Редакція Евакуація.Сity зібрала актуальні коментарі батьків щодо навчання в різних країнах у групі "Батьки SOS" у фейсбуці.
- Скільки дітей виїхало за кордон?
- Досвід з Польщі
- Досвід з Італії
- Досвід з Данії
- Досвід з Німеччини
- Досвід з Великобританії
- Досвід з Ірландії
- Досвід з Франції
Скільки дітей поїхали з України через війну
Станом на 30 березня цього року в Unicef писали, що через війну з України поїхали два мільйони дітей. Понад 1,1 мільйона дітей прибули до Польщі, сотні тисяч також прибули до Румунії, Молдови, Угорщини, Словаччини та Чехії.
Тимчасовий захист, який отримують українці в ЄС, дає дітям право на відвідування шкіл і дитячих садочків. Це можуть бути як платні приватні заклади освіти, так і безплатні чи частково платні державні.
До прикладу, приватна школа в Португалії в середньому буде коштувати 500 євро (16 000 гривень) за місяць. В одній з державних шкіл Іспанії потрібно платити приблизно 150 євро (4 875 грн) на місяць за харчування, але українцям в цій школі харчування зробили безплатним. Все залежить від країни і конкретного закладу освіти.
Через війну з України поїхало 2 мільйони дітей
Відгуки батьків про шкільну освіту в різних країнах
Деякі діти, що поїхали за кордон, можуть продовжити онлайн-навчання в українських школах. Така можливість є далеко не у всіх, а діти потребують соціалізації, тож батьки віддають їх на навчання в місцеві школи.
Зазвичай за кордоном немає українських класів чи шкіл, дітям доводиться звикати до нового середовища й іншої мови навчання. Про те, як відбувається навчання, які труднощі є у дітей і як відрізняється система освіти від української, батьки розповідають у групі Батьки SOS на Фейсбуці. Почитати про їх досвід можна за хештегом #НАШОГОЦВІТУПОВСЬОМУСВІТУ.
Ці коментарі стосуються досвіду кожної окремої сім’ї, вони не показують ситуацію з освітою по країнах загалом, але можуть допомогти з вибором комфортної школи чи країни для навчання дітей.
Всі усміхнені і щасливі: навчання в школах Польщі
Дочка Марти Нагірної місяць провчилась у державній школі в Варшаві.
"Дітиська всі усміхнені і щасливі. Домашнє виконують, якщо знають як. Якщо не знають – не проблема, пояснять в школі. Всюди ідеальна чистота: можна сидіти на підлозі. В їдальні смачно і ситно: гарнір, м'ясо, салат. Для доньки це було безкоштовно.
У перший день мою дочку забезпечили всім учнівським приладдям та підручниками. В останній день перебування моєї дочки в школі, клас і вчителі надарували купу подарунків, пам'ятних фотографій, підписаних футболок. Всі діти відкриті та радісні! У класі жодного булінгу та насмішок, це не прийнятно," – пише Марта.
Досвідом навчання сина у 7 класі в Польщі поділилася Людмила Журавльова:
"Найскладніше тут учням старших класів через значну різницю програм, тож наші випускники тут обирають онлайн навчання в українських школах. Також ця проблема актуальна для учнів перехідних 8-х класів. Адже, попри однакове вивчення природничих наук і вищий рівень знань математики, наші восьмикласники не можуть скласти тест з польської на рівні з місцевими після кількох місяців польської, тому матимуть всі шанси залишитися на другий рік.
Одразу зауважу, в Варшаві, як і в Києві є школи з різними рейтингами і відгуками і різним рівнем знань на виході. Батьківські фонди існують, але виключно у вигляді добровільних внесків на рахунок. Є батьківська рада, яка розпоряджається цими грошима. Примусу жодного немає. Кошти здебільшого ідуть на організацію різних заходів для дітей".
Діти із задоволенням біжать до школи: навчання в Італії
Світлана Міяченко пише про навчання її двох дітей у 1 класі школи в Італії. Початкова школа її дітей має окреме приміщення з подвір’ям, спортивним та ігровим майданчиком. На обід тут дають піцу, пасту та інші страви, а також багато овочів і фруктів. Коштує обід 4,7 євро.
"Діти із задоволенням біжать до школи, тому що їм там комфортно і цікаво. Я глибоко переконана, що це мегаважливо, щоб дітям було цікаво вчитися. Чесно, не знаю, за підсумками закінчення середньостатистичної школи, українські чи італійські діти отримують більше знань, але точно знаю, які діти винесуть допитливість, любов до навчання і обиратимуть майбутню професію, керуючись власними знаннями і вподобаннями".
Найбільше увагу жінки привернуло те, що з математики та рідної мови немає підручників, тільки великі друковані зошити, в яких є частина тексту і багато цікавих малюнків. Тут можна писати та малювати кольоровими олівцями і фломастерами, немає конкретних вимог до письма.
Щодо іноземної мови – викладання у школі її дітей Світлана вважає слабким. Наука, музика, мистецтво і фізкультура проходять у дітей не за партами, діти влаштовують оркестр, граються в ігри, ставлять вистави, роблять досліди.
"Стабільне враження, що наші італійські вчителі працюють в кайф, а не лише тому, що вони ходять на роботу і повинні сумлінно виконувати свої обов’язки. І рамки. У наших вчителів суцільні рамки – програма, плани, звіти, норми…"
Настільні ігри в розкладі: навчання у Данії
Іванна Новак пише про навчання для українських дітей у школах в Данії. Там діти діляться на початкову і середню школи. У групі є один український вчитель та кілька данських. Робоча мова англійська, при потребі є перекладають українською, також вчать данську.
"Навчання лише в ігровій формі. Для всіх. Дуже багато часу проводимо на вулиці, в будь-яку погоду. Дощовий костюм і гумові чоботи для менших – обов’язково", – пише жінка. У публікації, яку вона написала згодом, додає: "Раз на тиждень в розкладі (тобто це урок) є настільні ігри. Вчитель представляє нову гру і вони вчаться грати. Урок триває годину. 30 хвилин – нова гра, інші 30 хвилин – хто що хоче, те і грає. Як хочуть, так і групуються".
Дитині не цікаво, бо вона не розуміє мови: досвід навчання в Німеччині
Алла Виговська пише, що її дитина вже третій місяць ходить до німецької школи. Там немає інтеграційного класу, тому відвідує звичайні уроки для всіх. Крім неї в класі є ще 3 дитини з інших країн. 2 рази на тиждень ці діти додатково вивчають німецьку.
Жінка каже, що дитині не цікаво у школі, адже вона не знає мови. Також називає такі аргументи, чому не задоволена навчанням:
- На перерві всі діти школи виходять на подвір'я (перерва 10-15 хвилин) і безконтрольно бігають. Неодноразово дитина приходила зі школи з синцями, подряпини та забитими колінами. На питання до вчительки, чому вона не присікає булінг, мені відповіли "дітей багато – я одна".
- Навчання закінчується в кінці липня, канікули через кожний місяць-півтора на тиждень (незрозуміло, з ким залишати дитину в цей час, коли треба і на курси ходити і роботу шукати).
- Мені не дуже сподобалась програма першого класу (в Україні вже задачі пишуть, а тут склад числа не всі вивчили).
У коментарі Юлія Павлова радить: "Абсолютно в усіх школах Німеччини, не зважаючи на погодні умови, на великій перерві діти виходять на вулицю (всі), тому важливо одягати школярів відповідно до погоди (тут часто дощі)".
Навчання у Німеччині
Я зрозуміла, що таке інтегровані уроки: навчання у Британії
Син Євгенії Солдатенко пішов у 5 клас в Британії. Ось її враження від навчання:
"Подобається все, крім обов'язкової форми у вигляді класичних штанів, але це можна пережити. На уроках діти працюють з айпадами, ніяких зошитів і підручників не носить додому.
У класі є все необхідне. Навчальний матеріал вчитель видруковує і роздає на уроці. Домашнього завдання на кожен день немає. Є декілька проєктів з своїми дедлайнами.
З кожного класу є вихід у великий двір, де є гральний майданчик, футбольне поле та багато зелені. Усі перерви діти обов'язково проводять на вулиці, навіть у невеликий дощ. Уроки також часто проводять у дворі. Наприклад, був математичний квест за темою "властивості фігур" – треба було відшукати у дворі фігури за підказками.
Діти у школах багато грають на свіжому повітрі
Зараз з історії проходять тему вікінгів. Я зрозуміла, що таке інтегровані уроки. Вони читають про вікінгів, дивляться фільми, роблять своїми руками макети домівок, одягу, побутових предметів тощо. І це не один урок, а вже 3 тижні. Через декілька днів збираються у поїздку у місто Йорк на 2 дні всім класом. Там відвідають музеї, різні цікаві місця, пов'язані з вікінгами".
Поруч з класом є кімната з ліжками: навчання в Ірландії
Про навчання у молодшій школі Ірландії пише Лєра Святюк:
"Я побувала на заняттях, побачила, як проходить навчання. Діти сидять по групах за окремими столами, завдання виконують разом, одне одному підказують. Вчитель по черзі підходить до кожного стола й пояснює, що робити в зошитах, відповідає на питання. Вразило те, наскільки дружні стосунки вчителя й учня, і бажання дітей ходити до школи.
Є велика перерва між уроками, на якій зазвичай всі їдять ланч. Проте їсти під час уроку теж норма. Хочеш – дістаєш бутерброд і жуєш. Головне не терпіти голод.
Із незвичного – поруч з класом є кімната з ліжками. Кожна дитина у будь-яку хвилину може сказати вчителю, що втомилася і піти поспати. 20 хвилин чи дві години – неважливо, головне аби дитина почувалася добре.
Висновок: ми, батьки, більше не дозволимо нашій українській системі освіти бути такою, як раніше".
Смартфони категорично заборонені: відгук про школу у Франції
Про навчання дітей у Франції пише Наталка Шаманова. Її 7-річний син і 10-річна донька пішли в адаптивний клас для школярів не французького походження. Українців у класі троє, а також є діти з Молдови, Алжиру, Португалії, Чехії, Польщі.
Жінка має досвід вчителювання в державній школі та приватних дитячих центрах, і каже, що французька система освіти спантеличує, дивує, і часом навіть шокує. Ось її спостереження:
- Сумарно в молодшій школі з 8 годин робочого дня навчання займає 2 год 20 хв. Весь інший час – перерви. Середа, субота і неділя – вихідні. Дуже незвичні графіки й темпи, як для українців. Але діти навчаються без перевтоми, а вчителі працюють без психологічного вигорання і профдеформації.
- У дітей дуже-дуже багато рухливих ігор на свіжому повітрі. Кожну перерву не залежно від погоди вони всі зобов’язані виходити з класу і гратися на вулиці. Смартфони і планшети категорично заборонені.
- Немає батьківських комітетів, шкільних чатів, сайту школи й сторінок у соцмережах. Якщо потрібно поспілкуватися – батьки отримують паперовий лист-запрошення з датою відвідин.
- У молодшій школі не передбачено вивчення англійської та інформатики. (Це, на мій погляд, великий мінус).
- В українській школі у нас був психолог, логопед, соціальний педагог. Тут же таких спеціалістів в штаті не передбачено. Теж дивно, як на мене.
"Чи здобудуть тут мої діти знання, як в українській школі? Навряд. Але можливість бути серед спокійних, урівноважених, усміхнених і привітних людей, як учнів, так і вчителів зцілює, хоч в якому стресі б ти не приїхав", – пише Наталка.
Дітям складно вчитися без знання мови навчання, але для них це можливість бути серед однолітків. А для батьків можливість побачити різні методи навчання:
"В українських школах навчаннях стане таким же цікавим, ефективним, результативним як і в європейських. Ставлення вчителів до дітей буде поважним та дружнім. З комунальних шкіл зникнуть побори, платні програми... Адже українські діти заслуговують найкращого у рідній Україні", – пише Анжеліка Алєєва, дитина якої має досвід навчання в Польщі та Німеччині.
3020
