За час війни працівники галерея "Асортиментна кімната" та волонтери вивезли з гарячих точок чотири сотні творів мистецтва і продовжують це робити далі. Адже переконані, що культурну спадщину треба берегти.

Кураторка галереї "Асортиментна кімната" Анна Потьомкіна розповіла редакції Евакуація.City про те, як рятують мистецтво та підтримують художників.

Анна ПотьомкінаАнна ПотьомкінаАвтор: З особистого архіву

Твори мистецтва почали вивозити у перші дні війни

З початком повномасштабного наступу росії на Україну команда "Асортиментна кімната" зрозуміла, що діяти треба оперативно і негайно вивозити мистецькі твори з гарячих точок.

"Спочатку ми сповістили наших підписників у соціальних мережах, що запускаємо евакуацію мистецьких творів. Вирішили, що варто діяти оперативно, тому цей допис створили вже на другий день після повномасштабного вторгнення росії", – розповідає Анна.

Евакуйовані роботи митців

Запити про допомогу збирають через онлайн-форму, потрібно вказати:

  • місто,
  • контактну особу,
  • кількість робіт.


Далі представники галереї зв’язуються з заявником і організовують вивіз.

"Звістка про нашу ініціативу розлетілася по мистецьких колах у різних містах. Тому навіть у гарячих точках до нас приєднувалися волонтери. Хтось допомагав вивезти твори з майстерні і доставити до відділення пошти, дехто перевозив роботи до Франківська своєю машиною. Щоб згуртувати усіх охочих допомогти, ми додатково створити онлайн-форму для волонтерів і охочих підтримати проєкт фінансово. Наприклад, компенсувати витрати на бензин та пакувальні матеріали", – додала кураторка галереї.

Загалом наразі витратили близько 50 тисяч гривень. Ініціативу підтримали за кордоном: приблизно 20 приватних осіб, а також MitOst та The Prince Claus Fund. 

У першу чергу вивозили роботи із незалежних просторів і майстерень художників та художниць, які поспіхом залишали дім і не мали ресурсів самостійно організувати безпечне транспортування своїх творів.

Роботи вивозять водії-волонтери. Деякі твори вдавалось передавати "Новою поштою".

"Це перевірені люди, так би мовити. Наші знайомі, тому жодних юридичних документів з ними не підписували для подальшої евакуації", – відповідає Анна на питання про гарантії безпеки для творів.

400 врятованих творів

"На сьогодні нам вдалося врятувати роботи 17 митців. Вивозили роботи з Києва, Білої Церкви, Бахмута", – розповідає Анна. Загалом врятовано вже 4 сотні робіт.

Культурні менеджери не зупиняються на цьому і продовжують евакуацію мистецтва.

"Ми віримо, що скоро наші митці повернуться у рідні міста і зможуть продовжувати творчу практику вдома. Але поки що ініціатива триває до завершення війни. Наразі у роботі в нас 5 нових запитів на евакуацію (здебільшого це живопис та графіка різних розмірів), зокрема з Дніпропетровської області – село Петриківка", – каже кураторка галереї "Асортиментна кімната".

Усі твори зберігаються у сховищах, які відповідають необхідним для зберігання картин нормам (температурний режим +12-18 °С та вологість 60-70%).

У планах показ кількох серій евакуйованих робіт за кордоном. В Івано-Франківську виставку не планують.

У разі, якщо активні військові дії розпочнуться на території західної України, роботи евакуюють за кордон. Є попередні домовленості з партнерами, зараз процес узгодження триває.

Роботи зберігаються у відповідних умовах

Допомога митцям

Окрім порятунку самих творів, допомагають й окремим митцям. 

Створена резиденція під назвою "Робоча кімната". Вона охоплює 17 художників і художниць, які перебувають в Івано-Франківську, Львові, Ужгороді, Чернівцях та "Хаті-Майстерні" на Косівщині. Остання зараз хостить переміщених митців з їх сім'ями з Києва та Маріуполя.

У межах резиденції митці отримують місце, де можуть продовжувати роботу. Наприклад, вони працюють у галереї "Асортиментна кімната", "Хаті-Майстерні". Резиденти отримують невеличкі грошові стипендії, їм оплачують матеріали.

"Мистецтво – це та фізична культурна спадщина, яку необхідно зберігати. Адже це база колективних напрацювань – інтуїтивних та інтелектуальних. Вона поповнювалась українцями та митцями інших національностей, які тут проживали і проживають, але яка так чи інакше ідентифікує нашу державу. Це також те, що дає нам, українцям, голос або множинність голосів, аби говорити про себе та свою історію на весь світ і не втрачати своєї суб’єктності", – резюмує Анна.