Олена Іванова розповіла редакції Евакуація.City, що чекає на українців у Грузії.
Олена Іванова в Грузії
Олені Івановій 29. Дівчина родом із Дніпропетровської області, та останні 7 років живе у Києві. За освітою Олена – філолог української мови та літератури, проте облишила парти та підручники заради рулонів з тканинами. Уже кілька років дівчина розвивала власний бренд жіночого одягу. Бізнес йшов добре: пакунки з сукнями продавались і в Україні, і за кордоном. 19 лютого Олена прилетіла до Тбілісі на день народження подруги, а 24 мала повертатись назад до України.
Вдома у дівчини гостювала мама. Жінка приїхала з Дніпропетровщини, щоб попіклуватись про шпіца і британського кота Олени.
"Я слідкувала за новинами, переживала, очікувала ескалації на Донбасі, але не такого страшного масштабу. У нас 2 години різниці в часі з Грузією, і от я прокидаюся о шостій без будильників, просто від сильної тривоги. Взяла в руки телефон, а там: в Києві вибухи, в Дніпрі вибухи, всюди вибухи. А я в Києві живу на Лівому березі – не так далеко від Борисполя. Набираю маму, а вона каже – Оленко, у нас почалась війна", – розповідає дівчина.
Олена з мамою.
Як вивезти з Києва маму, кота й собаку
Коли Олена згадує кінець лютого-початок березня, вона опирається на слово "слабкість" як на милиці.
"Це відчуття, коли ти не можеш зробити нічого. Просиш маму і друзів спуститись у паркінг під будинком, а потім не знаєш, кому телефонувати далі – бо всі в однаковісінькому пеклі, хто тобі може допомогти? Чи будеш ти знати, де твої рідні і близькі? Чи в безпеці? Куди битимуть ті ракети? За кожною тривогою телефонуєш їм і запитуєш – де ви?", – згадує дівчина.
Коту Олени сирени теж дуже не сподобались.
Їхати в Україну Олена не думала – російські війська тоді захопили Ірпінь і Бучу, тому здавалось, що повертатись поки й нікуди. За 10 днів дівчина перебрала мільйон різних варіантів евакуації, доки не знайшла контакт знайомої водійки. Дівчина вміла керувати машиною, проте не мала авто, щоб виїхати з Києва, а під квартирою Олени стояла її автівка, якою нікому було кермувати.
Олена узгодила з водійкою, що та довезе її маму та тварин на Західну Україну, а сама дівчина вже забере їх і машину від угорського кордону та повезе до Тбілісі. Квитки зі столиці Грузії до Будапешту, з пересадкою у Стамбулі, коштували Олені близько 300 доларів (8 840 гривень). Дорога зайняла у родини Іванових три дні, проте врешті усі зустрілись на угорському кордоні.
Грузія: допомога від народу, бойкот росіян і чати підтримки
Війну в Україні грузини сприйняли особисто: на вулицях Тбілісі багато українських прапорів. Наклейки на машинах масово скеровують путіна за російським воєнним кораблем; Олена розповідає, що такої масової мовної амнезії Грузія ще не знала: у ресторанах, готелях, на ринках, в супермаркетах люди забувають російські слова, як тільки до них звертаються росіяни.
"В мене досить базова англійська: стіл десь замовити, забронювати готель, спитати куди і як проїхати. Але потрібно було оформити карту в грузинському банку. Банкір мені щось розповідає – я практично нічого не розумію. Спершу я говорила до нього на російській, а він до мене only on english. І я вже запитую: "maybe you have someone who speaks russian?" І даю свій український паспорт. Він дивиться на мене, потім на паспорт і відповідає – добре, я говорю російською. якщо ви з України", – розповідає дівчина.
Написи на грузинських будівлях
Такому ставленню є пояснення. Грузинський народ підтримує Україну, адже 14 років тому на державу теж напали росіяни.
У серпні 2008 року росія підтримала сепаратистів в Абхазії та Південній Осетії та розпочала повномасштабне наземне, повітряне і морське вторгнення в Грузію. Понад 190 тисяч грузинів втратило домівки, загинуло майже 2 тисячі грузинських військовослужбовців та 228 цивільних. росія не понесла ніякої відповідальності за скоєне. Ці події назвали п’ятиденною війною та першою європейською війною 21 століття.
"Можливо, тому тут завжди такі відкриті та привітні люди, які допомагають. Вони небайдужі до чужого горя, бо самі це переживали. Події 2008 року ще дуже свіжі у пам'яті грузинів. Держава тут практично не допомагає, бо статус біженця дає тільки фінансову підтримку у 45 ларі (близько 450 гривень), а це, по суті, нічого в наш час. Тому основа – люди, які волонтерять і підтримують", – розповідає Олена.
Тбілісі вночі
В Грузії працює розгалужена система чатів та груп підтримки для українців, які рятуються від війни. На мапі Українці у Грузії можна знайти гуманітарні центри, куди небайдужі люди приносять одяг, посуд, засоби гігієни і їжу. Там же інколи є вакансії, на які готові взяти українців, проте працює більш профільна група, де пропонують роботу переселенцям.
В Телеграм-каналі Допомога українцям у Грузії [Motskhaleba foundation] підказують, де знайти лікарні, а також реабілітаційні центри, житло, медичну та психологічну допомогу в країні. У фейсбук-групі "Українці в Грузії" проходить основне спілкування між переселенцями, тут можна запитати про все: від того, де знайти безкоштовні мовні курси, до того, в яку школу відправити дитину.
Оренда, безкоштовні варіанти поселення та пошук житла
Враховуючи те, що централізованої підтримки держави у Грузії немає, після приїзду варто розраховувати, що помешкання потрібно буде орендувати, а ціни в Тбілісі зросли. Олена і її мама знайшли квартиру через знайомого рієлтора, проте дівчина попереджає: цим питання варто зайнятись ще до приїзду до гірської країни.
"Це болюче місце. До війни ціна оренди в Грузії навіть в центрі була меншою, ніж в Україні. Зараз вона виросла в 2, а то і 3 рази. За квартири в старому будинку з килимом на стіні і радянським ремонтом хочуть до 500 доларів (14 700 гривень). Навіть у нас немає таких цін за ці квартири, люди посходили з розуму.
Щоб знайти щось в адекватному будинку з адекватним ремонтом, треба ще знайти гарного ріелтора, який хоче заробити гроші і не буде тебе водити незрозумілими хатками. Ліпше, звісно, шукати через знайомих. Тут купа телеграм-каналів з пошуку, але там абсолютно неадекватні ціни. Словом, в Тбілісі орієнтуйтесь на суму від 300 доларів (8 870 гривень) і до безконечності", – пояснює дівчина.
До початку війни в Україні оренда в Тбілісі коштувала вдвічі дешевше
Спробувати податись на пошук безкоштовного житла можна через проєкт "Relocation.GE" та заповнити ось цю форму від посольства України в Грузії.
Про що можна тут не турбуватись, то це про легальний статус – українці мають право бути в країні 364 дні як туристи. Винайняти житло, якщо знайшли та влаштувала ціна, також не проблема – грузини не просять ніяких довідок з роботи, як це інколи буває у Західній Європі.
Харчування: в кафе інколи дешевше, ніж готувати вдома
Продукти у Тбілісі коштують так само, або навіть трішки менше, ніж в Україні. Середній чек в недорогому грузинському кафе – 25 ларі (250 гривень). Грузинська кухня – це дуже смачна випічка, якісні місцеві сири, багато тіста та м’яса. Олена розповідає, що порції тут величезні, тому готувати самостійно може бути навіть дорожче, аніж інколи ходити у кафе і брати з кимось одну порцію на двох.
Грузинська національна кухня
Продуктовий кошик у Грузії:
- За літр молока можна заплатити 4 з половиною ларі (45 гривень);
- буханець хліба коштує недорого – трохи більше півтора ларі (15-17 гривень);
- кілограм рису буде коштувати до п’яти з половиною ларі (55 гривень);
- за 12 яєць треба заплатити до семи ларі (60-70 гривень);
- за кілограм знаменитого грузинського сиру можна віддати близько 18 ларі (180 гривень);
- за кілограм курячого філе – до 14 ларі (140 гривень);
- за кілограм червоного м’яса до 25 ларі (250 гривень);
- за кілограм картоплі – до 2 ларі (18-20 гривень);
- за пляшку грузинського вина можна віддати в середньому до 15 ларі (150 гривень).
На грузинських дорогах: без правил
Ахіллесова п’ята грузинського суспільства – це стиль водіння.
"Водіння – біда цього народу. Деякі грузини щиро вважають, що смуга посеред дороги має бути посеред машини. Поворотники тут теж існують у своїй реальності. Грузин може їх включити і не повертати, або не включити і повертати. Ти їдеш по головній, грузин з другорядної, і він тобі буде бібікати, аби ти його пропустила. Ну і що, що я їду по головній? Ну я ж хочу проїхати, дай проїхати. Водійська солідарність відсутня по факту. Якщо в Києві у потоці машин я розслаблена, то тут я не розслабляюсь. Я б ще вверх подивилась, чи нічого не падає", – розповідає Олена.
Вулиці Тбілісі
За літр бензину у Грузії зараз можна віддати близько сорока гривень. Застрахувати машину на українських номерах неможливо, спершу їх треба змінити на грузинські, проте виїжджати з країни на них не можна – потрібно знову повертати власні. Поки що Олена не мала проблем з українськими правами в країні, проте знає, що після отримання виду на житло в Грузії, бажано отримати грузинські.
Бізнес в умовах війни, допомога Україні та росіяни, яких ніхто не любить
З Грузії Олена намагається допомагати українцям. Зі своїх минулих колекцій дівчина відібрала 100 одиниць одягу та передала дівчатам, які їхали з гарячих точок інколи в одних домашніх халатах.
"Моя подруга поїхала, все це спакувала, і відправила волонтерам на Західну Україну. Вони пороздавали одяг людям, які евакуювались з Маріуполя, Харкова, Ірпеня, Бучі. Крім того, ми збираємо гроші на ЗСУ в інстаграмі, ще з з дівчатами з мого бренду купували медикаменти, турнікети, бронежилети. Я постійно зі своїх грошей допомагаю. Зупинятись не можна, хоч мій бізнес наразі приносить лише 10-15 відсотків від того, що було до 24 лютого", – розповідає дівчина.
Поки що Олена планує приїхати до Києва на кілька днів у справах та повернутись до Грузії. Наразі вона думає над тим, щоб відкрити невеликий магазин свого бренду в гірській країні, тому що потихеньку алгоритми інстаграму почали підтягувати звідси клієнток. Проте не лише грузинок.
"Сюди приїжджають слов'яни. На жаль, тут дуже багато людей з росії, на яких я нараз не можу адекватно реагувати. Коли наші люди біжать з Маріуполя через росію, тому що не можуть дістатись на територію України взагалі, вони часто приїжджають до Грузії. Я потім заходжу в ці чати про переселенців, іноземців, і бачу там росіян, які жаліються, що грузини не хочуть з ними розмовляти російською мовою, здавати житло, ще щось не хочуть. А я думаю: Боже, країна, яка кожен рік десь веде війну. Чому ви дивуєтесь? Зараз ви від чого побігли? Від санкцій. Не впевнена, що взагалі зможу колись ставитись до представників цієї країни нормально", – розповідає дівчина.
3020
