Редакція Евакуація.Сity розповідає про досвід українок у Німеччині, яким вдалося знайти роботу в евакуації.
Як шукати роботу в Німеччині
Мовний бар’єр – одна з причин, чому українцям не вдається знайти роботу у Німеччині. Поки переселенці підтягують до необхідного рівня мову, то беруться за будь-яку роботу. Ті, хто вже досяг середнього рівня володіння німецькою, намагаються подаватися на програми зі стажування та навчання.
Зрештою, для всіх пересленців шлях пошуку роботи починається з Jobcenter – українського відповідника Центру зайнятості. Тут можна:
- оформити соціальні виплати;
- записатися на інтеграційні курси з німецької;
- підготувати резюме та піти на курси докваліфікації чи перекваліфікації, якщо рівень німецької достатній для цього.
Здавалося б, саме у Jobcenter мають допомогти з роботою, однак подекуди українці радять не покладатися на це та шукати роботу самотужки.
Знайомтеся, запитуйте, цікавтеся – і місцеві відгукнуться
Полтавка Юлія Косенко переїхала до Німеччини під час повномасштабної війни до свого чоловіка, який на той час вже перебував за кордоном. Розмістили сім’ю в селищі, у якому жінка подалася на єдину вакантну позицію, яка не надто приваблювала тутешніх.
"Ми оселилися тут у будинку, де на першому та третьому поверсі живуть німці. Ми ж орендуємо другий поверх. Місцевий приніс газету і розповів про вакансію, що з’явилася в селищі. Мій чоловік працює, тому в нас не вже давно не було ніяких виплат від Jobcenter", – розповідає співрозмовниця.
Юлія Косенко
Юлія доглядає сина, якому рік і три місяці, тому не може влаштуватися на повну ставку, тому вирішила погодитися на підробіток. Працює прибиральницею 3 години на тиждень. Крім того, безкоштовно проходить інтеграційний курс із німецької, який слугуватиме плацдармом у майбутньому для пошуку кваліфікованої роботи.
"Можливо, я піду на аусбілдунг ( середня професійна освіта за дуальною системою – ред.) на медсестру, бо на цей фах є попит. На аусбілдингу можна навчатися і кошти отримувати, але не знаю на кого залишити дитину, бо з садочками важкувато тут, хіба переїдемо кудись. Планую отримати водійське посвідчення, щоб їздити на роботу на машині, якщо ми затримаємося в цьому селі", – каже Юлія.
За її словами, українцям важливо знати німецьку мову, аби отримати кваліфіковану роботу. Втім, це не завжди найважливіше для роботодавців. Сім’я німців, у яких поселилися українці, працює на заводі в іншому селищі. Саме вони допомогли працевлаштуватися її чоловікові, додає жінка.
"Він відніс своє резюме, у нього освіта дуже підходить до діяльності цього заводу, однак у відділі кадрів відреагували прохолодно, адже чоловік не знав німецької. Тутешні німці заспокоювали, мовляв, це не остаточне рішення. Раптом підприємство вирішило оплатити чоловікові онлайн курс німецької А1+. Він здібний до мов, займався додатково, і вже з серпня 2022 року працює на цьому підприємстві. Я думаю, без допомоги місцевих тут не обійшлося", – ділиться історією працевлаштування свого чоловіка Юлія.
Взяли чоловіка на роботу без підтвердження диплома, спираючись лише на українські документи про освіту.
"Важливо комунікувати з місцевими. Вони радо допомагають", – наголошує співрозмовниця.
Аусбілдунг як спосіб одночасно навчатися та заробляти
Працювати в лікарні з немедичною спеціальністю – не мрія, а цілком можлива реальність для тих, хто має мету, переконана Оксана Сипужко. Киянка вивчила з нуля німецьку до рівня впевненого володіння та знайшла оплачувану роботу в лікарні з навчанням.
Жінка працювала вчителькою англійської мови, однак, за її словами, підтвердити викладацьку кваліфікацію в Німеччині не просто: доведеться брати додаткові семестри в університеті та бути готовим до фінансових вкладень. Тож оптимальним варіантом для неї виявився аусбілдунг – середня професійна освіта, яку здобувають працюючи на підприємстві чи установі.
"Я зі своїм одинадцятирічним сином приїхала до моєї подруги. Нас поселили під дахом, на підлозі в кабінеті чоловіка поклали матраци. Так ми прожили місяць. Згодом друзі виділили для нас кімнатку в підвалі неподалік і платили за нас комунальні", – розповідає співрозмовниця про перші місяці перебування в новій країні.
Мову українка почала опановувати майже одразу. Навчання на перших двох рівнях їй подарували друзі, адже на інтеграційних курсах, за її словами, місць вже не було.
Оксана Сипужко
"Через три місяці, коли я досягла рівня А2, прийшло запрошення на місце на інтеграційному курсі, який мав тривати 16 місяців, а закінчитися вже наступного року. Ходити треба було 2 рази на тиждень по 2 години. Мені це не підходило. На той час був план піти на аусбілдунг наступного жовтня. Тож я продовжила той інтенсивний курс, який у мене був. Так я закінчила 5 курсів по 2 місяці на кожен і досягла рівня С1", – ділиться своїм досвідом інтенсивного вивчення німецької киянка.
Як зазначає Оксана, Jobcenter надав список шкіл з інтеграційними курсами. Через їхню тривалість та повільний результат, жінка обрала вчити мову платно.
"Моя ціль була аусбілдунг, але я б ніяк не встигла до жовтня податися, якби проходила інтеграційні курси. Дуже довгі і ніякі, чесно кажучи. Ніхто після них нормально не говорить. Рівень В1, якому навчають, то максимум А2 в них. Я не жалкую. Так, ми жили скромно, довелось економити, але за рік я вивчила мову, і майже вільно спілкуюся. До того ж у Jobcenter сплачували весь цей час гроші, а потім платили за квартиру, що ми знайшли. Ми відчуваємо до нього і до всієї Німеччини тільки безмірну вдячність", – пояснює свій вибір на користь платних курсів Оксана.
Знайти аусбілдунг, навчання з робочим контрактом, киянці допомогли товариші.
Диплом Оксана має англійською, тому з необхідних документів перекладати довелося шкільний атестат та свідоцтво про народження. Це коштувало близько 240 євро, каже жінка. Всі документи мають бути нострифіковані – визнані іноземною державою.
Школу жінка закінчила 20 років тому. Дізнавшись про іспити, звернулася до репетиторів із хімії, фізики та математики, аби повторити шкільну програму.
"Мого бюджету вистачило на одне заняття на тиждень. Біологію згадувала власними силами, купила вживані книжки випускних класів. Сам тест був невеличкий, 30 хвилин, більше на логіку і базові поняття. Після нього запросили на співбесіду, розказали про клініку, майже нічого не питали і взяли. Може, я добре написала іспит, не знаю", – каже Оксана.
Так вона отримала контракт на посаду помічниці рентгенолога. Посада передбачає роботу із рентгеном, МРТ, КТ, допомогою під час операцій, проведенням променевої терапії.
Як ділиться жінка, навчання, яке передбачене контрактом, доволі складне. З предметів – фізика, хімія, біологія, анатомія. Навчання вимагає проводити додатковий час вдома за книжками.
На думку Оксани, переваги такої роботи не тільки у тому, що є змога вчитися і отримувати гроші близько 1 100 євро брутто (близько 43 тисяч гривень, брутто – заробітна плата, зазначена в договорі, без урахування внесків – ред.), а й у тому, що після навчання, яке триває 3 роки, людина отримує диплом, і компанія може запропонувати залишитися.
"На відміну від студентів університетів, вам зараховується стаж роботи в Німеччині", – продовжує про переваги такого стажування українка.
Якщо ви науковець – подавайтеся на програми обміну та викладання навіть без знання німецької
З рідного Києва Ольга Гончарова переїхала під час повномасштабного вторгнення до Німеччини на запрошення знайомого британського журналіста, друзі якого радо погодилися прихистили жінку з сім’єю. Уже згодом Ольга почала шукати окреме житло й роботу. На електронну скриньку надійшов лист про підтримку студентів та викладачів від університету в місті Пассау. Цей навчальний заклад є партнером одного з київських вишів, де жінка захистила дисертацію та працювала доценткою.
"Зі мною зв'язалася професорка Каролін Хойслер і пообіцяла розіслати мій лист співробітникам, аби дізнатися, чи здає хтось житло в оренду. Я навіть не сподівалася, що щось вийде з цього, просто знала, що цей шанс я принаймні не проґавила. Наступного дня вона зателефонувала і повідомила мені, що один зі співробітників готовий надати квартиру у своєму будинку в передмісті. За тиждень ми зібралися, подякували родині, що прихистила нас, та переїхали до Пассау в квітні 2022 року", – розповідає вона.
При оформленні в Jobcenter Ольга заповнила анкету, у якій вказала, що останні 5 років працювала доценткою, тому хотіла б продовжити свою наукову та викладацьку діяльність у Німеччині.
"Працівник Jobcenter спочатку здивувався, але я надала диплом кандидата наук із перекладом на англійську, показала деякі документи та сертифікати, розповіла, що 5 років тому викладала у США. Він погодився з моїм науковим ступенем, хоча й зауважив, що німецьку доведеться вчити щонайменше до рівня С1. Із цим я не сперечалася", – ділиться досвідом пошуку роботи через німецький Центр зайнятості Ольга Гончарова.
Ольга Гончарова
Улітку за наставництва професорки Хойслер українка подалася на програму з обміну освітніми кадрами від організації DAAD, адже вже мала закордонний викладацький досвід.
Саме тоді, як чекала на відповідь, записалася на інтеграційний курс з німецької в мовну школу DAA.
"Німецьку я вчила у школі як другу іноземну. Уже в інституті ходила на курси в Goethe Institute в Києві, зупинилася на рівні В2.2, але насправді рівень був нижчим. У Німеччині, під час запису в чергу на курси, пройшла тестування і потрапила одразу на п'ятий модуль із шести можливих. Курс дався легко, і вже у грудні я мала на руках сертифікат В1 TELC, який одразу відправила до Jobcenter", – зазначає українка.
Завершити рівень В2 до кінця не встигла, адже через два місяці надійшла позитивна відповідь на подану заявку на участь у програмі.
"Від процесу подання до виходу на роботу пройшло 9 місяців. Це програми для науковців, вони затверджуються доволі довго. Мені запропонували повну ставку викладача-професора, затвердили з квітня, з початку семестра. Курс В2 я відходила два місяці і завершила через те, що по часу я би не встигала усе це суміщати. Я викладаю англійською три курси в літньому та три в зимовому семестрах. Викладаю англійською, бо німецька ще далека від ідеалу", – пояснює пані Ольга.
Українка викладає у Німеччині:
- стратегію високотехнологічних стартапів;
- курс з організаційної поведінки;
- та практичний курс, де студенти працюють над всебічною розробкою власних проєктів.
Контракт на викладання закінчується весною. Тож Ольга планує вивчати мову далі і шукати інші можливості для професійного розвитку.
"На жаль, отримати постійну ставку в університеті Німеччини доволі складно. Моя спеціалізація – міжнародна економіка – не дуже тут цінується, адже місцевих спеціалістів багато, хоча, наприклад, з фахом прикладної математики шансів влаштуватися на університецьку посаду більше. Подаватимуся писати дослідження або шукатиму нові проєкти", – підсумовує жінка.
3420
