Редакція Евакуція.City поспілкувалася з Златою про переїзд, пошук роботи та адаптацію до нової праці.
Тікали з Києва у Польщу
Злата Біневич переїхала з сином і котом з Києва 1 березня в Тарновські Гури в Польщі. Туди її запросила мама, яка працює доглядальницею. Щойно Злата дізналася, що Укрзалізниця організувала евакуаційні поїзди, прийняла рішення, що треба виїздити.
Злата Біневич
У п’ятницю, 25 лютого, вона вийшла з дому і перебіжками дісталася станції метро Чернігівська, бо громадський транспорт уже не курсував. Лише там зрозуміла, що метро теж не працює і просиділа у найближчому бомбосховищі до понеділка, 28 лютого, доки тривав комендантський час.
Заплативши 1000 грн за таксі, дісталася столичного вокзалу, де сіла в евакуаційний поїзд і доїхала до Львова. Там переночувала в притулку для біженців, крім ночівлі киян погодували вечерею. Вранці автобусом за 2 тисячі грн. дісталися кордону Краковець, звідки волонтери довезли її до місця призначення.
Мама Злати працює в Польщі доглядальницею за чоловіком, який не може ходити після важкої травми. Сім’я цього чоловіка заробляє на життя здачею квартир в оренду, одну з яких – невелику студію – їй виділили безкоштовно. У квартирі тепло, є душ, інтернет, всі необхідні умови. Також сім’я забезпечила Злату й її сина одягом, побутовою хімією, продуктами, кормом для кота.
В Україні Злата займалася приватною психотерапевтичною практикою для дорослих і підлітків від 13 років, а також працювала тренером в Освітньому Хабі та інших проєктах. Прибуток з початком війни практично припинився, що теж стимулювало до виїзду. Зараз жінка працює в Польщі шліфувальницею деревини.
Далі пряма мова героїні...
З психотерапії – в деревообробку
Поки що я не можу працювати за спеціальністю, адже не знаю мови, хоча мій диплом тут дійсний. Я поставила собі за мету найближчим часом вивчити польську хоча б на рівні спілкування. Також мені вдалося знайти кілька годин роботи на тиждень кризовим психологом. Крім цього, я волонтерю – консультую онлайн українських переселенців.
Роботу шліфувальницею я знайшла випадково. Познайомилася в Польщі з однією психологинею. Та поцікавилася, чи не шукаю я підробіток, і розповіла, що її брат має невелике приватне підприємство з робіт по дереву під Тарновськими Гурами. Він займається виготовленням меблів, віконних рам та дверей і шукає працівників. Мене зацікавила ця пропозиція, і ми поїхали подивитися на виробництво.
Співбесіди як такої не було: мені розповіли у чому полягатиме робота, показали цех і сказали, що якщо я зацікавлена, то можу виходити хоч завтра. Ми уклали трудовий договір і вже наступного дня я вийшла на роботу. Працюю тут вже 4 тижні. Робота нескладна. Єдине, що пил від дерев’яної стружки потрапляє в очі та ніс. Але я працюю в масці і за потреби в спеціальних захисних окулярах.
Чоловіки приділяють мені увагу, пригощають, роблять каву, водночас я жодного разу не відчувала якогось зверхнього ставлення чи сексизму.
Злата на новій роботі
Свою роботу сприймаю як трудотерапію, яка йде мені на користь. Я усвідомлюю, що як і більшість з нас, не маю зараз достатньо ресурсу. Не думаю, що мене в цих умовах вистачило б на повноцінні робочі дні психолога.
Наразі я частково ще змушена це робити з безкоштовним житлом, однак продуктами харчування і засобами гігієни вже можу сама себе забезпечити. Я заробляю стільки ж, як і в Україні, однак порівнювати цю зарплату в різних країнах не релевантно. Я все ще не можу повністю налаштувати побут і ні від кого не залежати.
Злата планує вчити мову і міняти роботу
Надалі планую вивчати мову і шукати роботу ближче до своєї спеціальності. Авжеж я хотіла б повернутися в Україну за умови, що бойові дії в столиці повністю припиняться, а російські війська покинуть території хоча б до тих кордонів, де вони були до 24 лютого.
Мені вистачило провести 5 днів у підвалі під сиренами і я більше не хочу повторення. Я не готова ще раз будувати, а потім втрачати своє життя. Не хочу піддавати себе ризику бути замордованою. Я патріотка і дуже сумую за Києвом, але, якщо ситуація не нормалізується, Херсон залишиться під окупацією і ще якісь міста будуть захоплені, я розглядатиму варіант залишитися в Польщі назавжди.
3020
