Редакція Евакуація.City поспілкувалася з Наталею про те, як їй вдалося організувати роботу ProUkraїnu.cz та з якими викликами довелося зіштовхнутися у новій країні.
Було байдуже куди їхати, тому погодилися евакуюватися до Чехії
Наталія Агаркова до великої війни жила у Запоріжжі і працювала у місцевому медіахолдингу. Починала з роботи журналісткою і "доросла" до керівниці.
Незадовго до початку вторгнення вона брала участь у тренінгах про роботу редакцій в умовах війни.
"Я звернула увагу, як до можливого вторгнення готувалися журналістки з Бахмута. Колеги говорили, що думають про переїзд, загалом для медіа чи для окремих людей. Подумала: якщо почнеться – треба буде їхати, адже російські військові не пошкодують журналістів", – згадує Наталія.
Наталія із донькою
Тож коли у Запоріжжя прилетіли перші ракети Наталія вирішила перебратись у західні регіони країни. В перші дні вторгнення знайти житло було дуже важко, квартири подорожчали, тож жінка з родиною поїхала далі, за кордон.
"На кордоні зі Словаччиною волонтери запитали нас, чи поїдемо ми до Чехії. Нам було байдуже куди, тож ми погодилися", – каже Наталія.
Там Наталію, її доньку, маму та двох собак прихистила місцева родина, у якій вони залишалися протягом місяця. Весь час жінка намагалася працювати за професією у виданнях інших країн. Вона не знає англійської мови на достатньому рівні, тому матеріали допомагала перекладати донька.
Навчити українців діяти у Чехії
Ідея створити медіа для українців у Чехії з'явилася в Наталії Агаркової майже одразу після переїзду. Тексти для українців на урядових сайтах часто були неякісно перекладені через онлайн-перекладач.
Якось Наталія познайомилася з Евою Шимковою – заступницею головної редакторки чеського видання Blesk.сz. Ева підтримала Наталію і допомогла створити нову редакцію: за гроші Blesky забезпечили приміщення, заробітні плати та техніку.
Команда проєкту ProUkraїnu.cz
За кілька тижнів, 1 квітня нове медіа ProUkraїnu.cz розпочало свою роботу.
"Ми обрали шлях записувати усі розмови на відео. Потім це можна перепакувати для соцмереж, видати у формі подкасту. Намагаємося, щоб наш проєкт був максимально мультимедійним. Це інший погляд на медіа – не лише надати інформацію, а подумати про зручні формати користування", – каже Наталія Агаркова.
Хто працює над створенням ProUkraїnu.cz
Зараз редакція ProUkraїnu.cz працює завдяки грошовій підтримці місцевого видання Blesk.cz.
Хоч Наталія і пробувала подавати заявки на грант, всі витрати для медіа для українців зараз покриває Blesk. Перевагу у грошовій підтримці організації надають тим ЗМІ, які працюють на території України.
Усі дев'ятеро журналістів ProUkraїnu.cz – універсальні. Навіть ті, кому від початку бракувало навичок тепер можуть стати у кадр, записати репортерську зйомку чи подкаст, пояснює Наталія.
Команду жінка зібрала із колег-журналістів, які живуть у Чехії. Для цього писала оголошення у спільнотах для українців у соціальних мережах.Тепер над медіа працюють, зокрема й переселенці з Харкова, Миколаєва, Херсона.
Наприклад, Юлія Кияшко, як і Наталія, переїхала із Запоріжжя до Праги у лютому. Маргарита Голобродська переїхала з Миколаєва. Вона часто їздить в Україну і робить репортажі з рідного міста.
"Є й не евакуйовані. Наприклад, Олекса Лівінський проживає у Чехії тривалий час і знає мову. Це для нас дуже важливо, бо спрощує спілкування з урядовцями, термінові коментарі. Я не поки не вивчила чеську на достатньому рівні, тож коли є потреба вирішити проблему тут і зараз це роблять журналісти, які тривалий час живуть у Чехії", – розповідає Наталія.
Мар'яна Скриннік і Анастасія Агаркова співпрацюють з виданням як волонтерки. Вони прагнуть допомагати, тому спілкуються з читачами у соцмережах і знімають відео, які будуть цікаві для молоді.
Мені досі телефонують із запитаннями про переїзд
Головним завданням медіа обрало навчити українців, які, можливо, не знають чеської мови, щоденно діяти у країні, де вони шукають порятунку.
Тож у першу чергу почали публікувати матеріали-інструкції про те:
- куди звертатися по допомогу;
- які документи треба;
- на що звернути увагу у Чехії.
На початку більше уваги приділяли тому, як знайти безкоштовне житло за кордоном, де отримати гуманітарну допомогу, як отримати доступ до медицини. Тому багато матеріалів писали у вигляді детальних інструкцій. Наприклад, найбільше переглядів зібрав текст про те, як здійснити ідентифікацію у країні через мобільний застосунок.
"Тисячі українців стояли у величезних чергах в уряд праці, аналог центру зайнятості. Туди потрібно було подати документи, щоб отримати допомогу. Щоб вирішити цю проблему, уряд впровадив онлайн ідентифікацію, яку потрібно було додатково підтвердити на пошті", – пояснює Наталія.
Тож редакція ProUkraїnu.cz опублікувала матеріал, у якому покроково пояснила:
- де знайти застосунок;
- куди заходити на пошті;
- на які вивіски звернути увагу;
- що варто сказати чи запитати у працівників (з перекладом на чеську);
- які документи надати;
- скільки треба буде чекати підтвердження.
Все ж контент дуже швидко змінюється. Зараз більшість переселенців вже залагодили свої нагальні проблеми, але зіштовхуються з іншими, пов'язаними з життям у іншій країні протягом тривалого часу.
"Ми бачимо проблему ще до того, як її бачать урядовці. Влітку ми стукали в усі кабінети з попередженням, що українські діти можуть залишитися поза системою освіти. Діти "тягнуть" дві освіти: місцеву й українську, їм важко. А чеські вчителі часто дізнаються про це випадково. Ми хочемо, щоб про проблему не просто говорили, а щоб її вирішували", – каже Наталія.
У ProUkraїnu.cz намагаються писати про всі регіони Чехії, а найбільше уваги приділяють Празі.
"Ми самі розташовані у столиці, тут ухвалюють всі ключові рішення. Крім того, у Празі зараз – найбільше українців, тож часто найбільші проблеми виникають у цьому регіоні. Наприклад, знайти школу тут складніше ніж у невеличкому містечку", – пояснює Наталія Агаркова.
Медіа також розповідає особисті історії українців, які переїхали до Чехії через війну чи живуть у країні тривалий час, але допомагають Батьківщині. Частину історій евакуації Наталія сама записала на відео, коли чекала на українському кордоні.
"Наприклад, там я познайомилася із жінкою з Мелітополя, яка виїжджала з міста у вантажівці. Було дуже холодно, мати не знала, що буде далі, тому вже прощалася з дітьми, заховала їм в кишеньки папірці з інформацією. Хотіла, щоб люди знали, як звати цих дітей, скільки їм років, звідки вони", – згадує Наталія.
Хоч медіа існує недовго, воно вже встигло зібрати свою аудиторію. У вересні сайт отримав мільйон переглядів.
Завдяки редакції Blesk вдалося опублікувати і інформаційні брошури з даними про ProUkraїnu.cz, посиланнями на соцмережі та сайт.
"У цій брошурі мій особистий номер мобільного телефону вказали як редакційний. Майже одразу це перетворилося у гарячу лінію. Інколи люди, не розібравшись, одразу кидали у слухавку: "Їду до вас на консультацію до лікаря чи за візою". Я намагалася пояснити, що ми лише можемо підказати, куди краще звернутися… але дзвінки продовжувалися, часто телефонують навіть тепер", – каже Наталія.
Вимушений переїзд – екстремальна ситуація, не кожен може зрозуміти, як треба поводитися у нових обставинах. Тож Наталія орієнтує усю редакцію на те, щоб спокійно і з розумінням ставитися до всіх запитів аудиторії.
Як вдається протистояти російській пропаганді
Перше з чим довелося зіштовхнутися у Чехії – міфи про Україну, які подекуди складно уявити, каже Наталія Агаркова.
"Я розповідала місцевим, що живу в Запоріжжі, що це велике місто, обласний центр на 700 тисяч людей. Вони перепитували, чи не помилилася я в цифрі, можливо, три або два нулі треба забрати?", – розповідає Наталія.
Часто доводилося розвінчувати наратив про “один народ” чи "братерську росію".
"Здивувало, що чехи думають про нас як про неосвічених, без досвіду. Часто для них було відкриттям, що українці знають іноземну мову, мають високу кваліфікацію і хочуть працювати за професією", – каже Наталія.
Хоч деякі російські медіа у Чехії вже припинили свою роботу, є й такі, які продовжують працювати. Вони подають інформацію щодо війни в Україні і всіх подій спотворено, без коментарів чи пояснень.
Медіа бореться із російською пропагандою у Чехії
"Наприклад, нещодавно Чехію внесли до переліку країн, які вороже ставляться до росії. За твердженням росіян, чехи вбивають "циганів", порушують усі можливі права людини. Місцеві російські медіа передали інформацію через цитату, без спростування що це не так", –пояснює Наталія. .
Тому важливо, щоб українські медіа за кордоном залишалися в топі.
"Якщо не буде українських медіа за кордоном, то хто буде відповідати на російську пропаганду тут? Якщо не буде українських медіа, то люди, які їдуть до чужої країні і поки не знають місцевої мови, обиратимуть найбільш зрозумілу для себе – російську. Українські медіа мають бути голосом України в світі", – переконана Наталія Агаркова.
3020
