Журналістка Евакуація.City відвідала Нікополь та розповідає, як живуть місцеві і як вакуюватися з міста.
Ми робили ремонт 10 років, але "освободітелі" звільнили нас від дому
Володимир стоїть посеред спільного двору, який день тому зруйнувала російська ракета. Частина "Граду" влетіла у дах сусіднього будинку, і застрягла у стіні.
"Ми снаряд через вікно витягли. Перебив водогін, і в будинку води було сантиметрів 30-40, а враховуючи, що тут електричне опалення підлоги, то шкода була дуже серйозна", – розказує чоловік.
У зруйнованій оселі мешкає Юрій з родиною. Радіє, що попросив напередодні дружину з двома дітьми переночувати у матері:
"Тільки ремонт зробили, хотіли жить, але от "освободітелі" звільнили від житла. Добре, хоч люди допомагають, звернулися до міського голови – то нам дали будматеріали, будемо відновлювати якось".
Ракета не лише перебила водогін, але й викликала коротке замикання. Відтак – спалахнула сусідня домівка. У ній 4 роки жила пані Ірина. Жінка не може стримати сліз, коли згадує ту ніч.
Будинок, зруйнований через обстріли
Каже: прокинулася від шуму, а коли подивилася угору, побачила, що дах у вогні: "Ніч, темно, я вибігла на вулицю, все завалилося, посипалося. Головне, що живі, але шкоди принесло дуже багато: техніка уся пропала, тому що коли гасили полум’я, то вода позатікала. Одяг, ковдри, ліжко розвалилося. Я не знаю, як світ тих орків носить, і за що це нам, ми ж нікого не чіпали, я тут народилася – кожна квіточка, кожне поле, усе люблю"
Впоратися з бідою Юрію та Ірині допомагають родичі. Племінники лагодять дах, дружина вимітає сміття. Дядько Олег слідкує за казанком на вогні. У будинку немає газу, тож це – єдина можливість пообідати.
"Готую суп гороховий хлопцям, щоб смачно було. Літрів 10 тут буде, на яловичині, думаю смачно вийде", – розказує Олег, помішуючи страву.
Олег варить суп на вогні, бо газу у будинку немає
Опалення та пункти обігріву
Централізованого опалення у Нікополі немає, тож мешканці будинків самі вмикають котли. А от щодо комунальних закладів, – то там тепло є.
"Ми зараз робимо пункти обігріву саме в укриттях, щоб можна було грітися у безпеці. У нас їх буде півтора-два десятки, зараз на стадії закінчення облаштування приміщень", – каже міський голова Нікополя Олександр Саюк.
Мер Нікополя Олександр Саюк
Обстрілюють Нікополь з липня. Гатять градами та важкою артилерією з боку Енергодару. З того часу у місті снарядами пошкодило або повністю зруйнувало понад 2 тисячі будівель. Міська влада допомагає з матеріалами для ремонту, лагодять дахи у багатоповерхівках. А от з вікнами ситуація складніша.
"Обстріли йдуть постійно, вони не припиняються, у нас у деяких будинках по декілька разів фанеру міняємо, тому ми не можемо поставити скло – це дорого, довго, і не має сенсу. А якщо закриємо вікна хоча б фанерою, не будуть перемерзати водяні труби в будівлях", – додав міський голова Нікополя.
Ночують у посадках та селах
Багато жителів міста ночують у підвалах. Хтось на час тривоги їде до родичів, подалі від берегової лінії, що сусідить з окупованим Енергодаром.
"Був такий період потужних обстрілів – люди виїжджали за місто, у посадки, кілометрів за 20. Ставали наметами у місцевих на городі", – згадує волонтер Ігор.
А зранку люди мусили їхати на роботу. Деякі підприємства підлаштувалися, та зробили безкоштовні автобусні рейси для заводчан у сусідні села.
Потяг, автобус або машина: як евакуюватися з Нікополя?
Поїхати з Нікополя можна декількома способами. Перший, і найпоширеніший – евакуаційні потяги. Як кажуть в Укрзалізниці, на початку повномасштабного вторгнення щодня з міста евакуювалося близько 3 тисяч людей. Таким чином виїхало 60-70% населення.
Нині ж потік спав, тож окремий потяг прибрали. Натомість до рейсу Запоріжжя-Львів додали евакуаційні вагони. Їх кількість варіюється від 3 до 5. Охочих поїхати збирають у Запоріжжі та Марганці. Ходить цей потяг щодня. На вокзалі Нікополя кажуть: наразі евакуюється близько 10 людей кожного дня. У Львові пасажирів, що бажають поїхати за кордон, зустрічають волонтери, які організовують перевезення автобусами.
З небезпечних районів області евакуюють пенсіонерів та людей з інвалідністю
Складніше вивезти маломобільних та людей з інвалідністю. Цим декілька місяців займався волонтер Ігор Радченко. Чоловік каже: спочатку домовлявся зі знайомими на автівках, потім заявок стало настільки багато, що створив окрему групу в соцмережах "Автоволонтери Нікополя": "Жителі писали у групу, шукали між собою попутників, наприклад: "Їду мікроавтобусом, можу з собою забрати 3 людей".
Вже декілька місяців транспортуванням маломобільних людей займається і благодійна організація "Восток SOS". Спочатку вивозили з Луганщини, згодом – з Донеччини. Нині евакуюють і з Нікополя. У Дніпрі волонтери допомагають переселенцям дістатися до родичів, або тимчасово влаштовують їх у геріатричні пансіонати.
Ось номери гарячої лінії фонду, за якими можна записатися на евакуацію:
- +38 099 311 53 36;
- +38 099 311 53 02;
- +38 099 710 48 72;
- +38 099 311 53 14.
"У нас є кілька екіпажів, гаряча лінія працює, збираємо заявки. Наші водії вміють надавати домедичну допомогу, знають, як впоратися з людьми на візках, з ношами, як їх правильно перевозити", – розповідає координатор Ярослав Корнієнко.
Ярослав Корнієнко займається евакуацією маломобільних людей
Наприкінці серпня також стартувала соціальна державна програма. Евакуюють пенсіонерів та людей з інвалідністю. Станом на 10 жовтня, з небезпечних регіонів Дніпропетровщини виїхали 200 людей.
"Списки складають у місцевих громадах. Формують групи. У визначений день люди виїжджають. Для них виділяють окремий вагон, що розрахований на 24 пасажири", – зазначають в ОВА.
На Західній Україні евакуйованих зустрічають та розселяють – переважно у санаторіях і лікарнях. Обіцяють триразове харчування та медичний супровід.
Також періодично благодійні організації влаштовують автобусні перевезення з Нікополя. Повідомляють про це у соцмережах, наприклад, на сторінці "Типовий Нікополь". Везуть до регіональних центрів – Дніпра, Одеси, далі – за кордон.
Деякі нікопольчани евакуювалися на власних автівках. Аби убезпечити себе, потрібно слідкувати за додатком з повітряними тривогами, і не виїжджати у дорогу під час артобстрілу.
"Останній шанс поїхати" та інші міфи про евакуацію з Нікополя
Міфи про евакуацію у Нікополі народжувалися з паніки та необізнаності. Волонтер Ігор згадує: коли з’явився перший евакуаційний опотяг, жінки з дітьми набилися в нього так, що важко було дихати.
"Тероборонівці підсаджали дітей, бабусь. Речі не влазили – залишали на пероні, як і тварин. Люди їхали на зовнішніх сходинках. Ходили в туалет між вагонами. Страшно." Місцеві між собою передавали чутки, що це – єдина можливість поїхати з Нікополя.
"І майже ніхто не знав, що за першим потягом йде другий. У ньому вагони були наполовину порожні", – додає Ігор.
Не зовсім міф, але річ, яка викликала складнощі серед населення – це евакуація людей з інвалідністю. Знову ж таки, через нестачу офіційної інформації, місцеві до останнього не хотіли виїжджати. Боялися поганих умов транспортування, та не уявляли, де будуть жити далі.
Нікопольчани кажуть: до міста мало хто повертається. Здебільшого люди переїхали у сусідні села, де немає постійних артобстрілів. У маленьких населених пунктах взагалі евакуйованих розміщають безкоштовно. Селять у пусті хати, і просять платити тільки за комуналку.
3025
