Через війну та евакуацію багато українців опинилися в оставинах, яких не хотіли: у модульних будинках, прихистках, чужих квартирах і країнах... Комусь доводиться ділити своє житло з іншими людьми. Часто це родичі, з якими до того бачилися кілька разів на рік. Що робити під час конфліктів і як їх уникнути?

Про психологічні труднощі переселенців і допомогу у циклі текстів для Евакуація.City розповідає психотерапевтка та консультантка проєкту IPSO Care Оксана Верховод.  

Випробування у стосунках з найріднішими

"Війна – це випробування", – сказала мені на сесії одна клієнтка, – "Випробування для багатьох речей у твоєму житті, в тому числі у стосунках з найріднішими"

Я погодилася з нею, і додала, що навіть якщо це випробування, то воно не завжди випробовування на силу чи слабкість. Це в більшості випробовування своїх можливостей, ресурсів, стратегій, тестування того, що працює для тебе, а що завдає шкоди. І так, у стосунках з рідними теж. 

Ось які історії чула від людей:

  • "Я не думала, що це може бути настільки важко. Мені здавалося, я вже давно пробачила маму, перестала на неї ображатися. Але коли ми опинилися під одним дахом, я просто не можу це витримувати!"
  • "Вона поставила мені ультиматум, сказала, що я маю знайти своє житло до лютого. Вона більше не готова терпіти мене у себе в квартирі. Невже я отруюю життя своїй власній доньці?"
  • "Коли сестра чоловіка приїхада в наш дім, я одразу відчула неспокій. Вона дуже хороша людина, але ми такі різні, і я не готова миритися з її порядками у моїй сім`ї".
  • "Мама постійно плаче, хоче додому, звинувачує мене в тому, що ми тут через мене. І я розумію її. Але я не можу їй ніяк допомогти".

 

Всі ці слова – про різні почуття та сприйняття. Але у загальному вони про біль, з яким сьогодні зіштовхуються всередині своїх родин та сімей українці. Вони про потреби, які не задовільняються, про минулі образи та недомовленості, які при нинішніх обставинах стали гострими кутами, які бракне сил згладжувати.

Стосунки з найближчими для декого стають обтяжливим фактором, адже ресурсу мало і всі сили йдуть на те, щоб справлятися з викликами війни. 

В той же час це про найрідніших людей, які для нас важлива цінність. І що ж робити? 

На сімейні конфлікти та непорозуміння можна дивитися з різних рівнів. 

Рівень перший – міжособистісний, або рівень комунікації

Кожен член сімʼї – це окрема особистість зі своїми правами, потребами, почуттями, інтересами, цінностями.

Найчастіше у конфлікті ми бачимо лише позиції людей – те, на базі чого і виникає протиріччя:

  • "Вона робить тільки так, як їй зручно",
  • "Вона постійно контролює",
  • "Їй не подобається, як я веду побут, мию посуд, виховую дітей".

 

В кожного з нас можуть бути на ту чи іншу позицію свої індивідуальні причини. І вона нам завжди буде ближчою, банально тому, що вона наша і сформована всередині нас. 

Але що чує інша людина, коли ми озвучуємо свою позицію, відмінну від її? Правильно, у більшості випадків: "Твоя позиція неправильна", "Ти неправильно вважаєш/думаєш/дієш". Іноді дехто може підти далі та почути: "Якщо ти так думаєш/вважаєш/дієш, то з тобою щось не так".

Порозумітися можна, коли за позиціями почути потребу.

Наприклад, яка потреба може стояти за позицією з критикою: "Вона робить тільки так, як їй зручно"? Потреба, щоб мої бажання теж сприймали як важливі та значимі – потреба впливати, бути важливою.

Або що за потребу ви чуєте тут: "...коли ми опинилися під одним дахом, я просто не можу це витримувати"? 

прихистокЧерез евакуацію люди живуть в інших обставинах та з іншими людьми, ніж до війниАвтор: Катерина Клочко

Очевидно, що людина відчуває порушення своїх особистих кордонів на спільній території та потребує їх захистити, вберегти своє право на них.

Спроби говорити мовою потреб можуть допомогти зняти напруження та необхідність оборонятися іншій людині, що дасть шанс бути почутим. 

Звісно, цей спосіб може не спрацювати, коли є сильна емоційна реакція. 

Тому перед тим, як переходити на мову потреб, рекомендую у конфлікті: 

  • заспокоїтися, можливо взяти паузу, попросити побути наодинці, якщо потрібно;
  • подумати, які ваші потреби ви хочете донести до співрозмовника, а які свої він хоче донести до вас;
  • повернутися у розмову з аналізом, поговорити, що на вашу думку відбулося у вашому конфлікті, сказати про ваші потреби.

 

Як говорити про свої потреби?

Формула доволі проста, але потребує тренування:

  • звернення з позиції "Я" (Мені важливо/ Я хотіла б): "Мамо, я хочу попросити…"
  • ваша потреба: "… щоб перш ніж ти переказувала мені новини, спочатку запитала мене, чи готова я це почути зараз"
  • про потребу ішого: "Я розумію, тобі важливо поділитися одразу, у тебе це викликало багато почуттів"
  • про свої почуття: "Але у мене теж бувають різні стани і я в деяких з них я не готова з цим мати справу. І це не про те, що я не хочу тебе слухати, а про те, що ця тема для мене важка в конкретний момент"
  • ваше прохання: "Будь ласка, спочатку запитай, чи готова я щось чути і говорити на цю тему. Добре?"

 

Ключовим тут є те, як ви скажете, а не що саме. Наприклад, якщо ви спробуєте говорити мовою потреб, коли ви розлючені, співрозмовник почує ваше роздратування, а не прохання. Тому спочатку саморегуляція, потім комунікація.

Рівень другий – системно-ціннісний

Окрім того, що кожен член сімʼї – це окрема особистість, кожна сімʼя – це окрема система, яка має свої закони, традиції та цінності. І це про щось більше, ніж кожен з нас окремо. 

Це про правила, які існують у нашій сімʼї (Наприклад, чути думку кожного, приймати важливі рішення спільно, або делегувати його прийняття тому, хто зараз відчуває на це силу).

Це про те, що для всіх нас є дуже важливим (Наприклад, щоб кожен у сімʼї почувався у безпеці, важливо дбати одне про одного").

Це про межі та обмеження, які ми ніколи не переступимо по відношенні одне до одного (Наприклад, принижувати одне одного, шукати винного)

Якщо подивитеся на свою сім’ю через системно-ціннісний рівень, це допоможе знайти додаткові опори та точки порозуміння. Наприклад, коли в нашій сімʼї важливо, щоб кожному було безпечно, ми не будемо знецінювати почуття один одного, а дамо висловитися, висловимося самі.

Якщо вам дуже напружено зараз у сімейних стосунках і ніякі зміни у комунікації не допомагають, спробуйте запитати себе, а потім вийти з цим у спілкування з рідними:

  • а що обʼєднує усіх нас?
  • що для нас всіх важливо?
  • що для нас неприйнятно?
  • якщо ми одна команда, то які цінності, моменти або навіть життєві дрібнички можуть обʼєднати нас?

 

Рівень третій – психодинамічний 

Це один з найглибших рівнів, тому часто може бути неусвідомлюваним. 

Справа може бути у певному травматичному досвіді, який людина отримала у стосунках. І тепер певні особливості поведінки іншої людини, часом навіть риси, манера комунікації, можуть виступати тригерними та викликати надінтенсивні почуття, які можливо навіть не зовсім адекватні до ситуації. Або може бути прихований рівень комунікацїі, коли є маніпуляції.

Приклад такої ситуації: свекруха звертається дуже спокійним, лагідним голосом до невістки: "Ти повинна бути мудрішою. Він чимось невдоволений (про її сина), а ти краще своїми справами займися, ніж зʼясовуй з ними стосунки". 

У невістки в цей момент може бути потужна реакція: постійно хочеться плакати, сховатися, зникнути. І для неї самої її реакція дивна. 

прихистокЖиття у прихистку для переселенцівАвтор: Катерина Клочко

Але, якщо ми подивимося глибше, то побачимо, що її реакція не безпідставна, тому що на психологічному (прихованому) рівні є послання від свекрухи: "Це через тебе у вас сварки. Просто ти щось робиш не правильно". По факту – звинувачення та оцінка, перехід особистісних меж з порадами, які не просили. Нормальна реакція на це – гнів. 

Ситуація може бути ускладнена тим, що у цієї невістки, наприклад, була дуже критична мама. Як тільки вона хоч трішки проявляла злість – вона її соромила і говорила: "З таким характером нікому ти не будеш потрібна. Вгамуй себе!"

І вона прийняла рішення: "Щоб бути комусь потрібною, ладнати з людьми, треба бути спокійнішою, лагіднішою, адаптивнішою". І тепер там, де їй потрібно відстояти свої кордони, зупинити те, що їй завдає болю, неприємних почуттів, дискомфорту, вона не може цього зробити, бо це означатиме втратити стосунки, стати нікому не потрібною.

Зазвичай такі психодинамічні процеси складно дослідити самому. І це нормально. Наша психіка захищається різноманітними способами, щоб не мати справу знову з болючим досвідом. Але часто такі надемоційні реакції – сигнал, що проблема конфлікту чи напруги у стосунках глибша та заплутаніша. 

І ви не можете нібито з цим впоратися, і ходите по колу тільки тому, що у вашій історії є деякі моменти, які в ситуаціях "тут і тепер" запрошують вас почуватися так, як було "там і колись", коли ви мали ще не так багато досвіду, не могли впливати чи вирішувати самостійно.

З цим досвідом можна розбиратися та мати справу за допомогою психотерапевта, формуючи нові рішення, дозволи для себе та розуміючи, який неусвідомлений досвід на вас впливає.

Наприкінець хочу також додати, що стосунки - це завжди про усіх, хто є учасниками цих стосунків. Тому, люба читачко чи читачу, не все залежить тільки від тебе, і не тільки на тобі відповідальність за те, що відбувається у сімейних стосунках. 

І часом може бути так, що ти робила чи робиш усе, що можеш, але інша сторона не готова чути/йти на діалог/щось змінювати. Зважай на те, що це вибір людини чи людей. 

Можливо, часом доведеться приймати доволі непрості рішення про витримування дистанції, не очікувати близькості та підтримки від тих, хто не може її дати, не намагатися змінити тих, у кого немає на це власного бажання, визнавати своє безсилля впливати на людину, яка не хоче цього приймати та часом усвідомлювати. 

І якщо ти розумієш, що сімʼя для тебе – про інше, ніж ти отримуєш у нинішніх стосунках, часом прийняття, що люди, з якими я маю кровні звʼязки,  можуть бути для мене далекими теж має право бути.

Куди звернутися по допомогу

А якщо вам потрібна допомога у будь-яких питаннях, пов’язаних зі стосунками, які вас хвилюють, у вирішенні яких вам потрібен супровід та психологічна підтримка, радо запрошую вас на безоплатні консультації в рамках проєкту підтримки українців від міжнародної психосоціальної організації IPSO. 

В рамках проєкту ви можете отримати від 5 до 8 консультацій.

Записатися на консультацію можна:

Під час цих сесій ми зможемо разом з’ясувати особливості вашої ситуації, пошукати рішення, як бути зараз і що робити далі. 

Ми стали чужими: чи можна завершувати стосунки під час війни?
Тут все чуже, хочу додому. Психологічні складнощі адаптації за кордоном