Війна торкнулася не тільки українців і їхніх дітей, а й іноземні пари, які чекають на дітей від сурогатних матерів з України.

Матеріал The New York Times "Parents Relying on Ukraine Surrogates Desperately Seek Their Newborns" скорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.city.

Комерційне сурогатне материнство – законне в Україні для подружніх пар, які не можуть мати дітей. Сприятливі закони країни і відносно доступні для європейців ціни привабили багатьох майбутніх батьків. Тож майже щодня українські жінки народжують дітей для іноземних сімей.

Наразі київська клініка репродуктивної медицини BioTexCom опікується 30 новонародженими, більшість із них у Києві. У клініці очікують, що до кінця березня має народитися ще близько 100 дітей. Багато них народяться під обстрілами, далеко від батьків. 

Малюки у київській клініці сурогатного материнстваМалюки у київській клініці сурогатного материнстваФото: The New York Times

Зараз, в умовах війни, іноземні батьки шукають шляхи евакуювати своїх немовлят або убезпечити жінок, що вагітні їхніми дітьми. Проте представник BioTexCom вважає, що немовлятам безпечніше перебувати в обладнаних бомбосховищах.

"Малюкам краще залишатися якийсь час у клініках, аніж поспішно переїжджати кудись під обстрілами", – зазначив юрисконсульт BioTexCom Денис Герман.

Деякі агенції сурогатного материнства, як-от New Hope Surrogacy, евакуювали вагітних у безпечніші регіони країни або централізовано вивезли за кордон. Однак, якщо ці жінки народжуватимуть в сусідніх країнах з іншими законами, то біологічні права батьків можуть бути під загрозою.

Макс і його дружина 10 років мріяли про дітей. Вони знайшли сурогатну мати в Україні, і ось незабаром після початку війни жінка мала народити дочок-близнюків. 

У той день, коли Росія вторглася в Україну, Макс і його дружина поїхали зі свого дому в Німеччині до Польщі, а потім перетнули кордон з Україною. Вони рушили в протилежному напрямку від довгої черги автомобілів углиб України, що вже була наповнена страхом. Вони хотіли бути поруч із своїми малюками.

"Наших дітей не було поруч з нами, і ми не могли жити з цим", – сказав Макс.

Дівчатка народилися передчасно, 4 березня, в Україні. Повітряні тривоги лунають постійно, тож свої перші дні життя близнюки провели в укритті лікарні. Макс сказав, що не знає, коли і як його нова велика родина зможе повернутися додому в безпеку. 

Медсестри опікуються малюками, що стали заручниками війниМедсестри опікуються малюками, що стали заручниками війниФото: The New York Times

Так само як Макс з дружиною, вчиняють й багато інших пар з-за кордону – їдуть до України собі на ризик, аби зустрітися зі своїми малюками.

Деяким батькам вдалося евакуювати своїх новонароджених дітей до себе в країни. Кажуть, що це стало можливим завдяки наявності зв’язків та удачі, що їх супроводжувала. 

Наприклад, Саша з Ірмою із Чикаго 8 березня вперше зустріли своїх новонароджених хлопчиків-близнюків Ленні та Мойше. Хлопчики народилися 25 лютого, на другий день війни. 

Близнюки Ленні та МойшеБлизнюки Ленні та МойшеФото: Архів Саші Спектор

Увесь цей час подружжя робило сотні дзвінків: шукало в Києві необхідні ресурси для малюків та намагалося вивезти їх із зони бойових дій. Врешті-решт все вийшло: синів евакуювали з Києва до Польщі. Дорога тривала близько 18 годин. Забезпечити евакуацію вдалося за допомогою української бригади швидкої допомоги  та американської організації Project Dynamo, яка проводить рятувальні місії.

Наразі є багато пар, яким ще не вдалося евакуювати своїх новонароджених дітей. Які бояться їхати в Україну, щоб забрати малюків. Але ще більше бояться так ніколи їх і не побачити.