Історію евакуації своєї сім’ї чоловік розказав Геническ.City.
Життя в окупації
Чоловік з дружиною та двома дочками були в Генічеську від початку окупації міста. Дружина там працювала, а чоловік якраз звільнився минулого року та став на облік до центру зайнятості. Старша дочка закінчила перший курс коледжу, а молодша – 9 клас.
Нікуди не виїжджали, бо чекали, щоб молодша донька отримала шкільний табель. З цим були проблеми, бо в перші дні війни загинула директорка її школи. Вже зараз дівчинка має табель, а атестат отримає на підконтрольній Україні території.
З 24 лютого сім’я виходила з дому лише раз-два на місяць, щоб купити продукти.
Як можна виїхати з Генічеська
Сім'я планувала переїхати з Генічеська ще минулого року, адже доньки хочуть вступити на навчання до Польщі. Це планували зробити до вересня, але через війну виїжджати довелося раніше. Зараз немає точного і єдиного шляху для безпечного виїзду з міста.
"Мої знайомі, наприклад, виїхали через Крим до Європи. Для нас виїзд через Крим на підконтрольні українські території був достатньо дорогим та проблематичним. Перевізники з Генічеська до Польщі беруть зараз 600 доларів. Тож ми вирішили їхати іншим шляхом, своїм авто", – каже чоловік.
Перевізники беруть за супровід однієї машини 400 доларів. З Генічеська до Мелітополя можна доїхати за 500-700 грн, а з Мелітополя до Запоріжжя – 6-7 тисяч. Люди, яким вдалось виїхати раніше, радили не витрачати ці гроші, бо шлях, яким перевізники везуть можна дізнатись безкоштовно, і проїхати самостійно.
Черга на виїзд з Херсонщини (ілюстративне фото)
"Окупанти закрили виїзд з області на підконтрольну Україні територію. Але люди, які виїхали раніше, радили нам, як безпечно подолати шлях. Так знайомий перевізник підказав нам, що є дорога через села, якою можна спробувати проїхати. На свій страх і ризик ми поїхали – через Мелітополь, Василівку і звідти на Запоріжжя", – пояснює чоловік.
Близько 1000 машин стояло на напрямку Мелітополь-Запоріжжя, а з них виїхало лише 70-80.
Цигарки, яблука або пральний порошок
Сім’ї довелось проїхати близько 20 ворожих блокпостів: приблизно 6 – від Генічеська до Мелітополя, 13 – від Мелітополя до Василівки.
"Один із блокпостів був, на відміну від інших, із окупантами "з елітних військ". Вони мали інший вигляд, ніж всі орки: були в чорній формі, охайно одягнуті. Запитали, куди ми прямуємо. Я сказав, що треба пройти обстеження зору та отримати атестати для доньок. Вони відповіли, що ми будемо стояти на виїзді близько тижня і нас використовуватимуть як живий щит", – згадує чоловік.
На блокпості чоловік показував багажник та розказував, що у валізах. В інших людей, які намагались евакуюватись, також могли перевіряти телефони чи навіть їх забирати собі, але в цієї сім’ї не просили їх навіть показати.
"Здебільшого до сімей більш лояльне ставлення: перевіряють тільки документи дорослих. Деякі окупанти, що мають гірший вигляд, "лднрчівці", дивуються нашим ID-карткам і не вірять, що це справжній паспорт. На блокпостах кожному ставлять різні питання, залежить від того, хто їде", – пояснює герой.
Сім'я проїхала майже 20 ворожих блокпостів (ілюстративне фото)
Також пару попередили, що із собою потрібно мати цигарки, яблука та пральний порошок в капсулах, щоб відкупитись на окупантських блокпостах.
У підсумку виїзд зайняв лише один день: виїхала сім’я близько 7 ранку, а в Запоріжжі були вже біля 9 вечора.
Які емоції довелось пережити
Сім’ї пощастило, що вони змогли евакуюватись з першого разу. Дорогою вони зустріли дві машини з Херсону, яким це вдалось лише за третім разом.
Найбільше дивувало чоловіка те, що близько 80 км вони не зустрічали жодних машин, лише були велосипедисти, які питали дорогу.
"Проїжджаючи лісосмуги, ми бачили ворожі війська, які займалися різними справами, щось копали – це лякало. Ми не знали, що у них в голові: може вони захочуть стріляти в нас", – пригадує чоловік.
Коли сім’я побачила перший український блокпост – всі розплакались.
3025
