Про психологічні труднощі переселенців і допомогу у циклі текстів для Евакуація.City розповідає психотерапевтка та консультантка проєкту IPSO Care Оксана Верховод.
"Трішки перечекати і повернемося додому"
Це "трішки" у кожного стало своїм. Але що довше воно триває, тим гучніше звучить питання:
Спілкуючись з українцями я бачу, що усе більше сьогодні ваги переважають в сторону повернення. Особливо у тих, хто виїзджав перечекати, але бачить, що війна не закінчується, і варіанти будувати своє життя поза межами дому не влаштовують. Наприклад, там залишилися сімʼя, або рідні, і жити окремо сили більше немає. Люди вирішують повертатися також під впливом спостереження: вони бачать знайомих, які їдуть додому.
А комусь настільки непросто адаптуватися, що немає жодного бажання, чи то можливості реалізувати і знайти себе в новому соціумі. Тож це нарешті шанс здійснити те, чого просить душа – бути на своїй землі.
Чому це не тільки про радість?
І ось, коли рішення прийнято, може відбуватися так, що стає страшенно дискомфортно, починаються сумніви, зʼявляються інтенсивні та неконтрольловані емоційні реакції. Чому? І чи нормально це? Такими питаннями задаються на сесії мої клієнти.
Так, з вами все нормально.
Навіть коли людина хоче повертатися і прийняла таке рішення, вона може відчувати не тільки радість, хоча це безсумнівно надихає та дає надію на полегшення чи нові можливості.
Натомість окрім радості, передчуття зустрічі з рідними, домом, можуть зʼявлятися страх, тривога, іноді навіть панічні атаки. Людина може спостерігати такі тілесні реакції: сльози ніби-то на рівному місці, тремтіння, холодні кінцівки. Може бути складно всидіти на місці, є гіперактивність. Людина може прокидатися посеред ночі, відчуваючи необхідність кудись бігти, їхати, щось робити.
Такі реакції та почуття можуть лякати, змушуючи сумніватися у правильності рішення.
Сумніватися у рішенні про повернення додому – це нормально
Як оцінити свій стан та коли може знадобитися допомога?
Тож як бути, коли починаються такі симптоми та реакції? Зважати на них чи побороти і їхати, не дивлячись ні на що? Моя відповідь однозначна – будь-які ваші почуття та реакції варті уваги й того, щоб мати з ними справу.
Проте обирати варто не спосіб боротьби, а розуміння, що за цим стоїть і пошук своїх способів саморегуляції й підтримки.
Чому повернення додому може бути таким хвилюючим? Що може викликати такі непрості реакції та почуття?
- Безпека залишається відносною. Як би ви не переконували себе і не спостерігали, що життя продовжується навіть у війну, ви можете розуміти, що обʼєктивно загроза ще не минула, безпека є відносною, і міста з критичною інфраструктурою і не тільки залишаються під атаками. Закономірно, це може викликати тривогу та страх, бо саме в цьому і є роль цих почуттів – повідомити нас про загрозу, застерегти.
- У вашому досвіді була пряма загроза життю або ви були свідком цього. Коли ви пережили загрозливі для життя події, змогли врятуватися, відновити почуття безпеки, то перспектива повернення може відтворювати у вашій свідомості той минулий досвід. Навіть, якщо емоційно ви пропрацювали цю подію та переживання, ваше тіло може зберігати памʼять про це та сигналізувати усіма доступними способами про гіпотетичне повторення такої події й заохочення уникнути цього.
- Відчуття вразливості та самотності. Внутрішньо ви можете відчувати себе недостатньо стійко, ніби вам бракує сил для зустрічі з невідомістю, черговою зміною в житті, й від того може зʼявлятися почуття вразливості, підвищеної чутливості та самотності, сумніви, що ви впораєтесь з новими викликами.
- Страх помилитися та втратити те, що є зараз. Навіть якщо у вас був план повертатися якомога швидше за першої нагоди, напевне, ви все одно дбали про своє життя там, де ви є. І це дає певне відчуття стабільності та безпеки. Звісно, прийнявши рішення про повернення, вам доведеться попрощатися з цим, а це може знову проживатися як втрата.
- Страх перед адаптацією. Ви можете чути та знати історії тих, хто вже повернувся. Напевне, ви в курсі історій життя тих, хто залишався вдома. Вони можуть мати своє емоційне забарвлення, доторкаючись до якого, ваша уява може малювати картини того, як може бути непросто, як усе змінилося і скільки є всього, з чим доведеться змиритися або знайти підхід, як бути. І це очевидно щось нове для вас. А нове завжди лякає.
Які кроки можуть допомогти в такій ситуації?
Коли є розуміння, з чим повʼязані ваші реакції та почуття, давайте розглянемо, що вас може підтримати та допомогти вам на шляху реалізації вашого рішення.
Тому те, що можна робити - це визнавати, що він є, дивитися, що його посилює: обʼєктивні факти (наприклад, кількість атак у вашому населеному пункті за останній місяць) чи субʼєктивні ідеї, думки, фантазії (наприклад, про те, що ви можете мати проблеми зі сном чи взагалі не знайти роботу), а також зробити хоча б мінімальний план дій, що додав би відчуття опори.
Отож, що робити:
- Приділити час думкам про те, заради чого ви повертаєтеся. Які ВАШІ, і тільки ваші особистісні сенси свого повернення? Заради чого це? Що важливе та цінне чекає на вас вдома? Тримайте це в фокусі, орієнтуйтеся на це, як на маяк, який освічуватиме вам шлях, навіть якщо всередині здійметься черговий шторм.
- Не ігноруйте свої тілесні симптоми, проблеми зі сном, жахи чи підвищені емоційні реакції. Якщо вони значно посилюються і стають такими, з якими майже неможливо впоратися, краще звернутися до фахівця. І буде добре, якщо це буде саме психотерапевт, що має травмофокусовану спеціалізацію.
Важливо зрозуміти, заради чого ви повертаєтеся
- Памʼятайте, що з поверненням все точно не буде так, як раніше, але у вас є сили мати з цим справу як мінімум тому, що ви вже одного разу зробили крок у невідомість, рятуючись від війни. Ви вижили, ви впорались з цим, ви підтримували себе, наскільки могли. А отже - зможете зробити це ще раз.
- Пропишіть для себе План Б та План В. План дій, який допоможе вам зорієнтуватися у випадку, якщо дійсно буде небезпека та вам доведеться приймати інше рішення. Можливо, ці плани не знадобляться вам. Але їх наявність вас точно може підтримати та додати вам впевненості, що ви знаєте, що робити.
- Зберіть для себе скарбничку інструментів саморегуляції: дихальні вправи, практики опори на тіло та відчуття кордонів тіла, фізичні вправи та техніки концентрації. Їх не обовʼязково має бути багато. Оберіть 3-4, які підходять саме вам на різні випадки: посилення тривоги, розгубленості, зниження концентрації та складності думати.
- Не соромтеся звертатися за допомогою та просити про підтримку. Ваші почуття та переживання не роблять вас слабкою людиною, вони лише свідчать, що ви жива.
Куди звернутися по допомогу?
Якщо вам потрібна професійна підтримка на цьому шляху, ви завжди можете звернутися за допомогою, розділити ваші почуття і пошукати свої способи саморегуляції та допомоги разом з консультантом нашого проєкту від міжнародної психосоціальної організації IPSO.
Ви можете одержати від 3 до 8 безоплатних консультацій для вирішення вашого запиту.
Записатися на консультацію можна:
- через сайт за посиланням,
- через мобільний додаток IPSO Care (код ваучера – ipso4ukraine, якщо ви за кордоном та ipso-ua – якщо в Україні).
Бережіть себе та будьте дбайливими до себе!
3384
