Редакція Евакуація.City поговорила з головою Всеукраїнської асоціації по міжнародному працевлаштуванню Василем Воскобойником про ринок праці для українських переселенців за кордоном.
Як змінився ринок праці в ЄС
-
Хто з українців здебільшого працювали в ЄС до війни?
Переважно, 60-65%, це були чоловіки вікомі від 25 до 45 років. Люди з вищою або які мають професійно-технічну освіту. Здебільшого, працювали фізично: будівництво, логістичні послуги, робота на конвеєрі.
Люди з вищою освітою погоджувалися на фізичну працю, бо вона приносила більше грошей, ніж робота за спеціальністю в Україні. До речі, це стосується не тільки українців, але загалом трудових мігрантів у світі.
Жінки рідше їхали працювати за кордон. Ті, що все ж їхали, працювали у логістичних, готельно-ресторанних напрямках, харчовій промисловості.
-
В яких країнах працювало найбільше українців?
Переважно, це Польща, якщо говорити про останні роки. Проте, якщо згадувати кінець 1990-их та початок 2000-их, це Італія, Іспанія. Щодо Італії, то вона продовжує залишатись такою більш "жіночою", українки зазвичай доглядають тут літніх людей. Переважно, це нелегальна трудова еміграція. Раніше люди їхали по туристичній візі, а з 2017 року з біометричним паспортом. Працювали 3 місяці та повертались додому.
Польща активно залучає українців ще з 2011 року. Українцям тут не складно отримати легальну роботу, легко зрозуміти мову, адже українська і польська схожі.
Також українці працювали у Чехії, Словаччині, Угорщині, Болгарії та країнах Балтії (Литва, Латвія, Естонія – ред.). Населення Польщі майже 38 млн людей, а в Чехії лише 11 млн. Звісно, що Чехія не може прийняти стільки людей, скільки працює у Польщі. Наприклад, за даними на 2020-2021 роки в Польщі працювали до 1,5 млн українців, тоді, коли у Чехії до 300 тисяч. У країнах старої Європи: Німеччині, Франції, Італії, Іспанії та Великобританії, переважно нелегальне працевлаштування.
Якщо у вас є бажання працювати за кордоном, то найкраще працювати там, де ви можете це робити офіційно. Нелегальне працевлаштування, це не тільки загроза того, що вам не виплатять гроші, а ще й загроза життю та здоров’ю.
-
Як змінився ринок праці з початком війни?
До війни, в Європі працювало близько 5 млн українців, а загалом кількість населення Європи трішки більше ніж 500 млн, тобто наших людей там менше 1%. Ситуація змінилась, певна кількість українських чоловіків повернулись додому, щоб захищати Україну. Певні зміни є, але вони не настільки великі, щоб викликати якісь кризові явища.
Українці, які виїхали в Польщу через війну
За час війни українки їдуть за кордон, щоб вивезти своїх літніх батьків та дітей, а не в пошуку роботи. Люди, які взагалі не знали, куди їхати в Польщі, евакуйовувались у великі міста: Варшава, Краків, Вроцлав.
Приїхавши, вони опинились в ситуації, коли їм пропонують роботу в іншому місті, а вони не можуть там влаштуватись, бо їм буде важко забрати з собою своїх рідних і разом всім поїхати.
Люди, які не їхали в пошуку роботи, опинились в ситуації, що гроші все ж потрібно заробляти, а робота не завжди є в великих містах. Кордон з Польщею переїхало більше 3 млн українців. Польський уряд повідомляв, що PESEL, польський ідентифікаційний код, роботу отримало 400 тисяч українців, з них на роботу влаштувались 100 тисяч, тобто 75% поки безробітні.
Оскільки, до війни частіше виїжджали українські чоловіки – вакансії були спрямовані на них: робота на будівництві, складах. Тому вакансії які є, не розраховані на жінок. Через це багато жінок не можуть знайти собі роботу.
Вакансії для українок у світі
-
На яку роботу зараз можуть розраховувати українці?
Починається сезон сільськогосподарських робіт, буде потрібен персонал у готельно-ресторанному бізнесі. Відміняються карантинні обмеження, запускається все більше закладів пов’язаних з харчуванням і там буде запит на жінок.
Проте, мені важко уявити, що наприклад бухгалтерка, яка виїхала з Харкова, буде збирати полуницю десь у полі. Швидше за все, вона буде шукати якусь дистанційну роботу, щоб надавати послуги в Україні.
Польські роботодавці добре розуміють, що до них приїхали не трудові мігранти, а люди, які рятувались від війни. Через це вони не зацікавлені брати людей, які попрацюють тиждень, два, три, а потім повернуться назад додому.
-
На яких фахівців найбільший попит?
Запит є по всіх напрямках: ландшафтні дизайнери, медичні працівники, інженери, IT-працівники. Якщо ІТ-тішники звикли працювати в англомовному середовищі, то для того, аби влаштуватись лікарю у Польщі чи Німеччині, потрібно спочатку вивчити мову, мати підтвердження про кваліфіковану освіту.
Наприклад, якщо українська бухгалтерка хоче працевлаштуватись в Польщі, то, після того як вона вивчить польську мову, ще треба вчити і польське законодавство, щоб знати як працювати саме у Польщі.
Це вже шлях не трудової міграції, а скоріше еміграції, коли людина витрачає два роки, щоб нормально вивчити місцеву мову, потім здає тести, щоб підтвердити кваліфікацію свого диплому; далі починає шукати роботу як фахівець, конкуруючи з місцевими фахівцями.
Такий шлях не підходить українцям, які виїхали тимчасово. У них шлях трудового мігранта: приїхати і вибрати просту фізичну працю, почати заробляти гроші тут і зараз.
Більшість українців планують повернутися
Я прогнозую, що після закінчення війни у нас буде відтік людей, які поїдуть заробляти гроші за кордоном. Це з одного боку погано, бо в Україні буде потреба в робочих руках, їх буде не вистачати. З іншого боку, відтік людей, які їдуть і працевлаштовують за кордоном, це відсутність тиску на нашу соціальну інфраструктуру.
Я впевнений, що українці не захочуть сидіти на шиї у держави, тому поїдуть заробляти гроші за кордон. Вони не будуть чекати поки держава створить їм робочі місця, піднімуть заробітні плати. Не будуть жити на соціальну допомогу.
Соціальні гарантії та зарплата
-
Чи можуть українки розраховувати на ту ж зарплату, яку отримують їхні іноземні колеги на тій ж посаді?
Якщо українка працює офіційно, вона може розраховувати на медичну допомогу, щорічну відпустку й будь-яку іншу допомогу, яку мають місцеві жителі. Так само із заробітною платою.
Будь-хто, як громадянин так і іноземець, може розраховувати на рівні умови оплати праці та соціального захисту. Це пов’язано з тим, що будь-яка держава зацікавлена, щоб люди, які працюють мали рівні умови аби не робити перекос на ринку праці.
Якщо взяти іноземця і платити йому менше, то нащо брати місцевого мешканця? Але, якщо не брати місцевих, це призведе до соціального невдоволення. Тому влада контролює цей момент.
Проте жінки, які зараз виїхали, здебільшого не збираються залишатися довше, ніж триває війна. Вони будуть повертатись додому (тут ми писали про українок які вже повернулися додому).
Зміни на українському ринку
-
Що потрібно робити, щоб українці не виїжджали за кордон після війни?
Україна повинна створити такі умови життя в Україні, щоб українцям було цікаво тут бути. Сьогодні наша держава робить образ українця, як людини сміливої, відважної, яка б’ється за свою Батьківщину. І потрібно щоб цей образ перейшов і в наше мирне життя.
Якщо бути українцем – залишиться модним, то люди погодяться на тимчасові негаразди, але вони будуть розуміти, що мають відношення до побудови держави майбутнього. Якщо це відбудеться, тоді я впевнений, що будуть повертатись українці, які працюють за кордоном, й ті, хто поїхав давно, представники діаспори.
-
Як щодо залучення іноземців?
Нас чекає проблема, коли в країну будуть хотіти вкласти гроші, а нам бракуватиме робочих рук. Ми фізично вимираємо, кожного року населення скорочується на 250-300 тисяч людей. За прогнозами соціологів, до кінця 2030 року працездатне населення України може скоротитись на 3 млн людей.
Державі доведеться багато працювати: над пом’якшенням податкового навантаження, над створенням умов ведення бізнесу в Україні; працювати над верховенством права, щоб люди відчували свою захищеність. Потрібно зробити все, щоб ті, хто буде вкладати гроші в Україну, отримали задоволення, а не проблеми.
3020
