Редакція Евакуація.Сity поспілкувалася з Оленою Курило про ранок 24 лютого, зустріч із фотографом, відновлення після поранення та активне медійне життя протягом півтора року.
Я зрозуміла, що це початок кінця
Олена Курило – мешканка Чугуєва, що на Харківщині. Вона хореографиня, останні кілька років працювала вихователькою в дитсадку.
Ще напередодні вона не вірила у вторгнення, але згадує, що за кілька днів до початку великої війни бачила сон: вибухи, атака на аеродром у Чугуєві.
Оскільки розмови про велику війну не стихали кілька місяців, наприкінці лютого Олені з колегами із дитсадка проводили інструктаж – що робити у випадку повітряної тривоги, як евакуювати дітей, кому повідомляти.
Жінка згадує, що в той час серед знайомих іноді лунали тези: "Нічого не станеться, просто змінимо паспорт і будемо жити собі". На що Олена тільки й відповідала: "Це не просто змінити паспорт. Я ніколи не буду жити під путіним, під росією. Я українка!".
Олена зрозуміла, що все почалося, коли прокинулась від вибухів на аеродромі рано вранці 24 лютого. Так, як уві сні днями раніше. Жінка почала збирати речі: документи, фотоальбоми зі світлинами батьків, малої доньки й себе в юності. У цей час її цивільний чоловік поїхав заправити авто. Пара планувала виїжджати із Чугуєва:
"У нас є будиночок за містом. Я думала, що там більш безпечно, що росіяни туди не дійдуть".
Олена Курило
Олена отримала поранення під час ракетного обстрілу, якраз коли закінчила збирати речі. Снаряд пошкодив сусідній під'їзд її будинку.
"Я зібрала речі, залишилось тільки куртку одягнути. Сіла в маленькій кімнаті, ніби прощалась. Вікна квартири виходять у двір, куди і прилетіла ракета. Хвиля була така, що вирвала залізні вхідні двері. Дзеркало в шафі-купе розлетілось на шматки. Було відчуття, що час сповільнився, і я бачу, як мільйони скляних шматочків летять просто на мене. І якась така тиша навколо… Потім кров почала заливати обличчя, і я зрозуміла, що поранена. Тіло заніміло, як буває під час знеболення в стоматолога. Перше, що подумала: "Боже, я не готова вмирати". Щоб зупинити кров, я просто притискала до обличчя одяг, який випав із шафи після вибуху. Хотіла вмитися, але від вибуху у ванній зірвало навіть змішувачі для води".
Унаслідок вибуху в Олени постраждали очі, на одне вона припинила бачити майже одразу. Також пошкодило зуби, посікло плечі і спину. Жінка одразу зателефонувала чоловікові й доньці, щоби повідомити, що жива, але поранена.
Згадує повний хаос у дворі: люди бігали, під’їжджали автівки, евакуювали людей, працювали ДСНС-ники й медики. Олена попросила зробити перев’язку, щоб зупинити кров, а до лікарні вирішила їхати на авто чоловіка.
Фото Олени, яке опублікували міжнародні ЗМІ
На шляху до автівки Олену й зустрів Вольфганг Шван – американський фотограф-документаліст, який працює у міжнародному інформаційному агентстві Anadolu.
"Я зрозуміла, що це якісь журналісти. Вони фотографували й пожежу, і людей, і все навколо. Фотографували й мене. А мені було байдуже, я робила все на автопілоті. Наступного ранку всі знайомі почали писати, що моє фото на сторінках світових медіа. Я подумала, що це прикол. Повірила лише тоді, коли донька сказала, що світлину зі мною опублікували 30 найвідоміших ЗМІ".
Якщо так сталося, що я – "перше обличчя великої війни", то намагаюся використовувати це, щоб доносити правду до світу
Вольфганг Шван опублікував фото Олени, і його одразу підхопили інші світові ЗМІ.
Після публікації світлини, росіяни почали писати різні версії, аби спростувати, що вона жертва їхньої атаки. Спершу казали, що Олена – акторка, а на фото – декорації. Потім – що служить у ЗСУ, ще пізніше – що взяли її у полон і вона зізналась, що акторка. Тож Олені довелося давати офіційне спростування для видання Reuters, журналісти спілкувалися із жінкою по відеозв'язку.
Британське видання Daily Mail стало першим, кому Олена дала 10-хвилинне інтерв’ю. Журналісти почали опікуватися жінкою і буквально за добу знайшли клініку в Польщі, а згодом допомогли з лікуванням у Лондоні.
"У Польщі я була дуже відома. Мої фото були на бігбордах, люди впізнавали в транспорті й у магазинах. Це не завжди було приємно, бо реакція перехожих була різною", – згадує жінка.
Донька запропонувала вести щоденник в інстаграмі, щоби показувати світу, що Олена є справжньою жертвою злочинів росії. Жінка записала відеозвернення, яке набрало майже 2 мільйони переглядів.
Після перев’язок у лікарні до Олени постійно підходили іноземні журналісти для коротких інтерв’ю, згадує жінка. Серед них була французька преса, видання AFP News.
"Я – українка, яка робитиме все для перемоги й ні за що не хоче жити під росією", – згадує ключові меседжі, які завжди намагалася донести міжнародному ЗМІ.
Але до публікації потрапляли лише слова про те, що Олена не розуміє, як подібне могло статися в ХХІ столітті.
"Трапляється багато недоброчесних журналістів. Я завжди розповідаю, як все було насправді. Хочу, щоб знали, що дійсно сталось. Мені було не дуже комфортно знімати себе щодня. Я завжди намагалась виглядати доглянутою, а тут я побита, у ранах, у синцях. Мені було некомфортно публікувати себе в такому стані, але я розуміла, що людям треба доносити правду".
Впізнаваність допомогла з лікуванням
Через інстаграм вдалося знайти офтальмолога для онлайн-консультації Олени, адже в Чугуєві у перші дні війни не було таких лікарів. На прохання відгукнулись 58 спеціалістів із різних куточків світу, із двома з них Олена мала консультації.
Згодом жінка виїхала за кордон, щоб отримати медичну допомогу.
Усього в Олени було три операції в Польщі та одна – у Великобританії. У Лондоні її лікарем став відомий офтальмолог Томас Вільямсон. Гроші на лікування вдалося зібрати завдяки статті у Daily Mail. Сума донатів склала 10 тисяч фунтів стерлінгів.
Окрім проблем з очима, після ракетної атаки також були пошкоджені зуби жінки. На імпланти потрібна була велика сума – 7 тисяч доларів. Зібрати гроші допомогла Женя Гершман, американська художниця з українським корінням. Це вона написала портрет "Перше обличчя війни", який продали на аукціоні Heritage Auctions за 100 тисяч доларів.
Женя також організувала збір, де зібрали 6 300 доларів на зубні імпланти для Олени. 16 червня закінчилось лікування, а вже через два дні – Олена була в Україні. Каже, публічність у буквальному сенсі могла відчинити їй будь-які двері в Європі, США чи Великій Британії. Але вона свідомо обрала Україну: це своє, рідне.
Олена Курило зараз мешкає в Україні
Зараз Олена мешкає в Україні. Займається ремонтом у квартирі, працює із психологом, допомагає іншим. Продовжує комунікувати зі світовими та українськими ЗМІ. Рекордну кількість, 21 інтерв’ю, опублікували у лютому 2023 року, з них половина – розмова з Оленою у реальному часі. У кожному інтерв’ю жінка дякує за допомогу і просить підтримувати Україну. Жінка каже, що така публічність зовсім не приносить їй особистого щастя.
“На кожній зустрічі, на аукціоні, на інтерв’ю я робила все, що від мене залежить, щоб давати розголос. Не для того, щоби бути героїнею – просто не можу по-інакшому. Моє его не стало більшим після публікації того фото. Я проста людина, проста жінка. Зі своїми проблемами й недоліками. Займаюся хатніми справами, роблю консервацію на зиму, дбаю про квітки. Я не хочу бути зіркою. Якби я виграла щось — це одне. А нести таку відповідальність, бути частиною історії, — це інше. Але я несу цю ношу гідно й не зганьбила своє ім’я”.
У майбутньому жінка хоче створити благодійний фонд для допомоги дітям-сиротам.
Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту "Media Viability Project". Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки International Media Support (IMS) та NED.
3024
