Про життя у "шоковому стані", розвиток патріотичного бізнесу за кордоном і прагнення системно волонтерити Анна розповіла в інтерв’ю редакції Евакуація.Сity.
Одне життя – дві війни
У Донецьку Анна з чоловіком мала впорядковане життя та власний прибутковий бізнес. З початком війни у 2014 році подружжя разом із дітьми переїхало до Маріуполя, а згодом – до Миколаєва. На новому місці їм довелося починати все з нуля.
Це був важкий період: часом, не вистачало коштів, щоб оплатити комунальні послуги. Родині навіть вимикали світло за несплату. Вже за 5 років завдяки наполегливій праці їм вдалося досягти успіху: чоловік розвинув велобізнес а Анна – власний бренд, в якому працювала ілюстраторкою. Здавалося би, життя нарешті налагоджується…аж раптом російські війська пішли повномасштабним наступом на Україну.
"Такі життєві обставини призвели до того, що я призвичаїлась до стресу. За відсутності стресу, я починаю шукати його самотужки. Я звикла до виживання, а не до спокійного та розміреного темпу життя", – розповідає донеччанка.
Анна у Донецьку, 2010 рік
Познайомилися через халепу
Подружжя не хотіло, щоб їхні сини переживали ще один досвід війни, бачили горе та страждання. Вони прагнули стабільності та безпеки. Оскільки жодне українське місто, на їх думку, не було безпечним, у 2022 році родина евакуювалася за кордон. Злидні і невідомість їх не лякали, бо мали надію на краще майбутнє.
"Зупинились у німецькому Бремені. Це вийшло випадково, ми навіть карту не відкривали…У місті так багато гарних людей! Вони казали: ми так раді, що познайомились з вами. А я не могла сказати те ж саме, бо знала через яку халепу ми познайомились", – пригадує мисткиня.
Анна воліє не називати себе ані біженкою, ані переселенкою. Каже, що вона українка, яка потрапила у тимчасово складні обставини життя.
"Для мене переселенці та біженці – це бідні люди, які живуть на гуманітарку. А я маю руки-ноги, можу працювати та заробляти. Так, я живу у важкий час, але я маю багато терпіння і сил, щоб боротися за своє комфортне майбутнє", – додає вона.
Перші пів року у Німеччині Анна пригадує як "шоковий стан". Каже, що жила наче уві сні, бо не могла усвідомити, як люди можуть спокійно і мирно жити.
"Німецька родина, яка нас прихистила, була дуже тактовною. Вони не казали нічого, що могло нас травмувати. Вони розуміли наскільки нам погано, хоча самі подібного досвіду не мали", – розповідає донеччанка.
Потрапивши у таке толерантне до емігрантів суспільство, жінка почала відчувати власну провину за те, що ніколи не спілкувалась із переселенцями в Україні та не намагалася їм допомогти.
Патріотичний бізнес: малюнки про Україну та Німеччину
Після евакуації Анна зареєструвалась як самозайнята: разом із партнеркою в Україні розвивають власний бізнес "Maliunky", який заснували ще в Миколаєві.
Бренд випускає патріотичні шопери, футболки та світшоти. Принти для них донеччанка розробляє самостійно, об’єднуючи в одному зображенні знакові споруди та впізнавані пам’ятки населених пунктів.
"Цей проєкт – про красу України. Я хотіла, щоб через мій малюнок одна людина могла розповісти іншій про місто, в якому та ніколи не була", – каже вона.
Вироби бренду можна придбати як в Україні, так і поза її межами. Евакуйовані до Німеччини українці полюбляють купувати їх для себе, на подарунок іншим закордонним українцям або німцям як подяку за допомогу.
Ілюстраторка вже присвятила кілька зображень Німеччині. Наприклад, шопер-розмальовку про Бремен.
Сумка, присвячена Бремену
Анна каже, що Німеччина пропонує безліч можливостей для професійного розвитку. Але дуже важливо знати німецьку. Саме тому попри 9-годинний робочий графік, донеччанка наполегливо вчить мову: тричі на тиждень онлайн з викладачем та самостійно – пізно вночі, дивиться відео та слухає подкасти німецькою.
"Шлях подолає той, хто йде. Я працюю вдома, майже не комунікую з місцевими, тому моя інтеграція в Німеччині максимально ускладнена….Завдяки поступовому успіху в бізнесі та вивченні мови я посилюю свою впевненість. Всередині мене вже є стержень, який мене тримає та мотивує", – резюмує Анна.
Волонтерство на користь ЗСУ
Не забуває про допомогу українській армії. Все почалося у 2022 році: тоді Укрпошта майже півторамільйонним накладом випустила арт-листівки із зображенням українських міст авторства Анни. Усі роялті від продажів жінка спрямувала на допомогу ЗСУ.
У Німеччині ілюстраторка продовжує підтримувати Україну. Спочатку її волонтерство було хаотичним: відсоток від продажів перераховувала знайомим, що служать у лавах ЗСУ, та віддавала організаторам українських ярмарків в німецьких містах, в яких жінка брала участь. Наразі намагається донатити більш системно.
"У мене є знайомі українці, які давно живуть у Німеччині та щомісяця перараховують частину своєї зарплати на українську армію. Це їхня громадянська позиція і вони нею не хизуються. Я також прагну до такого", – ділиться Анна.
3019
