Редакція Евакуація.Сity поговорила із головою Фундації "Освітній кластер "MriyDiy" у Польщі Ларисою Жигун про те, як працюють українські школи та з якими викликами стикаються.
Українські батьки у Польщі були розгублені, а діти хотіли спілкуватися з однолітками
До повномасштабного вторгнення росіян, в Україні Лариса Жигун працювала у Всеукраїнській Мережі Доброчесності та Комплаєнсу (UNIC).
"Я виїхала до Польщі через тиждень від початку війни з думкою про те, що війна швидко закінчиться і я повернуся назад. На жаль, так не сталося", – згадує Лариса.
Коли жінка переїхала до Варшави, її колега запропонувала долучитись до проєкту підтримки створення українських шкіл, адже після евакуації багато дітей прагнули продовжити навчатися та хотіли спілкуватися з однолітками.
"Оскільки батьки були дуже розгублені, не знали польської мови, не розуміли куди звертатися, то, звичайно, найпростіше було шукати українські школи, які вже існували. Особисто для мене було важливо, щоб діти залишалися в україномовному середовищі та продовжували вивчати українську мову, історію і культуру, а після повернення в Україну могли вільно навчатися у рідній школі.Це було головною мотивацією, чому я почала працювати з проєктом", – розповідає Лариса Жигун.
Лариса Жигун
Згодом Лариса Жигун отримала пропозицію від Фонду Президента України з підтримки освіти, науки та спорту приєднатися до ініціативи зі створення Фундації "Освітній кластер MriyDiy", щоб згуртувати українські освітні ініціативи, а ще – налагодити діалог між ними та органами влади Польщі і України.
Тепер "Освітній кластер MriyDiy" виконує цю адвокаційну та комунікаційну функцію. Працівники організації допомагають налагоджувати контакт з відповідними органами влади та вирішити проблеми, які виникають в українських школах за кордоном.
Організація, яку очолює Лариса Жигун, нині підтримує діяльність трьох українських шкіл у Варшаві:
- освітній центр "Школа "Материнка" ім. Д.Павличка у Варшаві";
- варшавську українську школу (ВШколУ), засновниками якої є Клуб Інтелігенції Католицької;
- та Український дім і освітній центр "Діти України".
Організувати діяльність шкіл у Польщі – виклик для українців
Під час роботи з українськими школами у Польщі виникали і певні труднощі, зазначає Лариса. Перший виклик – це відсутність фінансування для роботи українських шкіл за кордоном, оскільки це не передбачено українським законодавством.
Тож для цього почали шукати кошти міжнародних донорів та партнерів, грантові програми, гроші приватних меценатів, а також попросили батьків оплатити навчання своїх дітей.
"Зараз підтримка від міжнародних донорів скорочується. Школи змушені шукати нові можливості для роботи за кордоном. На жаль, фінансування обмежене і забезпечити навчанням у школах для всіх охочих дітей немає можливості", – зазначає Лариса Жигун.
Українські діти навчаються у Польщі
Інший виклик для діяльності шкіл – це заробітні плати українських вчителів.
"Виїхало дуже багато українських освітян, і вони також шукають роботу за своїм фахом, з гідною заробітною платою. Вчителі також повинні мати можливість орендувати помешкання та жити у Польщі. Це також фінансові зобов’язання для засновників українських шкіл за кордоном", – каже Лариса.
Українські освітні центри у Польщі діють при фундаціях, які зареєстровані відповідно до польського законодавства, як неприбуткові організації. У цих установах викладають українську шкільну програму для українських дітей з 1 по 11 клас.
"Польські школи готові були прийняти 400 тисяч учнів з України. На кінець навчального 2022-2023 року у польській системі освіти навчалося 185 тисяч українців",– пояснює Лариса Жигун.
У школах навчаються і працюють здебільшого переселенці
Хоч українські школи працювали у Польщі і до повномасштабного вторгнення, попит на них значно зріс після 24 лютого. Тож нині у таких закладах навчаються діти, котрі були змушені покинути свої домівки. Їх дім або в окупації, або ж – під постійними обстрілами.
Наприклад, Освітній центр "Школа "Материнка" ім. Д.Павличка у Варшаві" діє з 2019 року. До 24 лютого школа налічувала 250 учнів, а наприкінці минулого року – вже 1100 дітей, каже Лариса.
Аби допомогти дітям швидше адаптуватись у новій країні, та допомогти впоратись з пережитим жахом в Україні з ними працюють психологи.
"У кожній школі є психолог, який спілкується з дітьми. І якщо це потрібно – з батьками. У Польщі дуже багато безкоштовної психологічної підтримки для українських родин, і для українських дітей", – розповідає Лариса Жигун.
У Польщі навчаються переважно діти-переселенці
Для того, щоб працювати у польській системі освіти вчителям потрібна нострифікація дипломів. Для цього обов’язково знати польську мову. Втім в українських школах у Польщі можна працювати і без підтвердження диплома за кордоном.
"У тих українських школах, які діють при неприбуткових фундаціях, які засновані українцями в Польщі, вчителі не підтверджують нострифікацію, тому що вони працюють відповідно до української навчальної програми", – розповідає Лариса Жигун.
Тож для українських освітян функціонування у Польщі шкіл за українською програмою – це справді шанс працювати за професією у звичній системі освіти. Але, за словами Лариси, це водночас і великий виклик.
"Всі ті українські освітні центри та школи, які зараз створені у Польщі не можуть охопити всіх українських вчителів, які переїхали до Польщі. І водночас не всі українські вчителі добре володіють польською мовою, і відповідно можуть пройти нострифікацію для того, щоб швидко влаштуватись у польську школу", – пояснює Лариса Жигун.
Українські вчителі у Польщі
За словами жінки, траплялось і таке, що вчителів змушували звільнятись зі своїх основних робіт в Україні. У березні 2022 року почали діяти зміни до Закону України "Про освіту". Тож вчителів заборонили звільняти з місць їх основної роботи в Україні.
"Якщо вчителі працюють при фундаціях, вони офіційно працевлаштовані відповідно до польського законодавства. І відповідні отримують заробітні плати", – каже Лариса Жигун, та додає, що зарплатня у вчителів в українських школах в Польщі вища, ніж в Україні.
Все тому, що рівень мінімальної заробітної плати та ціни на житло і харчування тут вищі.
Як дітям переселенцям потрапити до школи у Польщі
Аби потрапити до української школи у Польщі, достатньо зібрати усі ті ж документи, що необхідні для вступу в Україні.
Лариса Жигун радить такий алгоритм для українців, які шукають школу для дітей у Польщі:
- спершу обрати навчальний заклад;
- подати заяву про навчання для школяра. Це може зробити хтось із батьків або офіційний опікун дитини. До заяви потрібно додати документи, які підтверджують те, що дитина відвідувала школу в Україні.
- подати всі документи директору школи. Серед обов’язкових – свідоцтво про народження, табель з попереднього класу, особова справа, характеристика та карта вакцинації школяра.
- якщо ви виїхали до Польщі без документів, які підтверджують навчання дитини, тоді треба написати заяву про загальні роки навчання дитини в школі України й вказати навчальні заклади, де до того вчився школяр.
Інформація щодо кожної школи є у відкритому доступі в мережі.
Офіційно бути зарахованим до двох українських шкіл не можна, адже це заборонено українським законодавством. Якщо ж дитина закінчує навчання в українській школі у Польщі, то отримує таке ж свідоцтво про здобуття середньої освіти, як і в Україні.
Офіційно бути зарахованим до двох українських шкіл неможливо
"Всі українські школи співпрацюють або з Державним ліцеєм «Міжнародна українська школа» або з іншою українською школою в Україні. Тобто всі учні українських шкіл, які навчаються у Польщі є екстернами, або Міжнародної української школи або інших українських шкіл. Відповідно усі учні отримують свідоцтво про здобуття освіти українського державного зразка. Вони абсолютно визнані, і після повернення в Україну дитина може продовжити навчатись в українській школі та перейти до наступного класу", – розповідає Лариса Жигун.
Основна мета діяльності українських шкіл у Польщі – надавати українську освіту українським учням та зберегти українську ідентичність і серед українських родин, які виїхали з України через війну.
"Ми прагнемо, щоб українці повертались до України після перемоги та навіть за кордоном продовжували відвідувати українознавчі гуртки і поглиблювали свої знання з української мови, історії, культури, географії і плекали своє українське коріння. Бо бути сьогодні українцем - це не просто модно, це гідно!", – підсумовує Лариса Жигун.
3888
