Троє українок, які разом із дітьми виїхали до Польщі, Швеції та Іспанії, розповіли редакції Евакуація.city про освіту в іноземних школах та плани на осінь.
Вчитися паралельно офлайн та онлайн дуже складно: Олена з двома доньками евакуювалася до Швеції
Олена разом із доньками 8 та 12 років на початку березня виїхала з Волині за кордон – до шведського містечка на 2000 людей. Спершу довго вчилися онлайн в українській школі, але діти почали лінуватися, тож подалися до шведської школи.
У місті школа одна: вона має три корпуси, які ярусами побудовані поміж скель. Діти Олени єдині українці у регіоні, тому їх одразу зарахували до шведських класів.
Олена разом із доньками
"Чула, що у великих містах є певні труднощі, відсутні місця тощо. У нас жодних проблем не було. З іншого боку – у великих містах є у кожному класі по декілька українських учнів і їм шукали українськомовних вчителів. У нас такої розкоші немає. Але за відсутності українського кола спілкування діти швидко адаптуються і вчать мову", – розповідає Олена.
До обов’язкового навчання за кордоном жінка ставиться позитивно. "Живе спілкування з дітьми не замінять гаджети та онлайн-бесіди. І знову ж таки, онлайн-навчання не може бути повноцінним", – каже Олена.
Школа, у якій навчаються діти
В Україні дівчата ходили до 2 та 6 класу відповідно, а у Швеції молодшу доньку зарахували до першого класу, а старшу – до шостого.
Дівчата дуже комунікабельні, а в Україні мали високий рівень знань – це допомогло їм швидко адаптуватися. Діти складали тест із математики й показали високі результати. Однак, за словами Олени, шведська програми з математики відстає від української.
Старша донька без проблем спілкувалася з вчителем та однокласникам англійською. Дівчинка навіть готувала англійською презентацію про рідне місто та Україну. Менша знала англійську погано, але проблем у неї не виникало: у молодшій школі навчання в ігровій формі.
Оцінювання з’являється лише з 6 класу. Пишуть олівцями, як каже вчитель, це логічно, адже відповідь можна стерти та виправити помилку. А з 7 класу учням видають ноутбуки для навчання.
Форма одягу довільна, у школі навіть ходять у шкарпетках. Уроки тривають від 30 до 80 хвилин, а перерви – 20-60 хвилин. Упродовж навчального дня телефонами не користуються, у пріоритеті – живе спілкування.
"Дітям явно подобається шведська школа, оскільки вона схожа на колишні серіали для підлітків, справді європейська", – розказує Олена.
За її словами, підхід до навчання відрізняється від українського: діти постійно роблять презентації та доповіді у групах по двоє-троє. Вчитель заохочує до обговорення різних тем. Наприклад, був предмет, на якому діти переглядали новини, а потім з учителем їх обговорювали. Це допомагає уже з дитинства орієнтуватися у політичних та соціальних питаннях країни та світу.
Домашнє завдання або відсутнє, або його дуже мало. Олена навіть ходила до вчителя просити домашнє. Їм задали по 11 сторінок зі шведської мови та математики.
"Зробили це все, на ранок дитина пішла в школу і виявилось що це було домашнє на весь тиждень", – згадує мати.
Також у школі роблять акцент на іноземних мовах: англійська – обов’язкова, іспанська, французька, німецька – на вибір. Труднощі у навчанні пов’язані з місцевою мовою. У дітей Олени є додаткові заняття зі шведської, які проходять англійською, що дозволяє одночасно підтягувати обидві мови.
"Шведська – надзвичайно складна, люди вчать її роками. Коли справа дійшла до оцінювання старшої дитини (оцінки виставляють лише річні), вчителька сказала, що може оцінити лише англійську мову та математику з логічних причин", – розповідає Олена.
Паралельно зі шведською школою закінчували онлайн-навчання в українській школі. За словами жінки, це було дуже складно, бо через офлайн навчання за кордоном, діти не могли підключатись до онлайн-занять.
"А самостійно опановувати теми з деяких предметів нереально. Дотягли ледь-ледь", – згадує Олена.
Жінка з доньками лишається у Швеції, тож і навчання продовжать у місцевій школі – воно стартувало з 15 серпня. Особисто забрати документи з української школи не змогли, тому доньок перевели на онлайн-навчання. Олена не уявляє, як разом із дітьми організувати обидва навчання та як справлятись з подвійним навантаженням.
За словами українки, навчання у Швеції виглядає як казка, але скласти остаточне враження поки складно. "Українська освіта однозначно сильніша. З іншого боку, я думаю, надто перевантажена. Дітям складно, а вчителям – тим більше", – пояснює Олена.
Шведське місто, де зараз живе Олена з дітьми
Повернення в Україну поки не розглядали. Олена каже, що вдома не відпустила б дитину до школи, поки в країні небезпечно. Жінка підтримує зв'язок з українськими вчителями, і каже, що діти сумують за ними.
"Зараз ми маємо гарну базу для навчання за кордоном, і це виключно завдяки українським учителям. Щодо повернення в Україну зараз важко сказати. Обов'язково поїду відвідати родину, але остаточне повернення – після перемоги", – пояснює Олена.
Дітям більше подобається у місцевій школі: Світлана з двома дітьми поїхала до Польщі
Світлана разом із сином та донькою у березні виїхала з Кам’янця-Подільського до польського міста Румія, що неподалік Балтійського моря. Навесні діти почали ходили до місцевої школи, адже це вже було обов’язково, а також паралельно вчитися онлайн в українській школі.
Світлана разом із дітьми
В Україні донька була у 7-му класі, а син – у 3-му, у Польщі ж вони пішли на клас назад. Навчались у звичайних польських класах.
"Саме через те, що містечко маленьке – адаптація пройшла м'яко, дітям приділяли дуже багато уваги, піклування та розуміння зі сторони вчителів та адміністрації", – розповідає Світлана.
Місто Румія, у якому живуть Світлана з дітьми
За її словами, труднощі були лише з одним – мовою. Тому в дітей щотижня були додаткові уроки з польської та інших предметів, наприклад, біології та географії, щоб вони краще орієнтувалися з термінологією. Також батькам дали роздруківки по всіх предметах із перекладом основних термінів.
Світлана розповідає, що дітям у польській школі подобається більше, ніж в українській. Підхід і система навчання відрізняється, цінується взаємоповага та рівність. Є розуміння, що дитина може бути з одного предмету більш вправною, ніж з іншого: "Тут втішають двієчника: бо ти все одно молодець, ти старався. Наприклад, у футболі ти найкращий, а у хімії – ні".
Її донька отримала свідоцтво з відзнакою навіть з однією двійкою. За оцінку її не сварили, навпаки – закцентували на тому, що у неї виходить краще. А з цього предмету вели 2 додаткові години занять на тиждень, щоб підтягнути його.
Школа у Польщі
З осені діти Світлани продовжать навчання у Польщі. Чи будують поєднувати з українською школою ще не вирішили – побачать по навантаженню. Повернення в Україну Світлана поки не розглядала. Вона хотіла б, щоб її діти здобули й вищу освіту за кордоном, оскільки тоді їхні дипломи визнаватимуть по світу.
"Ми повернемося після перемоги. Обов'язково. Але навчатися будуть тут, бо це перспектива, хіба наші виші, нарешті перейдуть на міжнародну систему", – пояснює Світлана.
З вересня будемо вчитися в Україні: Христина з двома дітьми поїхала до Іспанії
Христина (ім’я змінили на прохання героїні) разом із дітьми 4 та 10 років наприкінці лютого виїхала з Чернівецької області до Іспанії. Навчання вже навесні було обов’язковим: жінка до такого правила ставиться позитивно. Мерія міста вирішила, що діти мають навчатись у приватній школі.
Старшу доньку для легшої адаптації зарахували до 5-го класу, бо там була ще одна українка. Молодша донька теж ходила до школи, хоч вона й нагадувала дитячий садок.
"Оскільки немає справжніх навчальних предметів, уроки всі направлені на творчість", – згадує Христина.
Нікому з дівчат оцінок не ставили. А з самим навчанням труднощів не було, наприклад, старша відвідувала не всі заняття: лише математику, англійську, іспанську та каталонську мови.
У школі діти були з 8:45 до 17:00. За правилами з 13:00 до 15:00 вони мають повертатися додому на обід, а якщо залишаються – потрібно заплатити. Для дітей Христини перерву оплачувала мерія.
Навчання в українській школі наздоганяли на вихідних: виконували всі роботи та надсилали вчителю. В Іспанії діти провчились два місяці та вирішили повернутися.
Яка форма навчання буде в українській школі, ще невідомо. В іспанській школі Христині сподобався підхід до навчання: "Концентрація саме на дітях, на їх здібностях. Дуже багато творчості".
Навчанням в Україні жінка теж задоволена, зокрема їй подобаються методи класної керівниці, яка зосереджена на сприйнятті дитиною уроку, а не лише на викладанні матеріалу.
"Вдома все-таки краще. Діти з кожним разом все більше сумували за друзями та ріднею. Особливо за татом. Навчання в Україні ми будемо відновлювати, і більше не плануємо нікуди їздити", – розповіла Христина.
3020
