Як змінилась робота закладу від початку російсько-української війни, хто зараз працює на кухні і про що мріють відвідувачі, розповів Евакуація.City співвласник кафе "Мрія" Сашко Чернологов.
Кухня
Нарізані тонкими скибками печериці смажаться на сковорідці. Над грибами піднімається легкий димок, закручується примхливими візерунками та зникає під стелею. В іншій каструлі вариться солона карамель, кухар її час від часу помішує і з ложки стікають в’язкі бурштинові краплі. На кухні кафе "Мрія" багато сонця, смачних страв та бажання допомогти. Тут почали годувати вимушених переселенців, волонтерів та бійців територіальної оборони з перших днів війни.
Співвласник закладу Сашко Чернологов каже, що саме війна стала поштовхом до активної роботи кафе. За тиждень до повномасштабного вторгнення у "Мрії" готували лише каву та чай, готувались до нового сезону. Кафе розташоване на прохідній колишнього заводу РЕМА (Львівського заводу радіоелектронної медичної апаратури) – підприємства, яке з 2015 року ревіталізують у креативне середовище – тут працюють майстерні, галереї та офіси.
"Спочатку запропонував використовувати приміщення кухні як прихисток, декілька ночей тут жили люди. Згодом переселенців почали приймати інші орендарі. Мене запитали, чи будемо готувати їжу, сказав: обов’язково. Не було жодних сумнівів", – пригадує Сашко. Спочатку приходило п’ятдесят людей, сто, двісті, а потім просто перестали лічити порції.
До команди кафе долучились вимушені переселенці – подружжя з Харкова. Каріна тепер працює шеф-кухаркою на кухні "Мрії". У перші тижні війни в кафе приходили волонтери – допомагали чистити овочі та видавати порції у віконечку. Для комфортної роботи та зручності відвідувачів, вирішили виділити години на сніданки, обіди та вечері. Залежно від того, які були продукти, формували меню. Продукти постачали підприємці з України, допомагала діаспора та сусіди, які навіть приносили домашню консервацію.
У перші тижні війни кафе "Мрія" годувало усіх безкоштовно. Біля віконечка стояла скринька для добровільних пожертв. Згодом повісили оголошення про те, що порція страви коштуватиме 15 гривень.
"Був такий перехідний етап, коли ми зафіксували ціни у меню. Написали, заплати при можливості, а якщо можеш – заплати ще за когось", – пояснює співвласник "Мрії".
Після того, як потік вимушених переселенців зменшився, орендарі приміщень РЕМА почали повертатись до роботи. Підприємці почали поєднувати волонтерство з бізнесом. З’явилися робочі місця, у тому числі і для евакуйованих, відповідно кафе "Мрія" встановило оплату за страви.
"У нас є постійний гість, якого ми і далі годуємо безкоштовно, – каже Сашко. – Дідусь ледве пересувається сам, а вдома на нього чекають "колєжанки", які навіть не виходять з помешкання. Вони приїхали до Львова без засобів до існування, і ми даємо їм страви нашої кухні".
Відвідувачі
"Я давно хотів потрапити на завод РЕМА, оскільки тут гарна спільнота людей – митців, галеристів, підприємців. Ми знайшли тут приміщення для виробництва наших соусів. Площі виявилось достатньо для організації кухні з віконцем для видачі. Я давно мріяв створити кафе і тому так і назвав наш заклад – "Мрія"", – ділиться Сашко Чернологов.
Концепція закладу – проста їжа, але дуже класно приготована та приправлена унікальними соусами. На стінах кафе багато фотографій, а на підвіконні – вазонів із квітами. Сашко каже, що відвідувачі повинні почувати себе тут наче удома. "Моя дружина дуже підтримала мене, ми співвласники цього кафе і без неї точно нічого б не відбулося", – розповідає Чернологов.
До війни в кафе приходили орендарі приміщень РЕМА та мешканці району Підзамче, на початку війни "Мрія" годувала вимушених переселенців, волонтерів, патрульних та бійців територіальної оборони. Зараз знову з’явились орендарі. Сашко каже, що ніколи не перевіряв, хто переселенець, біженець чи просто сусід. Проте були спроби паразитувати на безкоштовній кухні.
"У нас працює місцевий мешканець, який добре знає усю "еліту" району. Коли приходили хлопці і намагались обманути, що вони волонтери чи бійці, наш кухар чітко давав їм зрозуміти, що вони тут не бажані гості", – усміхається Сашко.
"Відчуваю, що моя робота потрібна людям і можу себе реалізувати у житті. У кафе зараз приходить багато відвідувачів", – говорить співвласник "Мрії".
Заклад отримує багато відгуків про смачну їжу.
Меню
Головні страви у меню кафе – це два види паляниць. Один вид назвали "Володимир Олександрович", оскільки паляниця – страва українська, а начинка – хумус, який, за однією із версій, походить з Ізраїлю. Друга паляниця має начинку із курки.
"Люди дають гроші для нашого кафе, а ми їх для ЗСУ. 10% від продажу кожної паляниці віддаємо українським бійцям, – говорить Сашко. – Ми вже передали гроші фонду "Повернись живим", волонтерам, які займаються укомплектуванням наших хлопців на передовій. Ми вирішили, що паляниця – наша зброя, і гроші з її продажу точно підуть військовим".
Окрім головних страв, у меню кафе є десерти. Наприклад, морквяний пиріг, традиційний львівський сирник, а також шоколадний десерт брауні.
"Брауні називаємо "Чорнобраунівка", тому що його хочеться ще і ще. Багато нових переписів пропонує нова шеф-кухарка Каріна. Ми дуже раді, що вона з нами", – говорить з усмішкою Сашко Чернологов. Напередодні Великодня, із середи до п’ятниці, у кафе "Мрія" випікатимуть пасочки. Варто зробити попереднє замовлення, бо охочих уже дуже багато.
Сашко Чернологов створив на Патреоні акаунт, де за допомогою патронів здійснює мрії інших людей. Наприклад, втілили бажання бійців про автомобілі, закупили воєнізовані пікапи.
"Хочу підкреслити, що будь-яка сума – важлива. Не варто чекати, поки назбирається значна сума, адже одна гривня від мільйона людей – це мільйон гривень. Адже сенс волонтерства – у єдності. Важливий кожен", – переконує Сашко.
У кафе є дошка, на яку кожен відвідувач може прикріпити листок зі свою мрією. Хтось записує бажання, інші прагнуть перемоги та смерті ворогам, а в центрі розмістився рожевий листок із написом "мир".
"Дуже хочеться допомогти нашим військовим. Вони – сучасні титани, які тримають крихкий світ", – каже співвласник закладу.
Сашко мріє про те, щоб після перемоги усі могли жити у мирній країні, де підприємці зможуть займатися своєю справою, розвиватися і знаходити однодумців.
"Згадую про Маріуполь – місто, яке активно і круто розвивалось протягом останніх років. Мрію про те, щоб з часом там також були ресторатори, які зможуть відкрити власні кафе та готувати смачні страви, – говорить Сашко Чернологов. – Щоб ми спільно з патреонами допомогли їм здійснити мрію про бізнес. Ось такі прості мрії у непрості часи".
3020
