Редакція Евакуація.City розпитала евакуйованих в Грузію українок, що вони думають про таку евакуацію та чи є в цьому реальна потреба.
Катя Гончаренко, Харків
Катя вирішила евакуюватись з міста влітку – не витримувала постійних тривог. З подругою вона поїхала з Полтави до Львова, зі Львова до Кракова, а з Кракова – до Кутаїсі. Катин прадідусь – грузин. В гірській країні дівчина має родичів, тож мала куди евакуюватись.
Катя Гончаренко
"В Грузії повно українських прапорів. На машинах, магазинах, аптеках – просто всюди. Деякі люди починаються спілкування зі "Слава Україні", коли розуміють, що перед ними українці. Російська мова тут може викликати неприязнь, хоча чути її з кожного кутка.
Щодо росіян, то вони залякані, спокійні, і нікого не чіпають. Але їх багато. Коли почалась мобілізація, це стало помітно по магазинах JUSK та IKEA – там закінчився весь товар. Вони приїжджають без нічого і скуповують все побутове", – згадує дівчина.
Написи на грузинських будівлях
Катя говорить, що в кінці вересня росіян на грузинських вулицях було помітно по ковдрах та матрацах в руках і переляканому виразу обличчя.
"Щодо евакуації – то я не бачу в цьому сенсу. Більше, як їх зараз є, не приїде, бо куди вже більше? Заява була досить дивна, і нам нічого не пояснили – як нас евакуюватимуть? Це добровільно чи примусово? З нашим складним емоційним станом так краще не говорити, нічого не пояснюючи", – дивується Катя.
Грузини "вітають" дезертирів на Верхньому Ларсі
Дівчина розповідає, що максимум російської активності в Тбілісі – це біло-синьо-білі прапори на проукраїнських мітингах (опозиційні росіяни використовують таку кольористику як символ "нової росії без крові"). Українці на мітингах проганяють таких активістів.
Хтось з росіян приходить в нашій національній символіці і намагається склеїти кілька слів українською. Катя говорить, що таким чином вони намагаються викликати у грузинів емпатію. Також у росіян популярні українські наліпки на машини та проукраїнські брошки.
"Як вони створюють "русскій мір" тут? От відкрили росіяни кав'ярню, і набрали персонал, що не говорить грузинською. І грузин у себе вдома не може нормально попити кави", – розповідає Катя.
Проблема масового приїзду росіян для грузинів навіть гостріша, ніж для українців, адже своєю навалою вони масово підняли ціни на оренду.
Дівчина пояснює – українці підлаштовуються під ті умови, які є, бо люди розуміють, що так краще, ніж ракети над головою. Основні проблеми росіяни створюють місцевим.
"Якщо вони тут надовго, то це більше проблема для грузинів, ніж для українців у Грузії", – завершує Катя.
Альона Федоренко, Полтавська область
Альона Федоренко родом з Полтавської області, міста Гребінка. Дівчина вступила до університету в Київ, і жила там останні десять років – до початку повномасштабного вторгнення.
В перший день війни Альона поїхала до батьків на Полтавщину. Дівчина втратила роботу та розуміла, що повернутись до Києва зможе нескоро. Перспектива лишатись без власного доходу з батьками уже в дорослому віці дівчині не подобалась від слова "зовсім".
Альона Федоренко
"І тут з'явилась знайома, яка також хотіла евакуюватись кудись – у неї були знайомі в Грузії, які могли допомогти нам в разі потреби. І 27 березня ми доїхали до цієї країни", – згадує дівчина.
Грузини вразили Альону добрим ставленням: почувши, що вона з України, кожен знайомий чи перехожий вважав за необхідне запитати про її рідних чи запропонувати допомогу.
"Грузини відчули росію на собі. Тут багато переселенців з Абхазії, тому місцеві нас розуміють як ніхто інший. Вони вважають цю війну і своєю також", – розповідає Альона.
Дівчина місяць жила в Батумі, а потім переїхала до Тбілісі.
"Росіян тут повно. Я перші пів року бачити їх нікого не могла. Відчуття не дуже. Не скажу, що після мобілізації їх стало більше – скоріше більше стало переляканих. Бо вони сюди приїжджають, а тут на кожному паркані напрям російського корабля та інші відповідні побажання.
Грузини на Верхньому Ларсі
Грузини дратуються на цю навалу, обзивають їх боягузами і втікачами. В фейсбуці перепалка на перепалці. Хіба що орендодавці з них три шкури знімають – а росіяни платять більше, бо перелякані. Бояться, аби не били", – пояснює дівчина.
Новину про евакуацію з Грузії Альона і українці, що її оточують, сприйняли зі здивуванням – ніхто не збирається їхати з країни через росіян, які і так приїжджали до країни через сухопутні шляхи. Українське посольство в країні ніяк більше не комунікувало про цю евакуацію ні з діаспорянами, ні з евакуйованими.
"Хай вони нас бояться і хай самі евакуюються. А грузини повністю за нас. За невеликими виключеннями", – стверджує дівчина.
3020
