5 українок, евакуйованих в Литву, Канаду, Південну Корею, Італію та Португалію, розповіли редакції Евакуація.city, який досвід іноземців вони хотіли б перейняти.
Аліна Михайленко. З Торецька в Італію
Яку рису менталітету італійців я б перенесла в Україну? Їх вміння розслаблятись і насолоджуватись кожним моментом. Їх вміння жити.
В Україні люди всі в роботі, в обов’язках. А в Італії тільки на обід перерва протяжністю в три години. Не максимум година, як у нас. Вони в цей час відпочивають, не турбуються про обов’язки. Італійці зробили свою роботу – отримали заслужений відпочинок.
А як вони її зробили – встигли вчасно, не встигли, то неважливо. Люди насолоджуються світом, а не живуть тільки матеріальним.
Аліна Михайленко з дочкою в Італії
Вікторія Сотник. Зі Львова в Канаду
Люди тут дуже привітні. Я не знаю, чи це якась вода канадська, чи що, але таких привітних людей я більше не зустрічала ніде в світі. Ми трохи подорожували перед тим, як переїхати, і всюди є привітні люди, які допоможуть і підкажуть, але в Канаді це на якомусь нереальному рівні.
Канадці вітаються не просто словом "привіт", але "привіт, як ти?" Вони запитують це будь-де. Касирка на касі, на вулиці незнайомі люди можуть підійти й зробити комплімент. І я отримую неймовірну кількість приємних слів. Не тому, що я якась особлива, а тому, що це в традиції цієї країни. Коли людина бачить щось красиве, вона вважає за потрібне підійти і про це повідомити. І це неймовірно підіймає настрій і підвищує самооцінку.
Люди підходять і кажуть: "в тебе гарне плаття, гарна зачіска, ти маєш гарний вигляд". Це одна з тих приємних традицій, які було б добре запозичити, коли я повернулась в Україну.
Також мені подобається їхня звичка ділитися. Тут ніколи люди не викидають речей в хорошому стані, і рідко продають. Переважно канадці виставляють речі на газони – люди можуть взяти собі ту річ і принести додому. Це може бути все що завгодно: від різногабаритної побутової техніки до диванів і ліжок.
Ще мені подобається їх традиція ділитися книгами. Тут є спеціальні будиночки на стовпчиках: будь-хто може підійти і взяти чи покласти туди книгу, обміняти чи принести свою.
Вікторія Сотник
Катерина Купрієнко. З Ворзеля в Португалію.
Є декілька речей, які я хотіла би перейняти в португальців. Перше – не поспішати. Ми дуже метушливі у порівнянні з португальцями.
Друге – оточувати себе квітами побільше. У нас різний клімат і різні умови, але пробувати, наскільки це можливо.
І третє – це піклуватись про стан свого здоров’я і свого тіла. Незалежно від віку.
Катерина Купрієнко
Ольга Макаренко. З Одещини в Литву
Що мені подобається у литовцях, то це те, що вони дуже спокійні і толерантні. Чемні і виховані. Особливо це відчувається у міському транспорті, куди вони заходять дуже спокійно. Молодь старається не займати місця, а залишати їх для людей похилого віку. Це приємно, і хочеться цю чемність і вихованість перенести до нас в Україну.
Ольга Макаренко
Марія Тимошенко. З Бучі в Південну Корею
Корейці дуже толерантні та дисципліновані. У них в парках атракціонів навіть є інструкція, як поводитися в черзі: стояти з дітьми так, щоб не заважати іншим, не опиратись на поручні; виховувати в дітях терплячість.
Корейці не поспішають на дорогах: вони не обганяють одне одного, не сваряться, дають людині проїхати. В чергах ніхто не штовхається і не лізе попереду. Ніхто не біжить на початок ескалатора.
В метро ми випадково сіли на сидіння для людей похилого віку та з інвалідністю. До нас підійшов кореєць, запитав, чи ми розуміємо англійську і пояснив, що на ці місця ніхто не сідає, навіть коли вагон забитий повністю. Щоб корейці похилого віку чи з інвалідністю завжди знали, що можуть нормально почуватися в транспорті в будь-який момент.
Марія Тимошенко
3025
