Українці з Маріуполя, Черкас, Києва та Борисполя розповіли Евакуація.City, які сімейні чи особисті реліквії брали з собою в евакуацію.
Ольга Романова: вервиця, дримба, турка для кави, жовто-блакитна стрічка з донецького Євромайдану
Наші сімейні реліквії – це речі, які належали нам. Це наша новітня історія. На жаль, у нас не збереглося чогось, що б належало нашим предкам. З таких реліквій – моя особиста вервиця з Донецького Євромайдану. Ще у нас є жовто-блакитна стрічка звідти, вона прикрашає нашу машину. Ми також взяли турку, яка належала моєму батькові – він дуже любив каву, але йому не можна було її пити через гіпертонію. Взяли дримбу – її подарував мій чоловік. Дримбу дуже любить донька, і завжди просить, щоб я на ній пограла.
Ольга Романова
Катерина Стінберг взяла вишиту ікону
Коли ми виїжджали з Маріуполя, то взяли із собою багато правильних: всі документи, коштовні речі, техніку, одяг. Але потім я зрозуміла, що більш за все радію, що взяла з собою вишиту ікону, яку вишивала бісером років 7 тому. Я схопила її практично в останню мить, коли забігала додому, і так вийшла до машини – вся в пакетах і з іконою. А ще я дуже рада, що взяла з собою маленький кухонний ніж. Я не знала, в якому місці ми будемо жити, що там буде. А так хоч хліб порізати. Зараз я користуюсь цим ножем мало не щодня. Мені дуже приємно, що зі мною залишилось маленьке в’язане мишеня. Я його колись поклала до сумки, і знайшла вже далеко-далеко від Маріуполя. Зараз скоріше за все я взяла би трохи менше якихось речей, не брала би куртку чи джинси, але поклала б більше отаких маленьких пам’ятних речей, тому що саме вони найбільше тішать.
Катерина Стінберг
Ольга Старостіна. З Києва на Західну Україну
Коли у місті почались вибухи, ми вирішили, що нам треба їхати і вивозити дитину. Ніхто не знав, що буде далі. Тому брали найнеобхідніші речі: ліки, одяг. Взяли спальник про всяк випадок, бо ніхто не знав, де ми будемо спати. Брали багато всього, що дійсно потрібно. Але зрештою я взяла ще одну річ, яка мені здалась важливою. Це металева голова Будди.
Ольга взяла з собою в евакуацію голову Будди
Ольга Кацан. З Борисполя до Львова
Арсенія – моя іграшкова жабка. Коли я йду в укриття, не можу не взяти з собою Арсенію. Я завжди дуже хвилююсь, чи ми побачимось знову. Для когось це просто іграшка, а для мене ціла історія. Я навчалась в університеті в Ірпені на бакалавраті, і ми вигадали собі медіа-жабеня Арсенія, який був головним редактором газети. Він лишився в Ірпені. Моя Арсенія – це його дружина, яка приїхала з Луганська, і з якою вони познайомились у Львові.
Протягом кількох місяців не мали ніякої інформації про Арсенія, і дуже переймалися його долею. Але тепер ми знаємо, що попри те, що університет, в якому жив Арсеній, серйозно постраждав, сам медіа-жаб цілий, здоровий і неушкоджений. І я вже очікую того моменту, коли зможу з Арсенією навідатись до нього в гості. В Ірпінь.
3025
