Президент Асоціації українців у Франції Володимир Когутяк розповів редакції Евакуація.city про те, з чим стикається українська діаспора в Парижі та інших французьких містах.
Українська діаспора у Франції
Від Франківська до Парижа
Володимир Когутяк уже 20 років живе у Франції. Родом з Івано-Франківщини, на початку дев’яностих він приїхав до Парижа провідати батьків, і залишився навчатись у місцевій школі. А згодом вступив на навчання до одного з найпрестижніших французьких вишів – Сорбонни.
Наразі Володимир – президент Союзу Українців та віцепрезидент Асоціації українських студентів у Франції. Очолити молодь йому довелось якраз у жовтні 2013, а уже в листопаді почався Майдан.
Очолити українських студентів у Франції Володимиру довелось якраз перед Майданом
"До Революції Гідності я думав, що займатимусь переважно нетворкінгом – знайомитиму українську молодь у Франції, робитиму вечірки. Але коли почався Майдан, ми перекваліфікувались виключно на допомогу Україні й політичні питання. Почали активно зустрічатися з французькими депутатами, євродепутатами, сенаторами, давали інтерв’ю французьким медіа і роз’яснювали, що відбувається в Україні", – згадує Володимир.
Через кілька років чоловік став віце-президентом у союзі українців Франції. Його створили після Другої світової війни, щоб об’єднувати місцевих діаспорян та сприяти українсько-французькому діалогу. Після Євромайдану організація активніше проводила маніфестації та мітинги, покликані звернути увагу французів на російську анексію Криму та війну на Сході.
"Ми намагались багато працювати з медіа. Якщо десь бачили словосполучення "сепаратисти на сході Україні", писали листи в редакції та виправляли – не сепаратисти, а російська армія. Також обурювались, коли один з французьких каналів зафарбував на графіці Крим тим самим кольором, що і росію; або ж пояснювали французам, що в Україні нема нацистів чи ультраправих, як це малювала російська пропаганда.
Асоціація студентів намагалась багато працювати з французькими медіа
Здається, що це досить прості речі. Але росія – велика пропагандистська машина, яка вміє дуже гарно запускати неправдиві сигнали", – пояснює Володимир.
Борщ, містралі й русофільство
У 2015 році між Україною та Францією виник скандал щодо продажу росії Містралів – величезних військових кораблів.
Володимир розповідає, що з 2014 до 2022 було доволі складно заохотити українців чи тим паче французів підтримувати Україну навіть на демонстраціях або мітингах. Про політичну підтримку говорити було ще складніше – війна на українському сході здавалась усім дуже далекою. А росія – привабливим партнером, з яким у Парижа були давні і теплі стосунки.
"Є дві речі. Перша – французькі військові раніше дуже симпатизували володимиру путіну. Армії здавалось, що він є синонімом до сили і хоробрості.
Самі ж французи симпатизували російській культурі. Гоголя вважали російським автором, борщ подавали як "свій" у ресторанах російської кухні. На те ж саме жаліються місцеві балтійці, румуни, поляки – всі досягнення їхніх країн росія привласнює собі і подає як власні. Тому зараз ми заново повертаємо собі вкрадену історію України, доводимо ще раз французам: якщо ви любите борщ – то вам подобається український борщ, в росії такого немає," – розповідає активіст.
Маніфестації громади після збиття москвою літака МН-17
Така симпатія французів пов’язана з любов’ю до аристократії, частих приїздів російських царів до Парижа та хвилями білої еміграції російських дворян до Франції після революції у 1917.
"Також не варто скидати з рахунків червону еміграцію і комуністичну партію, яка зв’язана з Марін Ле Пен. А вони надзвичайно проросійські.
З комуністами ми навіть "проводили" одну маніфестацію за мир в Україні, три місяці назад. Точніше, ми пішли проконтролювати, про що там будуть говорити. Спершу все було нормально, "ми за мир в Україні", і так далі. Але коли я взяв слово і почав говорити, що росія – держава-терорист, і що треба продовжувати озброювати Україну – от тоді вся ця публіка постала проти мене.Поганий не один путін, на війну є воля всієї росії –", – згадує Володимир.
Активісти проводили і одиничні пікети – просто стояли під будівлею російського посольства в Парижі, щоб звернути увагу громадськості на анексію Криму та злочини Кремля на Сході України. Коли російські дипломати викликали поліцію, їм було нічого закинути українцям – просто стояти перед будь-якою будівлею у Франції законом не заборонено.
Володимир на одиничному пікеті перед посольством
"Так продовжувалось цілий день. В якийсь момент російський консул якраз вийшов собачку вигулювати. Став коло мене, каже – а, я вас пам’ятаю. Знаєте – а я ж проти путіна. Я аж зрадів, поки він не продовжив думку: за його версією, треба дуже обережно ставитись до того, що сталось на Майдані.
Ми ж бо, бачте, маємо самі розуміти, що там були дуже різні люди. Це посольство постійно відряджає своїх шпигів на наші маніфестації, щоб вони за всім спостерігали і могли діяти, якщо випаде нагода. Але зараз росіяни мають дуже мало можливостей – французькі служби надзвичайно сильно їх контролюють", – розповідає Володимир.
Після початку повномасштабної війни: чому французи змінили ставлення до України
Когутяк говорить, що до 24 лютого люди у Франції не вірили, що росія нападе на всю Україну. Попередження української громади сприймали як фантастичне перебільшення.
Далі події розвивались дуже швидко. До Асоціації українців телефонували французи і пропонували житло людям, які рятуватимуться від війни у Франції – телефони і пошта буквально розривалися.
"Такої допомоги ми не бачили ні коли атакували Сирію, ні коли росія пішла війною у Грузію. Це було вперше, коли Франція, та й ціла Європа, показала таку безпрецедентну підтримку", – згадує Володимир.
До повномасштабного вторгнення говорити про військову допомогу Україні було марно. Це була червона лінія, за яку жоден український активіст не намагався заходити. Після 24 це змінилось.
"Якщо країна не зобов'язана воювати, то дуже важко пояснити її громадянам, чому їхня держава повинна допомагати іншій. Зараз Франція підтримує Україну не тому, що українці красиві і розумні, а тому, що їм самим страшно.
риторика змінилась і у французьких медіа
Люди тут розуміють, що дати зброю нам набагато легше, ніж дійти до того, щоб Франція мусила воювати сама. Краще допомагати Україні і жити тут спокійним життям, ніж відчувати бомби на своїй голові.
Французи повністю поміняли ставлення до нас. Колега з моєї роботи дала 150 євро на дрони, а не лише на гуманітарну допомогу, хоча раніше таке було собі складно уявити. Тепер вона готова до думки, що ці 150 євро підуть на опір російським солдатам.
Зараз я закінчую збирати кошти на 10 дронів, асоціація надішле їх в Україну. Нам допомагають не тільки звичайні французи, але і політики – мерії міст, депутати району Іль-де-Франс, ціла паризька область", – розповідає Володимир.
Маніфестації в центрі Парижа
Об'єднання українців у Франції має оселю з садом і полем у французьких Альпах, куди щоліта приїжджають діти на канікули.
"Цього літа приїхало 15 дітей військових, які загинули у російській війні проти України. Ті діти могли провести час з іншими однолітками, бути не в Україні, трішки абстрагуватись від того, що з ними сталося", – розповідає активіст.
Також асоціація українців у Франції співпрацює з двома іншими асоціаціями – Aide de ukrainienne france та aide medicale et caritative ukraine france. Перша відправляє бронежилети, каски, одяг та камуфляж, а друга займається медичною та гуманітарною допомогою.
Суд над Ле Пен
Демонстрації та мітинги організацій досі збирають від трьох до п’яти тисяч людей. Зупинятись українці у Франції не планують, проте мають і більш практичні завдання.
"Ми, як об'єднання українців у Франції, наразі збираємо документи та подаємо в суд на партію Марін Ле Пен. Це люди, проплачені росією, проте досить широко представлені як депутати у Верховній Раді Франції (Асамбле Насіональ). Тому наразі вони мають доступ до всіх секретних даних Франції і всього, що стосується озброєння, яке передають Україні. На які склади, у якій кількості, якими дорогами. А для України це максимально невигідно.
Франція дуже переосмислила своє ставлення до ЄС і НАТО. Стихли розмови про те, що Парижу варто виходити з наднаціональних організацій. Тепер всі розуміють, для чого потрібна Європа – що це не тільки про економіку, а ще і про безпеку і єдність", – розповідає Володимир.
3020
