Свою історію евакуації Віктор Чайка розказав Шумськ.Info.
24 лютого російські війська через Приморськ пішли на Херсон та Миколаїв. Місцеві жителі намагались зупинити ворога, кидавши в нього "коктейлі молотова". Їм навіть вдалось знищити кілька одиниць техніки, у відповідь росіяни почали стріляти по будинках місцевих жителів Приморська.
Віктор Чайка народився у Запоріжжі, потім переїхав на Херсонщину, а зараз він живе в Биківцях, що на Тернопільщині. Йому знадобилось п’ять днів, щоб пройти майже 250 кілометрів.
Над будинком почали літати ракети
Будинок чоловіка розташований біля траси, за час війни йому довелося побачити різне... Але вирішив поїхати з дому лише тоді, коли над будинком почали літати ракети. Рідних у чоловіка не залишилося, тож в дорогу він вирушив один.
Здебільшого місцеві не підтримували прихід окупантів, але були й ті, хто їх вітав.
"Одна жіночка кинулася зустрічати окупантів, яблучками їх пригощала, то їй після того мало автомобіль не спалили", – згадує пан Віктор.
Зі села Віктор Чайка вирушив 21 березня, з собою взяв лише речі, щоб переодягнутися. З Приморська чоловік дійшов до Скадовська (12 км); далі до Голої Пристані (40 км); потім Олешки (30 км). Далі були Херсон, поворот назад на Берислав, у бік Нікополя.
У селі Новокаїрах пана Віктора та ще двох чоловіків, яких він зустрів по дорозі, прийняли місцеві жителі і залишили на ніч у своєму дворі. Йти ввечері було небезпечно, трасу обстрілювали практично безперервно з 7 вечора майже до 8 ранку.
Зранку чоловіки знову вирушили в дорогу. 26 березня вони дійшли до Нововоронцовки – кінець Херсонської області, початок Дніпропетровської.
"Нам сказали, що є ще один ворожий блокпост, а вже наступний – наш, український. Переночувавши у полі, ми спустилися на берег Дніпра і вирушили в дорогу. Пройшли десь півтора кілометра, як почули вистріли, – розповідає Віктор Чайка. – Ми полягали і десь з пів години перечікували. Як тут під’їжджає бронемашина. "Вилазьте", – кажуть, – згадує чоловік. Це були наші військові, вони звільнили Нововоронцовку".
Пан Віктор та пані Тетяна
Звідти Віктор Чайка потрапив у Мар'їнку, потім поїхав до Кривого Рогу – Дніпровську – Запоріжжя. Там поліцейські його завезли у центр-прихисток, бо вже була комендантська година і не можна було ходити самому.
Тернопільщина та її добрі мешканці
Із Запоріжжя до Тернополя чоловік доїхав поїздом. Пізніше директорка соціальної служби Шумської громади Світлана Скибіцька погодилась взяти чоловіка до їхньої громади. Номер до неї дали волонтери.
Далі чоловік переїхав до Тетяни Гаврилюк. Жінка живе в селі з внучкою Діаною, яка приїхала до неї від початку війни. І дуже хотіла, щоб бабуся взяла до себе якусь сім’ю з дитиною, аби було з ким бавитись.
"А тут наша Андріївна (помічник старости Надія Мартинюк – ред.) написала повідомлення, що у село знову їдуть переселенці. Я їй телефоную і кажу, що не проти сім’ю з дитиною до себе взяти. А вона мені відповідає – тут є чоловік, може, ви не схочете прийняти. Я подумала і кажу: хай іде", – розказує Тетяна Гаврилюк.
Тетяна Гаврилюк
Так Віктор Чайка почав жити в Биківцях, Шумської громади. Зараз Віктор допомагає пані Тетяні з господарством.
3020
