Про це для Евакуація.City розповідає психотерапевтка та консультантка проєкту IPSO Care Оксана Верховод.
Чи можна запитувати переселенців про поверення додому?
Мій досвід роботи з переселенцями та власний досвід переміщення у звʼязку з війною показує, що це запитання "Коли додому?" може викликати у людей доволі інтенсивні неприємні почуття та переживання: розгубленість, ніяковіння, роздратування, гнів, сором. Чому так відбувається?
Давайте почнемо з того, що у запитанні "коли додому" людина може відчувати щодо себе певні очікування та тиск.
Запитання про повернення додому можуть викликати негативні емоції
Зокрема наступні:
- що вона обовʼязково має повернутися туди, звідки виїзджала, рятуючись від війни;
- що мусить мати чіткий план, в якому вже визначено дату та умови повернення або що ця дата вже настала (відповідно до чиїхось уявлень), а вона цього все ще не зробила;
- що в неї немає права не повертатися, обравши для себе нове місце для життя;
- що вона досі не робить того, що має зробити, як гарний (-а) громадянин (-ка), хороший (-а) партнер (-ка) чи член (-киня) сімʼї.
У цей час у своїй реальності людина може проживати:
- внутрішній конфлікт, в якому постійно бореться бажання повернутися та страх за своє життя чи життя своїх дітей, рідних, якими опікується;
- розгубленість та сумніви, чи зможе вона задовільнити свої базові потреби, повернувшись назад;
- ряд інших актуалізованих питань та викликів: забезпечення сімʼї, освіта для дітей, власне здоровʼя, питання стосунків (розлучення, конфлікт, нові стосунки в новому місці тощо);
- внутрішнє рішення, що зможе повернутися тільки тоді, коли буде безпечно, але коли це буде, очевидно не відомо.
Зважаючи на це, я би не радила ставити це запитання, якщо ви не хочете ранити іншу людину, запросити її в ситуацію розгубленості та посилення її можливих непростих переживань.
Як говорити про плани на майбутнє з переселенцями?
Плани на майбутнє у ситуації невизначеності в умовах війни видається тригерною темою. Разом з тим не можна сказати, що вона має бути табуйованою.
Коли говоримо про плани на майбутнє, варто врахувати декілька моментів:
- перевірити попередньо, з чим ви заходите у цю розмову. Чи немає у вас упереджень про те, як правильно має бути, чи очікувань, що буде найкращим для людини. Про такі упередження та очікування можуть свідчити запитання: "Коли додому?", “Коли повертаєтесь?", "Вже плануєте повертатися?", "Думала, як довго ще будете там?"
- якщо ви наштовхнулися на ці упередження та очікування всередині себе, задайтеся питанням, чи достатньо ви знаєте ситуацію та контекст людини, і чи дійсно можете знати краще за неї, що вона має або не має робити?
- ставте відкриті питання, в яких людина могла би розміститися з різною відповіддю, якою вона готова поділитися. Наприклад: "Які у вас загалом наразі плани?", "Чи думали, що плануєте в найближчому майбутньому?"
- якщо у вас є якась своя особиста потреба, а не лише загальний інтерес, дізнатися про плани, може буде цінним сказати про це. Декілька прикладів (особисте та робоче):
- "Думаю про важливість обʼєднання нашої сімʼї й про можливості цього, хочу поговорити з тобою про наші плани на майбутнє";
- "З наступного місяця наш офіс переходить в офлайн режим роботи. Ми зараз збираємо інформацію, чи зможуть наші працівники бути фізично присутніми. Хотіли би поцікавитися, щодо ваших планів. Чи змогли би ви доєднатися до нас за таких обставин?"
Тема про повернення не має бути табуйованою
У підсумку я би викоремила ось такі принципи комунікації щодо цієї теми:
- памʼятайте, будь ласка, що усі ми різні люди. І навіть у цей спільний досвід війни та викликів, повʼязаних з нею, ми прийшли з дуже різною персональною історією, своїми особистісними контекстами, зовнішніми та внутрішніми бекґраундами. Тому, напевно, немає єдиної лінійки, під яку ми могли би кожного поставити.
- у кожної людини є право обирати, як і що для неї буде найкращим. Зруйнований дім може бути не єдиною підставою не повертатися. Як і те, що маючи зруйнований дім, рано чи пізно, людина може хотіти чи обрати за можливості повернутися в своє рідне місто.
- у кожної людини є особисті межі й вони заслуговують поваги.
- якщо вам щиро цікаво чи у вас є власна потреба знати про плани людини, ставте більше широкі та відкриті запитання, що не містять у собі тиску та очікувань.
3019
