Редакція Евакуація.Сity поспілкувалася з Веронікою про перший день війни, ідею наповнити полиці бібліотеки Ліверпуля українськими книжками та плани долучитись до Євробачення.
"Я думала, що під час війни мають літати літаки та скидати бомби"
Ранок 24 лютого для дівчини, яка гостювала у батьків у Києві, розпочався з трьох потужних вибухів. Від вибухових хвиль у кімнаті затремтіли вікна та відкрилися дверцята шафи. Це було відлуння боїв за Гостомель…
"Я думала, що під час війни мають літати літаки та скидати бомби. Я вийшла на вулицю і застигла в такому очікуванні. А потім почала спостерігати за напрямком польоту птахів. Мені здавалося, що так зрозумію звідки буде наступ", – пригадує Вероніка.
Війна застала Вероніку Ясинську у Києві
До будинку родини поступово сходилися рідні та сусіди. Перший день вони провели в підвалі – холодному, сиромі та абсолютно не пристосованому для життя. Протягом наступних днів ховались у церкві, що була неподалік.
У перервах між обстрілами гуртом зводили барикади – готувалися до потенційного наступу ворога, адже на вулиці, де жили, розташована військова частина.
Евакуація Київ-Ліверпуль
Ситуація в столиці була напруженою, тож 2 березня Вероніка разом із родиною залишила Київ.
Спочатку зупинились у невеличкому польському містечку. Згодом зрозуміли, що Польща буде переповнена українцями і слід їхати далі. Вибір впав на Великобританію.
"Період, який посіяв найбільше зневіри, – три тижні очікування дозволу на в'їзд до Британії. Це було дивно, я не розуміла, чому так довго. Мені треба було вже зараз. Вважала, що всі живуть у темпі нашої війни", – розповідає дівчина.
Вероніка з родиною евакуювалася до Ліверпуля
У Ліверпулі Вероніка оселилась у будинку спонсорів. Живе в ньому і донині, але шукає можливості для самостійної оренди житла. Роботу знайшла у новій для себе сфері ритейлу – працює у магазині Zara.
Після переїзду дівчину довгий час переслідували фантомні сирени та розлади сну. Ще й донині, через вісім місяців, здригається від голосних звуків, які здатні миттю відродити спогади про перші дні війни.
Волонтерство: від допомоги з оформленням документів до відкриття української секції у Ліверпульській бібліотеці
Спочатку допомагала українцям із перекладом, пошуком спонсорських родин, адаптацією у місті, оформленням документів тощо. Пізніше виникла ідея організувати екскурсії для українців у Ліверпульський бібліотеці – одній із найбільших книгозбірень Європи. На її полицях зібрано близько 3 мільйонів книг і ще близько 4 мільйонів – в архіві.
Пропозиція припала до душі керівництву бібліотеки. Так у закладі почали проводити годинні тури для українців, впродовж яких Вероніка волонтерила як перекладачка.
Під час екскурсій українці часто цікавилися, чому у книгозбірні є секція з російською літературою, але відсутні книги українською мовою. Питання надихнуло дівчину на ще один проєкт.
"Я задалася метою відкрити тут секцію українською літератури. Написала електронного листа бібліотеці, додала список літератури для секції та відправила. Згодом отримала відповідь: "Це цікаво, але нам потрібно перевірити видавництва перед тим, як замовляти книги", – пригадує Вероніка.
Під час переписки, яка тривала впродовж 2,5 місяців, обговорили всі деталі ідеї. Врешті, на початку серпня 2022-го перші україномовні книги з’явилися на полицях Центральної бібліотеки Ліверпуля.
Сьогодні українська секція налічує близько 150 книг
Спочатку бібліотека замовляла україномовну літературу на свій розсуд, намагалась максимально широко охопити українську тематику. Пізніше додала можливість донатити книги. Сьогодні їх у секції вже близько 150.
"В Україні я колись працювала у соціальному проєкті для людей із інвалідністю. Одна з його учасниць, 11-річна Оленка, написала книгу "Незабутній рік Сніговичка" і я мріяла, щоб вона потрапила до бібліотеки. Я замовила примірник і ось тепер вона на полиці", – розповідає Вероніка.
У планах дівчини – наповнити секцію англомовною літературою про Україну, щоб місцева аудиторія змогла дізнатись більше про нашу державу.
Українські книги додали до каталогу ще 22-х інших бібліотек Ліверпуля, тож тепер їх можна замовляти та читати у різних частинах міста.
Знайомство британців з українською культурою
До Дня Незалежності України Вероніка також організувала івент у музеї Ліверпуля. Дівчина познайомила британців з українською культурою та історією, розповіла про сучасну війну росії проти України.
"Британцям було не зрозуміло, як комуністичний режим переніс святкування Різдва. Також для них було шоком, що в наших новинах показують правду про війну, зокрема, фото мертвих тіл.
У Британії не постять фото, де є хоча би натяк на мертве тіло, немає навіть тіл, накритих чорним пластиковим пакетом. Тому коли кажуть, що в Європі показують інші новини про Україну, то це правда. Таким чином дбають про психологічний стан людей", – ділиться спостереженнями українка.
Вона каже, що в британських музеях є меморіали пам’яті загиблих, але вони не містять зображень мертвих тіл. Натомість смерть зображена у "смерті будівель, а не в життях".
"Не можу передати, наскільки багато людей дуже хочуть підтримувати Україну, але багато банально не знають, як. Британці, у яких я живу, не цікавилися так детально Україною до початку війни. Але зараз в їхньому будинку висить фотографія рожевих озер Херсонщини, вони вже знають про них. Також я їм подарувала книгу про всі регіони України", – розповідає Вероніка.
Картина з рожевими озерами, що прикрашає будинок спонсорів
"Після війни Україна буде крутим стартапом"
"В мене, напевно, нічого не залишилось, окрім любові до своєї країни. Тому я продовжуватиму робити все, що в моїх силах… Найближчим часом хочу попрактикуватись на Євробаченні: співпрацюватиму з британською командою, щоб якнайкраще розкрити українську культуру. Хочу отримати корисний досвід і потім використати його в Україні", – ділиться планами українка.
Вона переконана, що після війни Україна буде крутим стартапом, повністю перезавантаженою країною з новим світобаченням. І вона дуже хоче будувати цю нову, сучасну Україну.
"У буремні часи важливо продовжувати рух попри все. Моя єдина ціль – говорити про нашу країну, про нашу культуру, традиції. Хочу, щоб якомога більше людей дізналося яка неймовірна наша Україна!”, – резюмує Вероніка.
3337
