Про життя в Німеччині з любов’ю до України, про допомогу Батьківщині у часи війни та різницю між німцями та українцями редакції Евакуація.City розповів Володимир Клейдман.
Тіло – в Німеччині, душа – в Україні
"Рідні інколи жартують: як з хлопчика, що має єврейське коріння та зростав у Німеччині, виріс патріот України", – каже Володимир.
Шкільні роки ВолодимираФото: Особистий архів Володимира Клейдмана
Він з посмішкою пригадує своє дитинство. Його родина переїхала у німецьке містечко Вюрцбург, коли Володимиру був рік. Без знання мови, не маючи нічого, родина Клейдманів влаштовувала своє життя з нуля у чужій для них країні.
"Спочатку моя сім'я дуже сумувала за Україною, ми часто їздили в Умань до родичів. Думаю, саме тому зараз моя родина може добре зрозуміти всіх переселенців, які опинилися у Німеччині. Так, ми опинилися тут за інших обставин, але інтеграція у суспільство була схожою", – каже чоловік.
Володимир виховувався у німецькому садочку, навчався у школі, а зараз – в університеті. З дискримінацією у своєму житті не зіштовхувався, проте, каже, ніколи не відчував себе німцем.
"Зі всією повагою ставлюсь до Німеччини, вона дуже багато дала мені, моїй родині, але я себе ніколи не відчував німцем і ніколи не почуватимуся ним, бо дуже відрізняється культура та менталітет. Я завжди відчував себе українцем: у голові, у душі, у серці".
Володимир Клейдман з мамоюФото: Особистий архів Володимира Клейдмана
Спеціального патріотичного виховання у родині Володимира не було. Сім’я говорила переважно російською мовою та вчила німецьку.
"Це той приклад, коли на відстані, незалежно живеш ти в Україні чи ні, ти любиш свою країну, свою націю. Батьки ніколи не прищеплювали любов до Батьківщини, але завжди українська культура була у нас вдома. Ми дивилися українське телебачення, спілкувалися з нашими родичами та друзями звідти. Готували українські страви: борщ, вареники", – згадує Володимир.
Щороку родина Володимира приїжджала в Україну у гості. Каже, з дитинства закохався у Київ, тому, як подорослішав, щоразу туди повертався, вже без батьків.
"Місто моєї душі. Коли я приїжджав в Україну, то відчував себе комфортніше, ніж у Німеччині, бо розумів, що я один із українців".
Володимир у КиєвіФото: Особистий архів Володимира Клейдмана
У 2019 році Володимир прилітав в Україну чотири рази. Каже, ніби відчував, що незабаром можливості побачити друзів та рідних в нього не буде. Понад усе чоловіка приваблювала свобода, яку він відчував на Батьківщині.
"Я завжди помічав, що люди в Україні більш щасливі, душевні, життєрадісні. У Німеччині люди холодніші й закриті. Наприклад, мої батьки працюють на одному місці вже понад 20 років, за цей час їх колектив не змінювався. Німці не люблять змін. Вони можуть не помітити, що ти пішов у відпустку, бо живуть у своєму світі".
Повномасштабна війна: про непорозуміння, біль та розпач
Шок та розгубленість – перші емоції, які відчув Володимир 24 лютого 2022 року, коли почалась повномасштабна війна в Україні. Він дізнався про це не з новин, як більшість німців, а від очевидців – своїх родичів та друзів з Батьківщини. Чоловік зізнається, тоді вперше злякався за життя близьких людей.
"У перші дні я телефон не випускав з рук: писав про війну всюди у соцмережах. Я не та людина, яка сиділа б осторонь. Мені було важливо допомогти українцям. Я відправляв в Україну гуманітарну допомогу, донатив, ми з родиною переказували гроші на допомогу ЗСУ і продовжуємо це робити".
У березні 2022 року, згадує чоловік, знайома попросила його провести мітинг на підтримку України німецькою мовою. Активістам вдалося привернути увагу місцевих до війни, жителі Вюрцбурга підходили дізнаватися подробиці у мітингувальників. Там чоловік познайомився з Василем Аровичем та долучився до команди ініціативи "Würzburg - Ukrainische Initiative".
"Я в ініціативі виконую роль німецького ведучого, я відповідальний за текст німецькою мовою. Ми пишемо сценарії, робимо реклами, плакати, анонси, виходимо до міста, робимо марші, демонстрації. Німці не повинні забувати, що у нас триває війна, вони повинні розуміти, що Україна бореться за свободу та справедливість".
Володимир ведучий на мітингах на підтримку УкраїниФото: Особистий архів Володимира Клейдмана
Володимир каже: німці в його оточенні називають усіх українців героями.
"Я чув коментарі деяких німців, які казали, що якби на них напали, то вони навряд чи змогли б так захищатися і боролися б так, як українці. Казали, що вони не мають такого патріотизму, як українці. Звичайно, ніхто не знає, як було б насправді, але це доводить, що люди бачать, наскільки Україна сильна, наскільки нас багато хто недооцінював".
Україну порівнюють з росією
Зіштовхувався Володимир і з непорозумінням. Каже, на початку фрази деяких німців щодо війни в Україні його обурювали.
"Деякі знайомі з університету не вірили, що Україна витримає. На мою думку, у німців був цей міф, що великій територіально росії ніхто не зможе протистояти. Тепер ті, хто говорив мені це – просять вибачення. А я завжди знав, що українці просто так не здаються".
Можливо, каже чоловік, думка деяких німців пов’язана зі знанням історії.
"Зі свого шкільного навчання пам’ятаю, що не зовсім правильно викладали історію, а саме тему Другої світової війни. Вчителі не говорили "радянський союз", а часто використали слово "росія". Якось я не витримав та сказав вчителю, що не варто всі 15 республік називати росією. Мені це було неприємно, бо на той момент я вже точно знав історію Другої світової війни, мені розповідали мої бабуся і дідусь, які пережили цю війну в Україні. Думаю, через цю освіту багато хто не знав особливої різниці між Україною та росією. Нині вже всі мали зрозуміти, що це неоднакові країни та неоднакові люди".
Володимир Клейдман підтримує Україну під час війниФото: Особистий архів Володимира Клейдмана
У березні 2022 року Німеччина почала блокувати російські телеканали. Про це повідомляла Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення. Володимир каже, пропагандистські канали по телебаченню зараз не трапляються.
"Коли порівнюєш українські та німецькі новини, буває, що показують однакові картинки, але трохи по-іншому описують ситуацію. Українські ЗМІ кажуть про війну детальніше, а німецькі, як на мене, більш поверхнево. Якщо на початку війни у німецьких ЗМІ був нейтралітет, то зараз усі наголошують, що важливо підтримувати Україну. Німці частіше почали писати про те, що це не війна путіна, а війна росії та росіян. Німці перестали виправдовувати російський народ".
Українцям у Німеччині не варто ховатися
Аби українським переселенцям скоріше інтегруватися у німецьке середовище, Володимир радить після приїзду починати вчити мову, щоб розуміти хоча б найнеобхідніше. А також об’єднуватися у спільноти та виходити на мітинги.
"Німеччина досить вільна і толерантна країна, тут права людини на першому місці. Українцям не варто ховатися чи боятися, особливо не боятися говорити рідною мовою. Хоч я і чув від знайомих німців, що деякі переселенці з України некоректно себе поводять: знецінюють допомогу, скаржаться на малу фінансову підтримку, на лікарів, юристів. Мені прикро, але я завжди відстоюю свій народ".
Володимир дуже сподівається, що Україна переможе якнайшвидше і він одразу візьме квиток до Києва, щоб побачитися з близькими для нього людьми, яких востаннє бачив у 2021 році.
"У мене часто питали, скільки я літатиму в Україну, а я відповідав: допоки у мене є час, можливості й бажання – я літатиму. Мені це приносить задоволення, я через це щасливий. Пандемія, війна показали мені, що ніколи нічого не потрібно відкладати на потім. Якщо є можливість, потрібно завжди робити те, що хочеш".
3020
