Ношу з собою, як любов. Як змінилось ставлення евакуйованих українців до Незалежності

5 українок, евакуйованих в Канаду, Латвію, Індонезію, Португалію та на Фарерські острови розповіли редакції Евакуація.City про своє ставлення до Незалежності. 

Юля Найдиш, з Луганщини до Латвії

Після окупації, з першої секунди, як я потрапила в Європу, почуття незалежності не зникає. Мабуть, в окупації я відчула, що таке – не мати незалежності. А зараз я відчуваю її кожного дня. Здається, що де б я не була, в Латвії чи в Україні, я ходжу вулицями, і зі мною оце відчуття незалежності. Це як з любов’ю – коли ти любиш, відчуття любові завжди з тобою. 

В мене з’явилась необхідність нагадувати людям про Незалежність: носити символи, прапори.

Юля з прапором Автор: архів героїні

Карина Магда. З Кременчука до Канади. 

Для мене незалежність – це про свободу. Свободу внутрішню, свободу зовнішню. Про життя без кордонів – в першу чергу, в голові. Зараз Україна – це бренд номер один у світі. Ми показуємо, що таке незламність, що таке нескореність, що таке любов і боротьба за рідну землю. Люди, які навіть на окупованих територіях не покинули своїх домівок – ось це для мене незалежність. Україна все життя показувала через свою історію – ми такі. Ви нас не зламаєте. Ми вам не скоримось. За всю історію української держави ми ні на кого не нападали, але всі хочуть напасти на нас. Кожного разу, з кожною війною ми доводимо – Україна незламна. 

Карина МагдаАвтор: архів героїні

Катерина Купрієнко. З Ворзеля до Португалії

Оскільки я народилась уже в незалежній Україні, для мене незалежність була чимось само собою зрозумілим. Наші предки виборювали і захищали її впродовж століть, і тепер ми знову захищаємо, і знову виборюємо. Де би ми не знаходилися, я вірю, що кожен українець робить у це свій вклад. Як може. Тому Незалежність набула нового сенсу. 

Катерина КупрієнкоАвтор: архів героїні

Любов Шлапай. З Кам’янця-Подільського до Індонезії

Мої відчуття щодо незалежності України дуже змінились. Переживаючи ці події, я усвідомила, якою ціною ми отримали незалежність. Яким дивом було все зробити у 1991 році, коли у комуністів ще було багато прихильників у парламенті. 

Мій націоналізм щодня зростає – я підсилюю його знаннями з історії і літератури. Раніше ці знання не доходили до нас ні у школах, ні в університетах. Це формотворча річ для нашої особистості – наскільки ми знаємо свою історію і культуру. Доки ми не вивчимо цей урок, він буде повторюватись. 

Любов ШлапайАвтор: архів героїні

Анастасія Лагер. З Києва на Фарерські острови

Я почала більше цінувати незалежність моєї країни. Я готова за неї боротися.

Анастасія ЛагерАвтор: архів героїні

Люди, атмосфера, обійми. За чим найбільше сумують евакуйовані українці?

Ікона з Маріуполя, вервичка з донецького Євромайдану та голова Будди. Евакуаційні реліквії українців