Матеріал The Washington Post "War forces thousands of disabled Ukrainians into institutions" cкорочено та адаптовано українською мовою спеціально для Евакуація.Сity.
Через війну українці з інвалідністю переїжджають у непристосовані заклади
Коли російський снаряд поцілив у під'їзд Таї Беркової в Харкові у березні 2022 року, її сусіди зробили те, чого вона не могла: виїхали. 43-річна жінка, яка користується колісним кріслом через церебральний параліч опинилася в пастці, оскільки поверхи над її квартирою горіли.
Коли літні батьки та інші мешканці врешті спустили її до підвалу, вона знову опинилася в пастці: приміщення не було оснащене пандусом і туалетом, яким можна користуватися без допомоги інших.
Тая Беркова у будинку для людей похилого віку з фізичними і розумовими порушеннями у Дніпрі
Такі умови типові і для тимчасових притулків, у яких Тая живе з тих пір. Зараз вона мешкає в будинку для людей літнього віку у Дніпрі разом з іншими людьми з інвалідністю.
Через війну реформування соцслужб в Україні зупинилося
Згідно зі звітом Amnesty International, щонайменше 4 000 літніх українців з інвалідністю змушені через війну перебувати в схожих умовах в державних установах.
Багато таких закладів побудували за радянських часів, коли людей з інвалідністю намагались приховати від решти суспільства. Тому часто вони розташовані у віддалених районах, забезпечують мінімальний комфорт і майже не дають свободи чи незалежності людям, які не можуть пересуватися чи взаємодіяти з іншими без сторонньої допомоги.
Перед вторгненням росії Україна почала реформу своїх соцслужб, щоб покращити умови для людей з інвалідністю. Проте процес зупинився після початку великої війни. Людей із інвалідністю селять у переповнені заклади з недостатньою кількістю працівників, деякі з них не мають змоги тижнями вставати з ліжка.
78-річна Віра Тарадайник із Бучі очікує, поки хтось допоможе їй переїхати під мостом в Ірпіні, квітень 2022 року
51-річна Галина Дмитрієва, що хворіє на дитячий церебральний параліч, з липня живе в будинку для людей літнього віку біля Умані. Лише інколи прибиральниця або інший персонал може посадити її в інвалідний візок. У дні, коли ніхто не може допомогти, вона покладається на свою 86-річну тітку, яка возить її територією закладу, щоб уникнути пролежнів.
"Вдома я виходила на вулицю двічі на день", – розповідає жінка про своє довоєнне життя у Краматорську. Галина мала квартиру, пристосовану до її потреб, гуляла у парку та щотижня відвідувала караоке в міському реабілітаційному центрі.
У своєму звіті правозахисна група Національна асамблея людей з інвалідністю України зазначає, що багатьом закладам догляду не вистачало персоналу ще до початку війни.
Наразі ці установи переповнені евакуйованими людьми з інвалідністю. Ситуація з персоналом погіршилася, оскільки багато працівників евакуювалися за кордон.
Люди з інвалідністю повертаються додому у зону бойових дій
Умови в деяких закладах настільки незадовільні, що їх постояльці повертаються додому.
"Мені краще жити під обстрілами, ніж бути там", – розповідає 54-річний Віктор Криворучко про будинок для літніх людей під Уманню, куди його привезли в грудні.
Зараз чоловік живе у своєму будинку в Миколаєві – місті, яке неодноразово зазнавало ракетних обстрілів і де є проблеми з прісною водою з перших тижнів вторгнення. Він чує вибухи, але через поганий слух вони лунають приглушено і наче дуже далеко.
У Покровську працівники залізничного вокзалу та волонтери допомагають перевезти 73-річну жінку. Кілька годин тому її евакуювали з прифронтового будинку престарілих у Часовому Яру
Післявоєнна відбудова України має включати поліпшення умов для людей з інвалідністю
Правозахисники хвилюються за те, що війна відкине Україну на багато років у своїх зусиллях модернізувати стандарти догляду, доступності та незалежного життя.
97-річного Петра Сердюченка евакуюює команда Восток SOS
Лариса Байда, програмна директорка Національної Асамблеї людей з інвалідністю в Україні активно пропагує ідею про те, що післявоєнна відбудова України має включати створення доступного житла та зміну підходу до розміщення людей з інвалідністю в держустановах.
Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович розповідає, що уряд виділяє адаптовані квартири для людей із інвалідністю, але їх не вистачає. Також є проблеми з фінансуванням. Міністерство намагається підвищити зарплату, щоб набрати більше працівників і задовольнити зростаючий попит на соціальні послуги.
Але поки триває війна, кількість людей із інвалідністю, які перебувають у держзакладах, невпинно зростає.
3025
