ініціативи Євромайдан SOS, працювала у центрі громадянських свобод.
"За сімейними обставинами я переїхала до Словаччини. Одразу почала шукати організації, які працюють з Україною", – згадує жінка.
У 2014 році у Словаччині почала діяти благодійна організація Ukraine-Slovakia SOS/SME SPOLU. Це була українська спільнота, яка збирала допомогу і намагалася допомогти тим, хто постраждав від бойових дій.
Ганна Швачка
Спочатку почали збирати гуманітарну допомогу, яку передавали зі Словаччини в Україну. Першими речі отримали переселенці, які рятувалися від окупації Криму, Донеччини та Луганщини.
"Це був початок, який багато на що вплинув. Ми завжди орієнтувалися на тих, хто втратив дім. Ще ми намагалися відновити інфраструктуру зруйнованих міст. Наприклад, реконструювали приміщення сиротинцю у Сєвєродонецьку, куди евакуювали дітей із тимчасово окупованого Луганська", – згадує Ганна Швачка.
Ця історія особливо щемка, додає жінка, бо всю допомогу благодійників після 24 лютого знищила російська армія. Однак дітей вдалося завчасно евакуювати вдруге.
Школу підтримала президентка Чехії
У лютому та березні минулого року, після початку великої війни, до організації почали телефонути українці, які планували виїзд до Словаччини і шукали можливість там облаштуватися. Запити були дуже різні: від пошуку евакуаційних рейсів до житла та предметів побуту.
Українські родини з дітьми шукали школи, де ті могли б продовжити навчання і принаймні закінчити поточний рік. Телефонували й українські педагоги, які через війну опинилися у Словаччині, і, трохи оговтавшись, шукали роботу.
"Ми бачили, що потреба в організації школи є, що є ті, хто навчатимуться, і ті, хто навчатимуть", – згадує Ганна Швачка.
Школу підтримала президентка Чапутова
У березні представники Ukraine-Slovakia SOS/SME SPOLU мали можливість поговорити із президенткою Словаччини Зузаною Чапутовою. Їй розповіли, що найбільша потреба українців у новій країні – приміщення для школи, яку б відвідували українські діти. Організаційну частину роботи благодійники могли забезпечити самостійно, а от облаштованого простору у резерві організації не було, пояснює Ганна Швачка.
Вже наступного дня після зустрічі з Чапутовою почалося активне планування навчального процесу для українців на базі однієї із приватних шкіл Братислави "Cambridge international school Bratislava".
Ця школа могла самостійно ухвалювати рішення про те, як розпорядитися своїм простором, тож не потребувала додаткових погоджень із іншими державними установами. Кембриджська школа надала українцям аудиторії для занять та інше обладнання, без якого неможливо було організувати навчання.
Так з 4 квітня 2022 року в "Українській школі в евакуації" почалося навчання.
Створили школу, де діти можуть спілкуватися
Одразу після старту занять "Українська школа в евакуації" приймала учнів 5 – 11 класів. Спочатк працювали як волонтерська ініціатива: адміністрація, вчителі та інші працівники працювали безкоштовно.
Вже через місяць роботи, з травня 2022 року, школу підтримав фонд UNICEF у Словаччині, який підтримує інтеграцію українських дітей у країні. Завдяки цьому у перший навчальний рік школа змогла існувати до кінця червня. Наприкінці для старшокласників навіть влаштували випускний.
Однак на цьому робота школи не закінчилася, каже Ганна Швачка. Заручившись підтримкою благодійників із UNISEF вчителі почали планувати наступний навчальний рік. Тож у вересні 2022 року діти знову могли почати навчання.
Однак через брак ресурсів навчалися лише діти із 7 до 11 класів. Нещодавно, наприкінці червня, школярі отримали атестати за повний рік, проведений в Українській школі в евакуації.
"Школа впродовж року працювала за українським календарем та програмою. Діти вивчали те, що їм потрібно для складання українських екзаменів. Наш виклик у тому, що не всі школярі насправді навчаються протягом всього року. Хтось приїжджає, хтось повертається. Хтось зміг вирватися з окупованих територій лише зараз, раніше там не було проїзду", – пояснює Ганна Швачка.
У школі навчаються діти з 7 по 11 клас
За весь час навчання школа прийняла близько 120 учнів, на випускному вечорі цьогоріч вітали 85 дітей. Можливість навчатися мають лише ті, хто приїхав до Словаччини через війну. Дітей українців, які жили у Словаччині до 2022 року, до навчального закладу не зараховують.
З кінця липня почнеться набір на наступний навчальний рік. Для цього на сторінці школи опублікують реєстраційну форму для вступу.
Щоб отримати місце, родина має мати:
- статус тимчасового захисту у Словаччині;
- або підтвердити, що приїхала до Словаччини після 24 лютого 2022 року.
Навчаються діти у другу зміну з 16:00 до 19:00, з понеділка по четвер.
"Ми орієнтуємося на родини, які лише переїхали і не можуть зараз повернутися додому через війну. Домівки багатьох дітей зруйновані і ми надаємо їм пріоритет. Географія поступово просувається до східних та південних областей. Найдовше у Словаччині, звісно, залишаються діти з окупованих або дуже близьких до бойових дій територій: Харкова, Слов'янська, Бердянська, Донецька, Луганська, Криму", – каже Ганна.
У школі навчаються 120 дітей
Крім того, такий підхід до навчання дозволяє сформувати спільноту людей, які розуміють одне одного. Для підлітків, які особливо потребують спілкування, це найбільш важливо.
"Ми хотіли створити школу, де діти можуть бути фізично присутні, спілкуватися з однолітками та вчителем face to face (без перепон – ред.). Крім того, важливою частиною нашої роботи є пізнання країни, де підлітки зараз опинилися. Навіть якщо вони з родиною повернуться в Україну, діти повинні знати, де живуть просто зараз і на побутовому рівні спілкуватися з місцевими", – каже Ганна Швачка.
Тож, крім предметів української школи, діти вивчають словацьку мову та разом із викладачами багато подорожують Словаччиною. Це дозволяє познайомитися з країною у неформальній атмосфері, додає Ганна.
Діти за кордоном часто відвідують три школи паралельно
Для українських вчителів, які приїхали до Словаччини через війну, можливість працювати за професією далеко від дому теж унікальна. У місцевих словацьких школах викладають лише нострифіковані викладачі, а це займає довгий час і потребує знання мови на високому рівні.
Поки що школа не здобула визнання українського Міністерства освіти та науки. Більшість дітей паралельно навчаються онлайн у школах рідного міста. Відповідно там можуть отримати всі документи про завершення освіти та скласти екзамени.
"Ми є школою, яка близька до дітей і дає можливість бачитися з однолітками та вчителями. Ми досі розцінюємо потребу акредитації. Це було б легше для наших учнів, бо вони не потребували синхронного навчання у різних школах. Багато дітей зараз вчаться одразу у трьох школах: словацькій, українській та нашій. Це занадто, діти не мають дитинства", – каже Ганна Швачка.
Вже зараз Українська школа в евакуації розглядає можливість співпраці з Міжнародною українською школою, яка може видавати атестати для дітей у Словаччині. Школі часто пропонували співпрацю приватні навчальні заклади, але ці пропозиції зазвичай виключають соціальний аспект роботи школи. А для засновників важливо працювати безкоштовно.
"Ми працюємо за українською програмою і вважаємо, що дуже успішні у тому, що робимо. Декілька наших вихованців склали НМТ на 200 балів. Словацька школа теж має очні заняття, але діти у цій школі не вивчають українську мову та літературу, історію. Також математика побудована за іншим принципом, тож дітям буде дуже важко скласти українські іспити", – розмірковує Ганна Швачка.
3020
