Матеріал Taz "Bürgergeld für Ukrainer*innen:Was hindert euch?" cкорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
Виплати демотивують українців у Німеччині?
Після перших вибухів в українській столиці Марина Палій вирішила вивезти своїх дітей у безпеку. Вагітною та з двома дітьми вона евакуювалася до Берліна.
Марина є однією з понад 1 мільйона переселенців, які знайшли прихисток у Німеччині після вторгнення росії в Україну у лютому 2022 року.
Упродовж останніх тижнів триває бурхлива дискусія щодо евакуйованих. ЄС згадав минулорічну вимогу голови місцевої партії Маркуса Зедера: жодних пільг для українських переселенців з "міркувань справедливості". Бо люди не зможуть "повернути" ці гроші протягом років.
За рік, влітку 2024 року, знову порушив це питання. Але цього разу дещо інакше: про доцільність урізання виплат, щоб мотивувати українців працювати. Зокрема, міністр внутрішніх справ Бранденбурга Міхаель Штюбген (ХДС) переконаний, що соцвиплати є перешкодою для працевлаштування українців.
Його колега, лідер регіональної групи ХСС Александер Добріндт пропонує відправляти переселенців у безпечні райони на заході України, якщо вони не працюють у Німеччині.
Близько 27% переселенців з України знайшли роботу
За офіційною інформацією (станом на лютий 2024 року) кількість зареєстрованих українських переселенців працездатного віку становить 506 тисяч людей, з них 66% – жінки. Близько половини жінок мають неповнолітніх дітей, часто їхні чоловіки залишаються в Україні.
У першому кварталі 2024 року близько 27% українських переселенців працездатного віку були працевлаштовані. Близько трьох з п’яти людей отримували соцвиплати в лютому 2024 року.
У Берліні Марина Палій самотужки організовувала життя. Зізнається: пережила цей період завдяки соціальним виплатам і допомозі інших.
Влітку 2022 року українка народила третього сина. Згодом її чоловік Григорій, який добровільно пішов у військо на початку війни, отримав право демобілізуватися з армії та виїхати за кордон. Родина возз’єдналася.
У німецькій столиці Палії зіштовхнулися з житловою проблемою. Нині вони вп’ятьох живуть в однокімнатній квартирі, площею 34 квадратних метри. "За кілька місяців у нас буде ще одна дитина, і я не уявляю, як ми вмістимося", – каже Григорій.
Те, що для переселенців ринок житла у Берліні майже недоступний, підтверджує і харків’янин Олександр. Чоловік, який відмовився називати своє прізвище, прибув до німецької столиці в жовтні минулого року. Понад 7 місяців він прожив у центрі прийому біженців Тегель, хоча Пункт розрахований на максимум 72 години.
Прагну працювати, але змушений чекати
Протягом трьох місяців Олександр очікував на оформлення тимчасового захисту. Весь цей час він не отримував пільг, не мав медичного страхування, не міг відвідувати інтеграційні курси, шукати роботу чи квартиру.
Після отримання статусу переселенця він розпочав мовні курси та дивом знайшов маленьку кімнату.
Олександр працював інженером
Григорій Палій витрачає на пошук роботи більше часу, ніж на пошук житла. В Україні він працював спортивним журналістом і телекоментатором, також володіє іноземними мовами – німецькою, англійською та іспанською.
Спочатку чоловік сподівався закріпитися в журналістиці, але це йому не вдалося. Потім вирішив стати вчителем німецької, оскільки в Німеччині не вистачає вчителів.
Григорій уже майже рік намагається отримати всі дозвільні для роботи документи. Попри майже вільне володіння німецькою мовою, йому знадобилося п'ять місяців, щоб отримати необхідний сертифікат рівня С1. Процес визнання його українського диплому триває з осені 2023 року. Кілька місяців він чекає на сертифікат від Федерального відомства в справах міграції та біженців, який дозволить йому викладати німецьку, поки не вдасться працевлаштуватись у школу.
"Мене ніхто не відмовляє, мені кажуть, що моя кваліфікація правильна. Тому я змушений чекати. Я прагну працювати і зробити свою сім’ю фінансово незалежною", – розповідає Григорій.
Нині чоловік раз на тиждень підробляє на німецько-українській радіостанції tremBEATS.fm і бере участь у різних освітніх проєктах.
Швидкість працевлаштування не влаштовує українців
Визнання кваліфікацій часто ускладнене. Знання, отримані в українській системі освіти, часто не мають аналогів у німецькій. Часом бракує можливостей для перекваліфікації. Швидкість, з якою українські переселенці знаходять роботу в Німеччині, незадовільна не лише для опозиційних політиків, а й передусім для самих працездатних українців.
Тетяна приїхала до Берліна з Авдіївки в березні 2022 року з двома неповнолітніми дітьми та матір’ю. Жінка має педагогічну та бібліотечну освіту. Але робота за фахом ускладнюється високими мовними вимогами.
"Усі відповідні посади вимагають знання німецької на рівні C1. Я успішно закінчила інтеграційний курс, тепер піду на курс В2. Німецька дається мені нелегко, тому зараз я шукаю роботу, яка б мені підходила за наявним рівнем і де я могла би його покращити", – каже Тетяна, яка воліє не називати свого прізвища.
Авдіївчанка Тетяна – бібліотекарка за фахом
Жінка вважає, що українським переселенцям не вистачає кар’єрного стажування, оскільки їхні знання німецької ще не дуже хороші. "Наприклад, кілька разів на тиждень у різних компаніях – у дитсадку, у школі, на заводі, на складі, у лікарні – спочатку в компанії україномовного працівника, потім самостійно", — додає українка.
Харків'янин Олександр теж прагне якомога швидше знайти роботу. За освітою він інженер з охорони праці та кілька років працював на заводі, який виробляє металоконструкції для атомних електростанцій. Він усвідомлює, що навряд чи зможе працювати за фахом у Німеччині через різницю у законодавствах країн. Тому готовий освоїти нову професію.
Олександр розраховує на соціальні виплати. Але водночас він розуміє побоювання, що "невмотивовані люди" будуть "розслаблені" цими перевагами і, можливо, менше поспішатимуть інтегруватися у ринок праці
Чи потрібно позбавити пільг українських чоловіків призовного віку? Це ще один аспект поточної дискусії. Григорій Палій переконаний, що немотивовані чоловіки на фронті не принесуть користі Україні, тому набагато перспективніше інтегрувати цих чоловіків у німецький ринок праці, де існує високий дефіцит робочої сили.
3020
