Редакція Евакуація.Сity поспілкувалася з дівчиною про те, чому необхідний такий шелтер та як відбувається його будівництво.
Часто потрібна перетримка
З Іриною ми розмовляємо по телефону. По той бік слухавки раз по раз чути тихе скавуління і гавкіт. Дівчина вибачається, мовляв, вчора попросили забрати з кордону щеня-вівчарку: виникли проблеми із документами, тож тварину не пропустили. Везти собаку назад не було можливості, і господарі попросили про перетримку.
Випадки, коли з тих чи тих причин тварині потрібна перетримка, непоодинокі. Державні прихистки переповнені або самостійно займаються виловом та стерелізацією тварин. Тож прилаштовувати собаку з вулиці часто доводиться самому. Крім того, тепер більшість країн відмінили спрощені умови в'їзду, тож часто тваринам треба додатково виготовити повний пакет документів. Це займає близько двох чи трьох тижнів, тож тваринам треба місце для перетримки.
"Я мріяла про прихисток ще до повномасштабної війни, але не знала за що зачепитися. Маю своїх собак, люблю їх, мені з ними легко. Я навіть ходила у міську раду і просила надати територію під притулок, але за все хотіли гроші, або очікували, що проєкт буде комерційним. А під притулок погодилися виділити територію, де раніше була компостна яма. Я була шокована і відклала мрію", – каже дівчина.
Ірина Іванець
Якось, вже після початку вторгнення, Іра погодилася допомогти супроводжувати до кордону 20 собак із знищеного росіянами притулку поблизу Києва. Однак тварин не пропустили: всім собакам потрібні були аналіз на сказ та інші документи.
"Після 8 годин дороги з Києва та кількох годин на кордоні собак довелося знову везти назад. Це було складно для всіх. Тоді я вкотре подумала: було б класно зробити місце, де тварин можна було б залишити, якщо виникли проблеми з кордоном. Часто такі ситуації закінчуються тим, що тварину просто випускають з машини, не думаючи про її подальшу долю. Тож тимчасовий шелтер став би рішенням для таких потреб", – пояснює дівчина.
Остаточно наважилася створювати шелтер, коли зрозуміла: з-за кордону в Україну волонтери передають тонни корму для собак. Далі за потребою розподіляють їх у спеціалізовані заклади.
"Я зрозуміла, що ми не залишимося голодними, треба лише підготувати середовище і спробувати. Якщо не вийде – завжди можна зупинитися", – розповідає Ірина.
Так поблизу рідного міста Іри, у Яворові, що на Львівщині, з’явився спеціалізований шелтер @green_house_dogs_shelter. Зараз у шелтері мешкає одна собака і його ще будують. А за потреби деяких тварин дівчина тримає у вдома разом зі своїми собаками.
На території був майже ліс і хащі
Дівчина одразу відмовилася від ідеї шелтеру у приміщенні, адже мала досвід волонтерства у такому і зрозуміла, що це непрактично. Знайти територію, де всім буде зручно, їй допоміг знайомий ветеринар, у якого Іра лікує своїх собак. Він до кінця війни безкоштовно надав для шелтеру свою закинуту ділянку.
"Коли я прийшла туди вперше, то трохи злякалася. Трава була висотою з мене, майже ліс і хащі. Ми не могли знайти людину, яка це все прочистить: більшість косарів відмовлялися, знаходячи різні приводи. Я зробила паузу на два чи три тижні, щоб подумати. Після відпочинку взяла чоловіка та нашого друга, і втрьох ми зробили перші кроки для прибирання території", – згадує Ірина Іванець.
Об'єм роботи був непосильний для трьох і в наступні дні Іра просила долучатися до прибирання знайомих, які живуть поблизу. Пізніше привезли важку техніку, яка могла розчистити і перекопати ділянку.
Цю потребу шелтеру вдалося "закрити" завдяки донатам, які збирали через соцмережі. Стало зрозуміло – на території буде зручно розмістити вольєри, а деякі плодові дерева створять затишок та тінь. Тож з липня до вересня тривало прибирання, потім частину території залили під паркан.
Тоді Ірина разом із майстром із Яворова стала розробляти проекти вольєрів. Однак одній людині за короткий час було б важко зібрати всі конструкції.
Тож дівчині порадили звернутися до волонтерської організації "Будуємо Україну разом". Молодь БУРу проводить толоки та будівничі табори у невеликих містах України і допомагає таким проєктам, як @green_house_dogs_shelter.
"Волонтери радо відгукнулися і нам було легко знайти спільну мову. Ми планували проєкт з осені, але спершу була погана погода, потім довелося чекати матеріали для вольєрів і фінансування, адже лише дошки коштували 65 тисяч гривень", – пояснює Іра.
Близько 20 тисяч із необхідної суми зібрали завдяки донатам, іншу частину покрили учасники шведського клубу йоркширських тер'єрів, які дізналися про шелтер від друзів-волонтерів Ірини. Вони передали 1,5 тисячі євро, і суми вистачило, щоб "закрити" витрати.
Коли все вдалося залагодити, на волонтерський табір у Яворів приїхали 32 учасники БУРу. Ідею безкорисливої допомоги підтримали місцеві мешканці – безкоштовно прихистили волонтерів у Народному домі у селі Наконечному Першому. Староста села поділилась з волонтерами своєю кухнею та дозволила користуватись душем, адже куди без побутових труднощів. Місцева жінка запросила користуватись водою з її криниці та зрештою, місцеві підтримували волонтерів.
Облаштовувати прихисток допомагали друзі
Всі вольєри у прихистку – мобільні. Їх легко скласти і за потреби перенести у інше місце. У таких умовах тваринам комфортно, за ними легко доглядати, можна приїхати і вигуляти собак, познайомити дітей з собаками під наглядом батьків.
"Наразі чекаємо сітку для огорожі і майже все буде готове, принаймні на теплу погоду. Прихисток розташований за 3 хвилини від мого дому, тож я можу одразу бути на місці за потреби. Разом з БУРом ще хочемо доробити панельний будиночок, де можна тримати корм і облаштувати ветеринарний стіл для першої медичної допомоги", – пояснює Іра.
Як функціонує прихисток зараз
Поки вольєри не облаштовані повністю, Ірина тримає тварин у себе вдома. Не може прийняти багато, бо має своїх собак і переймається за їхню безпеку. Часто евакуйовані тварини потребують додаткового догляду і можуть бути переносниками різних інфекцій. Крім того, утримувати десяток собак у приватному помешканні просто незручно, зізнається дівчина.
Зараз Іра не може брати травмованих песиків, адже не має відповідної кваліфікації. Хворим собакам чи тим, які зазнали надмірного стресу, потрібний особливий догляд, тож краще підібрати спеціалістів.
"Мене часто просять взяти одну-дві собаки на перетримку, але поки можемо прихистити лише тих, про яких точно знаємо, що це за тварина і куди вона їде потім. Ми прагнемо стати центром перетримки. Можливо, не всіх тварин вдасться вивезти за кордон: у Яворові вже є кілька родин, які готові взяти евакуйованих у свої домівки. Ми хочемо забезпечити проживання, харчування і врешті прилаштувати собак у сім'ю. Ще ми готові ділитися простором з тими притулками, які постраждали внаслідок війни чи інших нещасть", – пояснює вона.
Шелтер для собак
Ще у прихистку буде можливість для волонтерів залишити стерилізованих собак для реабілітації та кілька днів. Якщо будуть вільні місця, то простором зможуть користуватися всі, хто цього потребує, каже дівчина.
Обов'язкової умови, що перетримка буде платною, немає. Однак прихистку можна задонатити або забезпечити тварину, яку віддають на перетримку, кормом.
"Ми плануємо зробити ветеринарний кабінет і зробити платну перетримку песиків. Наприклад, якщо родині треба поїхати на кілька днів з міста, за їх твариною можуть доглянути. Частина з прибутку йтиме на утримання евакуйованих", – розповідає Іра.
Потрібно близько мільйона, а звідки я можу взяти мільйон?
"Я не прорахувала бюджет. Коли закладала план проєкту, зовсім не думала про гроші, і це була моя дуже велика помилка. Але, напевно, коли подумала б, то ніколи не наважилася. Потрібно близько мільйона, а звідки я можу взяти мільйон?", – розповідає Іра.
Тепер на існування шелтеру збирають донати. Інколи до благодійності долучаються незнайомці. Наприклад, якось дівчині написала дівчина, яка хотіла організувати концерт і за час виступів зібрати гроші на потреби шелтеру.
"Я навіть не сподівалася, і, чесно кажучи, забула про цю подію. Коли вона написала знову, що хоче передати 6 тисяч гривень, я дуже здивувалася", – згадує Ірина.
На облаштування прихистку треба більше мільйона
Додає, існуванню прихистку сприяє так багато людей, що інколи у таку синергію важко повірити. Так випадкові знайомства переростають у тривалу співпрацю.
"Якось у Польщі я автостопила і познайомилася з водієм, який віз гуманітарну допомогу. Ми їхали до Кракова і всю дорогу розмовляли. Через деякий час він написав мені, що хоче передати для прихистку ящики санітайзери, рукавиці, корми", – розповідає Ірина.
Притулку також вдалося отримати допомогу від виробника фарб “Sniezka”. Хоча Ірина намагалася домовитися про знижку, їм віддали безкоштовно усі необхідні лаки та фарби, адже компанії імпонує ідея шелтеру.
До облаштування долучалися й військові, які приїхали на ротацію і були готові зайняти себе фізичною працею.
3020
