Журналістка Евакуація.City провела один день з волонтерами організації "Дух нації", поспілкувалася з переселенцями, які тут працюють, розпитала про їх допомогу іншим та власні потреби.
Громадська організація "Дух нації"– це об'єднання волонтерів, підприємців, які допомагають ЗСУ та переселенцям на Буковині.
Чому і з ким волонтерять евакуйовані у Чернівцях
Валерій виїхав з окупованої Каховки
Підприємець Валерій Копейко разом з донькою евакуювалися у Чернівці з Нової Каховки у середині квітня. Для них війна розпочалася о 4 годині ранку 24 лютого, перед початком робочого дня. О 8 ранку росіяни вже окупували місто. Коли люди прокинулися, навколо ходили російські солдати з автоматами.
Валерій розповідає, як у першу чергу окупанти провели обшуки серед місцевих: шукали учасників АТО, поліцейських, активістів, журналістів. Підвали заповнили викраденими людьми у перші ж дні війни. Крім того, росіяни масово мародерили. Мітингів значних у місті не було, люди боялися.
Виїжджали з Нової Каховки через Снігурівку, коли навколо точилися активні бойові дії. На шляху їм попадалися танки, довелося пройти 13 блокпостів. Їх перевіряли, дивилися що везуть, питали куди їдуть. Про евакуацію чоловік згадує неохоче.
У Чернівцях родині Валерія пощастило: винаймають житло за помірну ціну. На роботу поки чоловік ще не влаштувався, живуть на пенсію та власні заощадження. У Новій Каховці Валерій був підприємцем, реалізовував насіння та добрива до них. Довелось все залишити знайомому, який до початку червня надсилав гроші з реалізації та оренди житла. Але зараз це – неможливо.
"Увімкнули своє телебачення та розповідають, що у всьому винні українці, що Україна відключила людей від платіжних систем і зв'язку. Також розповідають про програш ЗСУ на всіх фронтах. Продукти і медикаменти завозять з Криму. Сітку магазинів "АТБ" перейменували у "П’ятірочки", у міській раді запустили процес роздачі російських паспортів", – розповідає Валерій, що відбувається зараз у Новій Каховці.
Він каже, що більшість патріотів виїхало. Але залишилися ті, хто не зміг заплатити 5-8 тисяч гривень, які потрібні на дорогу.
Керівника волонтерської організації "Дух нації" Василя Шкробанця знав ще з часів підприємницької діяльності, тому по приїзді вирішив допомагати підприємцям, які організувалися у волонтерський рух.
Волонтерська команда ГО "Дух нації"
Поки ми говорили з Валерієм Копейко, навколо інші члени команди вантажили гуманітарну допомогу, робили бутерброди для військових, відповідали на дзвінки.
Підприємець Василь Шкробанець волонтерить з 2014 року. Раніше надавав допомогу виключно військовим. Каже, що ця війна розширила коло тих, хто її потребує, до списку додалися вимушені переселенці.
"Ми теж можемо опинитися в такій ситуації. Треба обов'язково допомагати", – каже Василь.
Калинівський ринок на початку війни став чи не єдиним місцем, де можна було придбати товари першої необхідності для переселенців й військових.
Валентина Пешко, підприємиця
Як у Чернівцях дають роботу переселенцям
Серед волонтерів є ті, що переорієнтували свій бізнес та надавали роботу переселенцям. Наприклад, підприємиця Валентина Пешко, яка до війни реалізовувала тканини.
"Спочатку пробувала плести маскувальні сітки, а потім зрозуміла, що буду корисніша, коли займатимусь справою, яку добре вмію. Тому переобладнала свій магазин під швейні приміщення і почали шити з костюмної тканини плитоноски, аптечки та іншу амуніцію для військових. Після 2 тисяч плитоносок вже і перестала рахувати скільки ми пошили", – посміхається Валентина.
Валентина показує мені фото переселенців з Києва, яким надала прихисток і роботу. Серед них викладачі з Київського національного університету ім. Т. Шевченка: Віктор Мартинюк, Юлія Цейслєр та їх син.
"Ось це Аня. Вона найкрутіша закрійниця. Евакуювалась з Києва на початку березня. Робила понад 100 викрійок плитоносок в день. Її день народження відсвяткували у нас в цеху", – каже Валентина.
Зараз підприємиця та її команда волонтерів зосередили свою увагу на пошитті тактичних армійських повязок і аптечок.
На постійній основі у команді волонтерів-підприємців працює восьмеро людей. Допомагають також й українці за кордоном. Приміщення організації розташоване на узбіччі, дуже часто до нього заходять переселенці та просять про допомогу. Пані Валентина каже, що намагаються завжди допомагати, людей не відпускають з порожніми руками.
Інна Бендас, волонтерка "Духу нації" показує малюнок дівчинки-переселенки, яка дякує, що у неї тепер є одяг
Ще одна волонтерка – Анна Бухарова. Вона евакуювалась у Чернівці 10 березня з Запоріжжя. Виїхала після того, як поруч з домом прилетів снаряд. За освітою Анна – медик, Чернівці обрала тому, що тут мешкала її подруга.
Анна родом з Нововоронцовки Херсонської області. Зараз селище, де народилася, є своєрідною буферною зоною, навколо окуповані території. Там складна ситуація з продуктами і медикаментами.
Анна Бухарова, волонтерка
"Їхали з сином на тиждень, а вийшло – надовго", – розповідає Анна.
До волонтерства жінку залучила її подруга, оскільки "Духу нації" були потрібні медики, вже на наступний день після приїзду вона допомагала.
"Збирали аптечки, препарати, які приходили з-за кордону. Але якщо потрібно було загрузити чи розгрузити машину, то робили це також", – каже волонтерка.
Зараз Анна перейшла в іншу волонтерську організацію "Букос", вона з сином винаймає квартиру та працює віддалено. Вона, за фахом лікар-косметолог. У Чернівцях нещодавно проводила навчальні семінари для лікарів індустрії краси. Незважаючи на те, що допомагає вже іншій організації, але часто співпрацює і з "Духом нації".
Оксана Коваль каже, що при створенні волонтерського руху підприємців взяли за основу досвід Василя Шкробанця, але додали і своє.
Оксана Коваль, волонтерка ГО "Дух нації"
"Раніше війна і потреби були локальними і не такими масштабними. Аби забезпечити потреби, працюємо з українською діаспорою, використовуємо контакти родичів, кумів, друзів, які за кордоном. Наш профіль – військові, але жодному переселенцю ми ще не відмовили у допомозі: памперси, олія, макарони, пюре. Ділимося усім чим маємо", – каже Оксана.
Жінка згадує на початку березня довжелезні черги людей, які потребували допомоги від міста.
"Їм могли дати пляшку води, макаронів. Вони у відчаї приходили до нас. Розповідали, що до війни впевнено стояли на ногах, а зараз доводиться просити допомогу, дуже соромилися. За три місяці ми напрацювали список допомоги: медикаменти, харчі, гігієнічні засоби, спідня білизна, шкарпетки, каремати, спальники тощо", – резюмує Оксана Коваль.
3025
