Редакція Евакуація.Сity поспілкувалася з координаторкою проєкту Тетяною Іванченко про ідею створення проєкту, особисту "одіссею" та не шароварну Україну.
Потреба у спілкуванні українців і просвітницьких заходах для німців
"Ти покинув рідну домівку та приїхав в абсолютно чуже середовище. Тобі потрібне місце, де буде затишно і комфортно як вдома. І це місце – Український дім, – розповідає координаторка проєкту, членкиня правління неприбуткової організації "Платформа Дрезден", українка Тетяна Іванченко. – А ще моя спецмісія: нести українську культуру в німецькі маси".
Тетяна переїхала до Німеччини 5 років тому як журналістка. Згодом почала писати дисертацію та затрималася у Дрездені донині. Працює проєктною менеджеркою – займається Українським домом і кількома іншими проєктами.
Координаторка проєкту Тетяна Іванченко
Український Дім у Дрездені розташований за адресою QF Passage Neumarkt 2. Наразі він працює за вільним графіком роботи та відкритий лише під час проведення івентів.
У новоствореному просторі активісти організовують різноманітні заходи. Серед них: медіашкола, жіночий клуб, центр дитячого розвитку "Долоньки", книжковий і кіноклуби, спільні українсько-німецькі події тощо.
Діяльність Дому орієнтована на:
- українських експатів, які хочуть зберегти свою приналежність до української культури, живучи в німецькомовному середовищі;
- евакуйованих у Дрезден, які мають потребу у комунікації з іншими українцями;
- німців та іноземців з Дрездену, які мало знають про українську культуру та історію.
"Для більшості іноземців Україна є суцільною білою плямою. Їх улюблені питання – чи є різниця між російською та українською мовами та чи "купують" українці водійські права", – каже Тетяна Іванченко.
93 тонни гуманітарної допомоги: волонтерство українців Дрездена
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Тетяна Іванченко хотіла повернутися в Україну. Але згодом зрозуміла, що може бути корисною й у Дрездені.
Об'єднавшись з іншими українцями, почала волонтерити. Разом активісти зібрали та відправили в Україну 93 тонни гуманітарної помочі, організували численні акції зі збору коштів та демонстрації, допомогли евакуйованим із житлом і адаптацією у Дрездені.
"Я так нервувала, що перші два тижні взагалі не пам'ятаю. Працювала як робот – по 18-20 годин на день, майже нічого не їла і схудла на п’ять кілограмів", – пригадує ті дні жінка.
У березні Тетяна зрозуміла, що є потреба в створенні локації для зустрічей українців. На той час до Дрездена вже прибуло близько 8 тисяч евакуйованих на додачу до 2,5 тисяч українців, які переїхали до міста раніше.
Робили все як свій дім: відкриття проекту
З того часу в житті почалася, як каже Тетяна, справжня "одіссея" – пошук приміщення для майбутнього центру. Жінка зверталась за допомогою до місцевої влади, підприємств, міністерства культури тощо.
Запропоновані варіанти не підходили, оскільки передбачали орендну плату, грошей на яку активісти не мали.
Згодом місто знайшло приміщення в одному з торгових центрів Дрездена, за яке не потрібно платити оренду. Комунальні послуги (1 300 євро) погодилась покривати місцева влада, волонтери ж сплачують лише за інтернет і світло. Реалізувати ідею допомагало багато українців. Загалом понад 30 волонтерів.
Грантову допомогу у сумі 50 тисяч євро, отриману від німецького фонду що підтримує волонтерську діяльність, Тетяна спрямувала на облаштування центру та розвиток проєкту до кінця 2022-го року.
Внутрішнім наповненням центру займалися самотужки. На змайстрованих полицях розмістили 400 українських книг, які вдалося привезти з України під час війни. За словами Тетяни, "робили все як свій дім, як свою квартиру".
"Україна – це не тільки засмальцьований Шевченко в шапці. Може бути й супермен Шевченко у різних варіаціях, – розповідає жінка. – Наш простір про сучасну Україну. Не про шароварщину, коли в кожному кутку має бути по три прапори. Ми – про сучасну класну Україну: гурт Onuka, DahaBraha, Сергія Жадана та Артема Чапая. Для нас принципово нести цей меседж".
4318
