Про роботу евакуаційного потягу пише видання "Українська правда. Життя".
Лікарка поїхала з Сум до Ужгорода, щоб евакуювати людей з гарячих точок
У мирний час Альбіна Жаркова працювала в кардіологічному та "ковідному" відділеннях інтенсивної терапії. Лікарка з чотирнадцятирічним стажем викладала у медичному інституті Сумського державного університету.
До Сум повномасштабна війна увірвалась в перші ж дні, тож жінка мусила покинути місто. Евакуювалась до Ужгорода та побачила оголошення, що міжнародна гуманітарна місія "Лікарі без кордонів" потребує медиків на евакуаційний потяг, що доправляє українських пацієнтів з гарячих точок на захід країни. Жінка подала резюме і поїхала до Львова.
На той момент проєкт медичного потягу лише запускався. А вже 31 березня відбулася перша евакуація постраждалих від війни українців.
Альбіна Жаркова
"Я і ще два лікарі були першопрохідниками цього проєкту", – розповідає Альбіна.
Як живе і куди їде потяг
Медична спеціальність Альбіни – кардіологія, проте водночас жінка виконує обов’язки терапевтки, лікарки невідкладної допомоги і курує усі процеси спільно з іноземним координатором "Лікарів без кордонів".
Евакуаційний медичний потяг складається із 8-ми вагонів. У реанімаційному їдуть пацієнти, що потребують спеціального догляду – ними опікуються анестезіологи, проте Альбіна також кілька разів там працювала.
"Ти працюєш як звичайний лікар у звичайному відділенні. Після того, як пацієнтів доправляють до вагона, проводиться обхід, призначення. Наші медичні сестри вимірюють основні життєві показники пацієнтів. Ми теж спостерігаємо і коригуємо попередні призначення лікарів за потреби", – каже Альбіна.
Робота медиків на евакуаційому потязі
У "звичайних вагонах" перебувають евакуйовані середньої тяжкості; у двох вагонах їдуть постраждалі, які потребують менше догляду, проте всі постійно перебувають під наглядом лікарів.
На початку березня рейси йшли один за одним, відпочити можна було лише у потягу, поки той прямував у гарячі точки за новими пацієнтами.
"Було таке, що ми приїжджали, в нас було дві години, щоб помитися, і ми одразу поверталися у потяг. Відпочивали протягом дороги на схід, а потім їхали назад вже з пацієнтами. Найдовший такий цикл у мене складався із 5-ти поїздок. Це було непросто, але цікаво і дійсно важливо", – розповідає Альбіна.
Відпочивати лікарі практично не мають часу
Наразі на евакуаційному потязі позмінно працюють дві команди лікарів. Під час кожного рейсу обов'язково присутній анестезіолог і лікар невідкладної допомоги та п'ять медсестер.
Не тільки фізичні травми
З 31 березня медичний потяг здійснив уже понад 50 евакуацій.
В пам’ять Альбіні найбільше врізалась перша. Тоді "шпиталь на колесах" вирушив до Запоріжжя, щоб забрати поранених дорослих і дітей, зокрема маріупольців.
"У нас були пацієнти із Маріуполя з різними історіями, зокрема й ті, хто виїжджав із зелених коридорів. Тоді колону обстріляли, постраждали діти", – пригадує Альбіна.
Медичний потяг часто евакуює пацієнтів із медзакладів. Це не лише травмовані під час війни, але й люди із загостренням хронічних захворювань, які не змогли отримати своєчасну медичну допомогу або не мали життєво необхідних ліків; пацієнти у тяжкому стані через наслідки певних хвороб.
Інколи лікарям доводиться лікувати не тільки фізичні травми
Саме "Лікарі без кордонів" евакуювали поранених внаслідок ракетного обстрілу росії з вокзалу у Краматорську. Тоді постраждала майже сотня людей.
"Дуже важкі були пацієнти після атаки на Краматорському вокзалі. Цілі сім’ї, матері з дітками. Були діти, які втратили одного чи обох своїх батьків. Це було дійсно дуже тяжко сприймати", – зізнається Альбіна.
Потяг евакуював пацієнтів з Краматорська
Кожен лікар чи медсестра у "шпиталі на колесах" готовий не лише фізично допомогти пораненим, але і підтримати психологічно тим, хто потребує такої підтримки. Ці люди на власні очі бачили смерті, руйнування та обстріли. Хтось втратив близьких та рідних.
Війна вплинула на всіх по-різному – хтось боїться шуму і голосних звуків, а хтось ще не усвідомив глибину травми і потребуватиме підтримки пізніше.
Не відчувати страху
Станом на 23 вересня "Лікарі без кордонів" евакуювали із гарячих точок до більш безпечних регіонів понад 1400 пацієнтів, 78 з яких – діти-сироти.
Альбіна розповідає, що хоч фізична втома і збиває медиків з ніг, ніхто з них зрештою не покинув служби і не відмовився від жодного рейсу. Команда постійно проходить психологічні тренінги, хоч і не говорить вдома рідним усієї правди – що відбувається на найскладніших поїздках.
Медики не розповідають сім'ям усього, що бачать на рейсах
Водночас наголошує, що ніколи не відчувала страху, їдучи у черговий евакуаційний рейс:
"Страху немає і не було від самого початку. Просто сприймаєш все як роботу і намагаєшся сфокусуватися на тому, що ти робиш. Так і вдається все пережити", – говорить медикиня.
Публікація створена за підтримки IMS (International Media Support).
3025
