Під час війни людям доводиться швидко приймати рішення, від яких може залежати життя. Що робити з сильним смутком за домом? Як бути, коли покинули рідне місто, а тепер прагнете повернутися, щоб волонтерити? Що таке синдром "провини вцілілого" і куди звертатися за допомогою?

Про це редакції Evacuation.city розповіла психологиня Світлана Араджионі. 

Психологиня пояснює, що ми говоримо про певні тенденції для певної кількості людей. Кожна людина переживає те, що відбувається, по-різному. Тому поради можуть бути актуальними не для всіх: "Ми ніколи не зможемо врахувати всі бачення, тому говоримо про певну тенденцію, що саме так це можна переживати, але кожну пораду ви можете підлаштовувати під свій випадок". 

Страх і невизначеність – це нормальна реакція на ненормальні події

В умовах війни люди мусять приймати рішення, які б не були типовими  у звичайному житті. Зараз йдеться швидше про "вижити", ніж просто жити. Саме тому невизначеність і страх – це нормальна реакція на те, що відбувається. 

"Там де є стрес, є і регрес. Це коли ми повертаємося до наших найбазовіших потреб – сон, їжа, повітря, прихисток і так далі. Треба намагатися по можливості добре спати, більше рухатися, їсти або пити теплі напої (обережно з кавою бо вона підвищує гормон мобілізації та стресу – кортизол).

Наше тіло дуже важливий ресурс, який протягом всього життя допомагає нам впоратися з будь-якими подіями. Тому зараз треба максимально піклуватися про себе через задоволення необхідних для нормального функціонування тіла і психіки потреб. Якщо наше тіло буде почуватися добре, для психіки це буде сигналом, що ситуація вже безпечніша. 

евакуаціяСтрах - це нормальна реакція на те, що відбуваєтьсяАвтор: телеграм-канал Сергія Лещенка

Також варто переключатися: дивитися фільми різних жанрів, читати книжки, займатися коханням, зустрічатися з друзями. Хоча б по 3-4 години в день відволікатися від новин, тому що наш мозок просто не має сили переробляти стільки інформації. 

Дуже часто надмірний моніторінг новин говорить про потребу контролю та можливості впливу на щось. Треба розуміти, що це ілюзія контролю, а в реальності наш час перестає нам належити і ми втрачаємо необхідну зараз можливість відпочити. 

Раджу переносити контроль в зону, де ви реально можете вплинути: кожного дня слідкуйте за задоволенням своїх потреб і питайте себе "Чи достатньо поспав/ла?", "Чи достатньо поїв/ла, чи смачно мені було?", "Чи було протягом дня живе спілкування з кимось? Як мені було?".  

Що робити, якщо сумуєте за домом

Багато людей евакуюються до західної України, або за кордон, щоб врятуватися від бойових дій. В такі моменти ви можете сильно сумувати за домом: 

"Так переживається будь-яка втрата, є стадії горювання, які кожна людина може і має пройти, для когось вони більш болючі і довго переживаються, для когось стерпні і людина швидше виходить в ресурс і адаптується до нових умов. Цей сум означає, що було щось дуже цінне та ресурсне у тому "минулому житті", що вас тримало. Воно і досі може бути для вас опорою". 

Що робити, щоб допомогти собі у такій ситуації:

  • визнайте, що вам боляче, сумно, жахливо. Не біжіть від цих почуттів. Емоції – це енергія, яку треба реалізувати. 
  • напишіть листа собі самому, або людині, за якою сумуєте. Це один з варіантів, як знаходити місце цим емоціям  в нинішній реальності.
  • якщо нема людини, якій ви можете повністю довіряти і поговорити про свій сум, можете кожного дня записувати на диктофон те, що відчуваєте. Через декілька днів переслухайте свої записи. 
  • з часом емоції будуть стишуватися, в вас буде більше раціо, більше відчуття ресурсу. На цей процес потрібно час, тому не підганяйте себе.
  • не засуджуйте себе. Люди можуть відчувати провину від того що їм боляче, тому що іншим людям ще гірше. Треба себе підтримувати і заспокоювати. 

 

Що робити, якщо ви виїхали з рідного міста, але хочете повернутися, щоб волонтерити

Якщо ви поїхали з рідного міста, а потім шкодуєте про це і хочете повернутися, щоб волонтерити, зважте на кілька моментів, відчуйте, чи ви в ресурсі: чи нормально спите, харчуєтесь, гуляєте на свіжому повітрі, відпочиваєте і чи зможете працювати. 

Психологиня пояснює, що бажання допомагати може мати дві сторони. Одна з них про завуальоване почуття провини: я вкладуся максимально, не буду ні їсти, ні спати, щоб залатати внутрішнє почуття провини і комплекс, що роблю недостатньо.

Інша сторона медалі – ви дійсно розумієте, що маєте ресурс, сили, можливості і готові вкладатися та допомагати. 

"Є люди, які зараз розучилися піклувалися навіть про свої банальні потреби, поїсти, поспати і так далі.  Якщо ви не будете дбати про свої потреби, не зможете ефективно допомогти іншим. Це як з кисневою маскою у літаку, яку спочатку потрібно одягнути дорослій людині, а потім дітям. Якщо доросла людина не буде в стані щось робити, вона не зможе допомогти малюку".

евакуаціяМожливість волонтери є в багатьох українських містахАвтор: dw.com

Крім того, варто зрозуміти, що волонтерити можна і пізніше. Попереду ще багато роботи, де буде потрібна допомога, а волонтерам, які активні зараз, потрібно буде трохи відпочити. 

"Якщо даєте собі наразі час для адаптації і відпочинку, ви нічого не втрачаєте, а набуваєте навичок, що будуть вас тримати при різних обставинах і дозволять реалізувати ваш потенціал згодом", – каже Світлана Араджионі.

Чи можна уникнути синдрому "провини вцілілого"

Синдром "провини вцілілого" можуть відчувати люди, які вижили чи перебувають в безпеці під час травматичних подій, як-от війна. 

"Уникнути – не зовсім коректне слово, коли йдеться про "провину вцілілого". Почуття провини дуже часто приховує в собі інші контексти. Це може бути провина перед рідними, перед країною, перед собою чи перед тим життям, яке ми залишили".

На думку психологині, частіше цей синдром проявляється у людей, які до того жили з хронічним відчуттям провини. Найкраще з цим питанням звернутися до психологів та психотерапевтів на більш довготривалу роботу. 

Крім того, у цій ситуації важливо визнавати свої емоції, максимально виговорюватися, бути в контакті з людьми, наскільки можете.

психологіяБудьте у контакті з людьми за можливостіАвтор: Roman Kraft, Unsplash

Спирайтеся на ритуали, які вас радували до цього, були ресурсом. Наприклад, зварити собі смачну каву, посидіти помовчати наодинці, погуляти вулицями міста, погратися з домашніми улюбленцями, робити те, що наповнює бажанням жити. 

До кого звертатися за допомогою

В час війни багато психологів пропонують свої послуги безплатно. Крім того, діють кризові психологічні служби.

Кризова служба направлена на роботу з кризовою ситуацією і основна мета – стабілізувати стан людини на конкретний момент, щоб людина повернула собі відчуття контролю над ситуацією. Такі служби не направлені на довгострокову перспективу. 

Тому коли зашкалюють емоції і відчуваєте сильний стрес, можна звернутися у кризову службу, а потім за потреби продовжити роботу з психологами та психотерапевтами.

Де можна отримати допомогу в кризових ситуаціях:

 

Також можна поспілкуватися через переписку у телеграмі, або замовити дзвінок без відео у Кризовій Порадні, контакти: 

 

Практичні психологічні поради для тих, хто виїхав і тих, хто надає притулок
Як психологічно підтримати евакуйованих дітей