Матеріал Al Jazeera "How a misplaced telephone pole saved a Ukrainian family" скорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
Телефонний стовп посеред дороги
У 2021 році на околиці Гостомеля, з’явився телефонний стовп. Він частково перекрив проїзд вузькою ґрунтовою дорогою.
Вадим, Алла і їхня донька Анастасія
Лікарі Алла та Вадим, які жили там, зверталися до місцевої ради з проханням перемістити стовп, адже він заважав проїзду до їхнього будинку. Сусіди ж були задоволені зменшенням транспортного потоку та не підтримували подружжя.
Пара виїхала з Луганщини у 2014, коли росія окупувала частину області. Евакуювалися разом із дітьми – Іллею та Анастасією, яким тоді було 6 і 18 років відповідно.
Вранці 24 лютого Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Того ж дня російські десантники приземлилися в аеропорту "Антонов", що поруч із будинком родини. 55-річна Алла прокинулася від дзвінка доньки із Бучі. "Мамо, це війна", – сказала вона.
Вибухи в аеропорту "Антонов" у Гостомелі, зафіксовані на камеру відеоспостереження родини
Колона техніки росіян
Терплячий і прагматичний 56-річний Вадим не хотів покидати Гостомель і переконав дружину почекати. Він порахував, що сучасна війна такого масштабу завершиться менш ніж за тиждень.
За три дні 64-кілометрова колона загарбників прибула в місто для штурму Києва.
Алла бачила, як танки з символом "Z" окуповували місцевість. Росіяни встановили блокпости навколо Гостомеля, розстрілювали людей і грабували їхні будинки. Також облаштовували бази в розкішних заміських будинках. "Свої" території позначали літерою "V" (ще один російський військовий символ, – ред).
Того ж дня через бінокль Алла побачила, як колона російських танків мчалася дорогою до їхнього будинку, а потім раптово зупинилася перед телефонним стовпом. Солдати, вочевидь, подумали, що це глухий кут, і поїхали назад.
Подружжю пощастило вижити, адже російські військові, за їх словами, "могли стріляли у все, що бачили". У тому числі, в їхніх сусідів, які намагалися втекти через ліс. Одного з них вбили.
У перші дні окупації пара продовжувала стежити за переміщенням техніки через бінокль. Інколи дзвонили до місцевого підрозділу ЗСУ та повідомляли, що бачили. Але якось почули незвичні звуки на фоні і злякалися, що окупанти перехоплюють їх дзвінки.
Вид на дорогу з помилково встановленим телефонним стовпом. Російські солдати подумали, що далі глухий кут
Виїзд з окупованого Гостомеля
Вадим встановив на будинок кілька сонячних панелей. Вони акумулювали тепло, щоб зігрітися в люті холодні ночі. Але незабаром у родини почали закінчуватися вода та їжа. Зрештою, вранці 11 березня вони евакуювалися і вирушили на захід України.
Подружжя взяло всю готівку та дві каністри з бензином. По дорозі Вадим маневрував навколо незліченної кількості оббитих кулями та згорілих автомобілів людей, які намагалися евакуюватися.
Російські війська позначали будівлі, які вони займали, знаком "V"
Російський блокпост
За кілька хвилин вони доїхали до російського блокпоста. До машини підійшов солдат із невеликим синцем під одним оком, років 20-ти. Алла пригадує, що від нього тхнуло алкоголем, проте він "не був агресивним". Він запитав, куди вони їдуть, перш ніж обшукати автомобіль і пропустити.
Протягом тижня після вторгнення серед мешканців поширювалися чутки, що росіяни використовують застарілі радянські карти територій навколо Києва, що ускладнювало їм орієнтацію на новіших дорогах і стежках.
Тож Вадим вирішив обійти головні дороги, рухаючись натомість велосипедними доріжками й лісовими стежками. Зрештою, подружжя опинилося на звичайній сільській дорозі, затиснутій між лісом, усіяним російськими військами, і українською оборонною лінією, яку регулярно обстрілювала російські позиції. Вони їхали в жахливому мовчанні, очікуючи, що в будь-яку хвилину можуть потрапити під обстріл.
Алла Волошинович показує маршрут, яким їхала родина, коли евакуювалися з Гостомеля
Коли проїхали село Ворзель, побачили колону машин, завішаних імпровізованими білими прапорами у вигляді білих рушників і простирадл. Це була частина "зеленого коридору" для людей, які евакуювалися на захід України.
Алла розплакалася, коли побачила перший український блокпост. "Мені було так приємно бачити наших людей, але мені було шкода наших солдатів. Ми змогли виїхати, але їм довелося залишитися і боротися", – розповідає жінка.
Вранці наступного дня родина приїхала в Івано-Франківську область, куди раніше евакуювалася їх донька та її хлопець.
Кадри з камер відеоспостереження: російські солдати грабують будинок пари у середині березня
Повернення в Гостомель
Після понад двох тижнів життя на заході, родина повернутися додому – російські війська почали відступати з цієї території 28 березня.
Алла каже, що родині було надзвичайно важко пристосуватися до життя на Франківщині "Я була занепокоєна, було так дивно не чути ні вибухів, ні артилерії. Я плакала три дні після нашого приїзду", – пригадує вона.
"Ми виїхали 11-го, а 12-го до нашого дому прийшли російські солдати. У мене весь час працювали камери!" – розповідає Вадим.
Перед від’їздом він підключив систему спостереження до свого телефону. Так, з Івано-Франківської області подружжя бачило, як російські військові нишпорили в їхньому будинку, вичерпували сімейні запаси алкогольних напоїв та крали електронні гаджети, зокрема безпілотник.
Аллі було огидно спостерігати, як незнайомці порпалися в їхніх особистих речах. Натомість Вадим пригадує кумедний момент: солдат втратив рівновагу і впав.
Мешканці Гостомеля прибирають територію
Зараз родина повертається до нормального життя.
"Спочатку думала, що ця війна – якесь непорозуміння. Тим не менш, у Київській області виявлено понад 10 братських могил. Українська влада говорить, що російські військові викрадали та катували беззбройних мирних жителів. Тепер я відчуваю, що можу убити будь-якого росіянина, якби у мене була зброя", – зізнається жінка.
Алла та Вадим вже навели лад у будинку та саду, відремонтували більшість зіпсованих меблів. Чоловік зазвичай дуже прискіпливий, але готовий пробачити один елемент неякісної роботи – неправильно встановлений телефонний стовп посеред дороги.
"Це врятувало нам життя", – зізнається він.
3025
