Редакція Евакуація.City у супроводі пресофіцера національної гвардії України військової частини 3039 Дмитра Горбачика відвідала село Новогригорівка та показує, що трапилось з домом Галини через російські обстріли.
Галина Вербицька зустріла сусідів
Галині 65 років. Рано-вранці 15 березня минулого року вона вперше надовго залишила рідний дім, хоча планів виїжджати з села не було.
Новогригорівка не була під російською окупацією, проте опинилась поруч з лінією фронту, тож потерпала від все частіших обстрілів:
"Я боялася спати в себе в будинку, бо вночі були прильоти на город поруч. Там авіаційні бомби скидали – всі вікна в людей повилітали з тої сторони. Тому ночувала в будинку зятя, а додому приходила годувати песика", – згадувала жінка.
Галина показує на двері та пояснює, що їх зачиняти не можна, інакше стеля обвалиться
Їхали й молилися хто як міг: історія евакуації
Одного разу Галина отримала поранення: "Мене відкинуло вибуховою хвилею на купу з бутом – я собі плече поранила, в мене зараз ця рука "не робоча", взагалі не підіймається. Зять із дочкою вибігли, я лежу землею присипана, в дочки почалася істерика", – говорить Галина і показує з сумом руку.
Після цього випадку зять жінки сказав, що з 6:00 до 7:00 ранку росіяни зазвичай не стріляють, тому треба їхати в цей час. Галина та її рідні зібрали трохи речей, документи та поїхали. Планували на 2-3 тижні, затрималися на дев’ять місяців…
"Дуже боялися виїжджати, бо день перед тим росіяни обстріляли сім’ю із Зорі (сусіднє село, – ред.) під час евакуації. Тоді загинула жінка, водія і маленького хлопчика поранило. Ми їхали і молилися Богу хто як міг – мовчки в собі, аж допоки не виїхали на Херсонську трасу, там вже трошки відчули полегшення", – згадує жінка.
Спочатку Галина з сім’єю поїхала на Захід України до родичів. Там з рідними 2,5 місяці прожили дев’ятеро в одній кімнаті, і вирішили повертатися до Миколаєва, щоб орендувати дім недалеко від рідного села.
"У Миколаєві винайняли будиночок в Тернівці. Власниця дуже хороша була, вона виїхала з сім’єю до Польщі й не хотіла брати з нас грошей, але ми не могли жити там просто так, тому платили за комунальні послуги", – каже жінка.
Повернення додому
Жінка повернулась додому на другий день після звільнення Херсону. Там побачила напівзруйновану хату:
"Я живу в будинку, який своїми руками будували батьки, але прийшли росіяни... Гараж з машиною згоріли, літня кухня згоріла. Одна кімната зруйнована. Пів будинку в мене лишилось", – розповідає Галина.
Кімната, в якій зараз спить Галина
Одну кімнату, в якій залишилися стеля і стіни, волонтери обшили плитами ОСБ. Крім того, вони допомогли частково перекрити будинок. Окрім волонтерської допомоги жінка отримала гроші від Червоного Хреста та ООН, які витратила на опалення і матеріали для відбудови:
"Взимку ми отримали від Червоного Хреста 25 000 гривень на опалення. Купували дрова, іноді брали палети, щоб трошки грошей зекономити. За них разом з допомогою 6 600 гривень від ООН купила матеріали, щоб волонтери мали чим перекрити дім".
Вікно та підвіконня літньої кухні
Де брати гроші на те, щоб відновити будинок повністю, жінка не знає:
"Як не був накритий дах, то зять казав, що на мій будинок потрібно десь 250-300 тисяч. Будматеріали дуже дорогі, а зараз в ціні ще більше піднялися. В мене пенсія 2 100, тому не знаю, як витягну", – каже Галина.
Жінка згадує, як батьки зводили цей дім ще коли вона була 7-річною дитиною. Ніколи не подумала б, що і їй доведеться його відбудовувати після руйнувань:
"Цю хату всім селом будували. Я пам'ятаю, як носили оці лампачі (будівельний матеріал, зроблений із глини, соломи та піску, – ред.) і як їх робили та складали, щоб підсохли. Потім як з них виганяли стіни. На допомогу приходило майже все село: друзі, знайомі, сусіди.
Я думаю, що і зараз ми будемо відбудовувати так само – гуртом допомагати один одному. До осені могли б відновити, але проблема з грошима і будматеріалами".
Одна з кімнат Галини
Зараз частих "прильотів" у самому селі немає, проте тут чути вибухи, коли росіяни обстрілюють Миколаїв. Галина дуже сподівається на те, що більше їх не доведеться їхати з дому.
3020
