Львів’янка розповіла редакції Евакуація.City, як опинилась з сином в ісландському Рейк’явіку.
Син Марії в Ісландії
Марія Солоп зі Львова, їй 52 роки. Жінка – банківська працівниця з 25-річним стажем, останнім часом займалась коучингом і приватними консультаціями. Вона розлучена, має двох дітей: старшому сину 30, він живе окремо. Молодшому – 12. 24 лютого у Марії день народження. Вона чекала привітань, а не нападу росії.
"Десь о сьомій ранку почав дзвонити мобільний. Я думала, що друзі хочуть привітати з днем народження. А це був знайомий з новиною: Марія, збирай дитину, почалась війна", – розповідає жінка.
За кілька хвилин Марії подзвонила сестра. Сказала, що всі їдуть за кордон, і жінці треба брати молодшого сина і робити так само.
"В той момент я вирішила, що тепер не буду святкувати уродини. Тільки тоді, коли ми переможемо. Тоді це знову буде мій день народження", – згадує жінка.
Рішення про евакуацію
Перших два місяці Марія з сином залишались у Львові, не хотіла їхати з міста. Слідкувала за новинами та сперечалась з родичами, які наполягали на евакуації – мовляв, жінка хоче дочекатись, доки ракета впаде у неї під балконом.
"В кінці березня, коли був прильот по нафтобазі у Львові, я зібралась з молодшим сином піти на вулицю. Там мене і застала тривога, не відразу встигли добігти до укриття. Ми були за 2 кілометри від удару ракети. Після прильоту піднявся сильний вітер, і мене заглушило. Ще десь 2 тижні після цього я не чула на одне вухо", – згадує жінка.
Останньою краплею у рішенні про евакуацію для сім’ї Солоп став приліт по СТО у Львові, коли російська ракета убила 7 людей, та поранила 11.
Удар по СТО у Львові забрав життя семи людей
"Син перестав спати ночами. Спав тільки вдень, коли було світло. Було страшно дивитись, як він переживає", – розповідає жінка. Львів’янка дуже не хотіла покидати рідне місто, житло та роботу, проте стан сина врешті переконав її на якийсь час виїхати з України. Перед Марією постало питання, куди евакуюватись.
"У 2017 році я вперше побачила Ісландію в програмі "Орел і решка". Мене дуже вразило термальне озеро з чорним піском і Блакитна лагуна. Роками про цю країну не згадувала, а тут постало питання евакуації, і я вирішила почитати, що там. Мрія мрією, але якщо країна не приймає біженців, то робити там нічого. Зайшла у кілька груп у Фейсбуці (Українці в Ісландії, Українська діаспора в Ісландії). Там писали, що Німеччина переповнена, як і вся Європа. Радили їхати туди, де нема багато переселенців з України. На той момент в Ісландії було від 400 до 500 наших людей. Я подумала, що це дійсно мало – можна легше себе реалізувати", – розповіла жінка.
Кілька років тому Марія вперше почула про Ісландію через телевізійний сюжет про Блакитну Лагуну
Львів-Ісландія
В умовах ісландської програми для українців Марія з сином могли розраховувати на рік тимчасового прихистку з правом працювати та віддати дитину до місцевої школи. Відстань у більш ніж 5 тисяч кілометрів від росії з її ядерними погрозами теж виглядала для львів’ян привабливо.
"Квитки я купувала сама, Ісландія не виділяє коштів на добирання. Вийшло 13 з чимось тисяч гривень за два, але у вартість входив багаж. В Польщі є 5 міст, звідки летять літаки в Рейк'явік: Краків, Вроцлав, Гданськ, Варшава і Катовіце. Політ займає десь 4 години. Раджу виїжджати із запасом і враховувати черги на кордоні. Ми стояли в такій 6 годин. Виїхали зі Львова 22 квітня, хоча літак був 24", – розповідає жінка.
Ісландія
Перед прильотом до Ісландії важливо поставити відмітки про продовження терміну закордонних паспортів на 5 років. Для цього потрібно подати до територіального підрозділу Державної міграційної служби, або посольства чи консульської установи України свої документи. Відмітки мають поставити у день звернення, безкоштовно. Не пропустіть цей пункт підготовки, бо посольства України в Ісландії нема – наш посол працює на 2 країни, і в основному перебуває у Фінляндії.
"Ще з документів у мене був дозвіл на перетин кордону дитиною від колишнього чоловіка, проте його ніде жодного разу не запитували", – розповіла Марія.
Сім’я Солоп відлітала до Ісландії з Кракова. Жінка дивилась через вікно ілюмінатора і плакала: рятуючи дитину, львів’янка не знала, що їх чекає і чи зможе вона ще колись повернутись до України.
Рейк'явік. Прибуття і знайомство з поліцією
Після прильоту до Ісландії Марія з сином звернулись до працівників аеропорту, а ті – до місцевої поліції. Про те, що спершу треба "здатися" поліції, жінка прочитала в одній з ісландських груп. В країні всі розмовляють ісландською та англійською. Син львів’янки вільно розмовляє останньою, а сама вона має середній рівень володіння мовою.
"Поліцію ми чекали десь півтори години, бо вона дуже довго їхала з Рейк'явіка. Аеропорт десь за 50-60 кілометрів від нього. Ми навіть переживали, що про нас забули. Зрештою підійшли 2 поліціянтки, взяли наші квитки (в жодному разі їх не викидайте) та паспорти. В групах казали, що деяких українців просили відкрити сумки та валізи, мене ні. Дівчата запитали, з якою метою ми сюди приїхали. А я з тими двома валізами та двома рюкзачками чомусь розплакалась. Та з якою метою? Тікала від війни. Більше питань не ставили", – розповідає жінка.
Марія у Рейк'явіку
Ісландська допомога
Через 15 хвилин за львів’янами приїхало вантажне таксі. Там уже сиділа сім'я з Маріуполя: чоловік, жінка та двоє дітей. З аеропорту українців повезли переночувати до безплатного готелю. По дорозі всім видали сухий пайок. О шостій ранку наступного дня нагодували сніданком і повезли в міграційний центр для оформлення всіх документів.
"Тоді нас було шестеро. За місцевою статистикою, до Ісландії прилітає від одної до десяти людей на день. Перекладачка центру працювала і українською, і російською. Ісландці дуже добре ставляться до українців, але тут є правило – якщо ви не просите, то допомога вам не потрібна. А якщо попросили, то вам ніхто не відмовить", – пояснила Марія.
Ісландська архітектура
В центрі українцям оформили всі необхідні документи. Найважливішим є ісландський ідентифікаційний номер – кенітала. Також українцям дали ісландську сімкарту і можливість рік безплатно нею користуватись, а також карту на 10 безплатних поїздок на місцевих автобусах.
"Обов’язково потрібно пройти медичний огляд, без нього не вийде влаштуватись на роботу. Ми приїхали в кінці квітня, і в черзі стояло 160 людей. Я спитала у перекладачки, чи дійсно всі ці люди прийдуть на свої години, чи можна потрапити на медогляд якось раніше. Виявилось, що можна, тому що інколи черга має прогалини через тих, хто захворів чи не з’явився з інших причин. В Ісландії дуже важливо запитувати та налагоджувати соціальні зв’язки. За ручку водити не будуть, але за запитом усім допоможуть", – пояснює Марія.
Ісландська вулиця
На медогляді українцям роблять тест на ковід. Якщо він виявиться позитивним, людину відправлять на самоізоляцію коштом держави. Якщо негативним, ісландці запитують, чи має людина щеплення.
"Це ніяк не перевіряють, нам вірять на слово. Також запитують, чи готові зробити ще одну дозу. Ми відповіли, що зробимо пізніше, бо хочемо спершу адаптуватися в новому середовищі. Тоді нам зробили флюорографію щитоподібної залози та аналіз крові з вени. Дітям потім дають морозиво. Син вирішив, що в принципі може здавати кров кожного дня", – розповідає Марія.
Молодшим діткам ісландські медики також роблять щеплення манту. У дорослих запитують про хронічні проблеми зі здоров’ям – цю інформацію зазначають у медичній карті, щоб люди мали змогу купити ліки за рецептом. Про свої захворювання варто розповідати чесно – людям з інвалідністю чи з іншими складними хворобами тут намагаються допомогти.
Ісландська архітектура
"Всі ці документи треба зберігати. За рік можна подати прошення на трирічне перебування в Ісландії. Навіть якщо закінчиться війна в Україні, додому нас не відправлять, ми маємо право до року часу бути на території країни", – розповідає жінка.
Поселення і робота
Після оформлення всіх документів українцям викликали таксі, і повезли до готелю в Рейк'явіку. Лишатись у ньому можна було 2 тижні. Далі міграційна служба пропонує українцям релокацію в менші містечка, де також можна жити безкоштовно. Часто там переселенцям пропонують роботу з проживанням – зазвичай на заводах, готелях та підприємствах. В столиці можна лишатись лише за умови, що ви знаходите собі житло в оренду чи контракт на роботу.
"Основний посил уряду Ісландії – люди мають адаптуватись і пройти соціалізацію. Це означає, що ми не маємо сидіти на дотаціях, а шукати собі роботу, влаштовувати дітей в школу і дитячі садки. Проте водночас ніхто не жене працювати відразу, особливо людей з гарячих точок, яким потрібен час психологічно відновитись. Соціалізація в маленьких містечках може відбуватись до трьох місяців, але в столиці маєте тільки 2 тижні", – пояснює львів’янка.
Рейк'явік
Коли ісландці говорять "два тижні" – вони саме це і мають на увазі. Львів’янка розповідає, що були випадки, коли люди відмовились виселятись – тоді приїжджала поліція з соціальним працівником, і давала рівно пів години, щоб зібрати речі. Ту родину підстрахувала ісландська сім’я та поселила на якийсь час у себе, проте так щастить далеко не всім. Дуже важливо співпрацювати з міграційною службою та вчасно реагувати на прохання уряду.
Марія залишилась у Рейк’явіку, адже за ці 2 тижні їй пощастило знайти роботу та житло. Жінці допомогли навички соціалізації – про вакансію покоївки у місцевій мережі готелів розповіла знайома дівчина з Харкова, а безплатне житло надав ісландець. Чоловік виділив львів’янам 2 кімнати, доки Марія не стане на ноги та не знайде собі квартири в оренду.
Ісландська архітектура
"Щоб мені винайняти житло з дитиною, треба мати від 200 до 270 тисяч крон (43 200 – 58 300 гривень) на місяць. Моя зарплата – в районі 300 тисяч крон (64 800 гривень). Однокімнатні коштують менше, від 80 до сто тисяч крон (17 300 – 21 600 гривень). Але вітальня не вважається за кімнату, тут враховують тільки спальні. У нас би сказали, що така квартира двокімнатна", – пояснює жінка.
З травня по вересень в Ісландії з її долинами та фйордами – туристичний сезон. Ціни на оренду зросли, зараз винайняти одну кімнатку, навіть не ціле помешкання, може коштувати від 600 доларів (17 700 гривень). Мамам варто врахувати, що для хлопчика ісландська соцслужба буде вимагати квартиру з окремою кімнатою, щоб у нього був свій простір. Такі ж правила діють для батька з донькою.
Океан у країні дуже холодний
"Тут постійно потрібні люди на фізично нелегку працю, я схудла на 10 кілограмів. В мене на роботі багато заробітчан з Польщі, хорвати, серби, навіть німкеня, балтійці.
Якщо добре знати англійську, вакансію можна знайти і на рецепції, і в кол-центрі. Там зарплата трохи вища, ніж моя. За годину мінімальна – 2 159 крон (480 гривень. В Україні мінімальна за годину – 39 гривень). За роботу на вихідних відсотки більші", – розповідає жінка.
Робочий день Марії починається о 8:00 ранку, і закінчується о 16:00. Це типовий робочий графік для Ісландії, до 19:00 тут працюють хіба великі мережеві магазини.
Рейк'явік
В міграційному центрі українцям відразу після отримання документів вручають список корисних посилань. Там є магазини і пропозиції оренди та роботи. Крім очевидних англійської та ісландської, в країні корисно знати польську – тут безліч польських фірм та роботодавців. Безпосередній керівник Марії з Литви, а працедавець – з Польщі.
Для чоловіків, які мають право на виїзд з України, є багато роботи на будові, тому що Рейк'явік швидко розбудовується. Деякі люди робили навіть інакше – приходили в ресторани та кав'ярні, та самі розпитували про вакансії.
Продукти, харчування та волонтерство
Спершу міграційна служба дає всім українцям картки на харчування, доки їм не нарахували соціальну допомогу у розмірі 180 тисяч крон на місяць (38 900 гривень). Деякі люди, що поїхали до менших міст, не шукають роботу, а живуть за ці гроші.
"Щовівторка на карти харчування перераховували 8 тисяч крон (1 780 гривень) на дорослого, і 5 тисяч крон (1 120 гривень) на дитину. Є певний перелік магазинів, де можна купити продукти, але зняти гроші готівкою не можна", – пояснює Марія.
Харчування в Ісландії недешеве. Курка у вакуумі – 1200-1300 крон (269 – 290 гривень). На 13 тисяч крон допомоги, яку Марія з сином отримувала від уряду, їй всього вистачало, але бюджет потрібно було чітко розраховувати.
Син Марії на ознайомчій прогулянці по місту
"Ми знали, що можемо купити десь 8 картоплинок, 4 яблука, масло, молоко, слайсами порізане м'ясо. Навіть овочі або фрукти (але не те і те разом). На цьому 13 тисяч закінчувались, треба розраховувати.
Овочі і фрукти тут продаються поштучно. Коли на ціннику пише 50-60 крон (11-13 гривень), то це за штуку, не за кілограм. Тут дуже якісні продукти, картопля незвично солодкувата, але смачна, курка прекрасна. А якщо знайти роботу, то взагалі хороші умови", – розповідає Марія.
До готелю, в якому раніше жила жінка, одна жіночка-волонтерка щовечора привозить хліб з власної пекарні. Проте на всіх його може не вистачити. Марія наголошує, що волонтери – це допомога, а не основа життя.
Ісландія
"Бажано брати з дому ліки на перший час та свої специфічні медикаменти, тому що спершу від стресу у всіх підіймається температура. Для дітей знайдуть все – від візочка до памперсів. Волонтери тут дуже хороші, і намагаються в першу чергу допомогти людям, які приїхали з гарячих точок – Маріуполь, Харків, Донецька і Луганська області", – пояснює Марія.
Навесні ісландські волонтери організовували благодійні вечері для українців. Там люди знайомились між собою та налагоджували зв’язки, проте зараз таких заходів уже не проводять. У понеділок, вівторок та четвер досі роздають гуманітарну допомогу, тут можна взяти одяг та предмети гігієни.
Школа і мова
6 травня Президент Зеленський виступав для ісландського уряду через відеозв’язок. Після звернення українці Ісландії влаштувати мітинг, в кінці якого до переселенців вийшов президент країни Гвюдні Йоханессон. Очільник Ісландії пообіцяв, що буде і надалі приймати українців, адже поки що людей приїхало небагато – всього до двох тисяч, в той час, як до Фінляндії прибуло уже 26 тисяч переселенців.
Син Марії з президентом Ісландії
Син Марії закінчив навчальний рік в адаптаційній школі для українців, яку організували ісландці. Це було корисно, адже курси ісландської тут 16+, а від дітей очікують, що вони вивчать мову на заняттях. У ісландців сувора мовна політика: в навчальних закладах викладають виключно ісландською, а привнесення іншомовних слів до мови вважається поганим тоном. Таке ставлення дозволило країні практично ідеально зберегти свою мову – кожен ісландець може вільно читати стародавні манускрипти та документи свого народу.
В адаптаційній ісландській школі
Плани повернутися додому
Львів’яни живуть у дуже зеленому районі, біля річки та лісу. Асфальтовані доріжки довжиною в 10 кілометрів ведуть прямо до красивого озера. Комусь з українців пощастило поселитись біля океану.
"Я вирішила, що з кожної зарплати буду купувати собі та дитині якусь мандрівку. Ми приїхали, щоб жити, тож будемо жити. Були поки що тільки на одній – майже по всіх водоспадах, де є чорний пісок. Всі грузини та американці, які розуміли, що ми українці, прикладали руку до серця, коли нас бачили", – розповідає жінка.
Львів'яни брали з собою український прапор на екскурсію
Син львів’янки поки що боїться повертатися додому. Марія не наполягає, але планує через рік поїхати в Україну під час відпустки, а там і повернутись до рідного міста назовсім – всі ісландські українці дуже чекають перемоги.
3020
