Редакція Евакуація.Сity поспілкувалася зі співзасновницею українського простору Веронікою Смалько про місію проєкту, допомогу українським військовим і переселенцям, руйнування стереотипів про Україну та єднання українців за кордоном.
Понад 300 тонн гуманітарної допомоги за дев’ять років: історія простору Ukraine Haus
Біля входу до українського простору в Хемніці команда пакує чергову гуманітарну допомогу. Цього разу смаколики, медикаменти, одяг, розкладні ліжка поїдуть до військових на Бахмутському напрямку.
Так проходить чи не кожен день Ukraine Haus. Його учасники разом зі своїми родинами майже весь вільний час приділяють тому, щоби якомога більше військових та цивільних отримали допомогу в Україні.
Вероніка Смалько, яка проживає в Німеччині понад 20 років, каже: саме із допомоги нашим захисникам та постраждалим від російсько-української війни з 2014 року й розпочалася робота AG Ukraine-Chemnitz-Europa e.V.
Зараз організація розташована за адресою Bruno-Salzer-Straße 12, Chemnitz і працює кожного дня, крім вихідних.
Діяльність українського простору орієнтована на:
- гуманітарну допомогу військовим, цивільним, тваринам в Україні;
- підтримку українських переселенців у Хемніці, яким допомагають адаптуватись у новій країні та знайти однодумців;
- просвітницьку діяльність серед місцевих жителів та представників різних національностей;
- культурну діяльність (організацію свят, участь у різних конкурсах).
"Все почалося із першої демонстрації. У липні 2014 року після збиття російською ракетою "Бук" малазійського боїнга МН17 над тимчасово окупованою Донеччиною, ми зрозуміли, що Україні потрібна неабияка підтримка за кордоном. Тож я разом із чоловіком та подругою поїхала на демонстрацію в сусіднє місто Лейпциг, аби надати розголосу події. Тоді я зрозуміла, що в Хемніці не вистачає такого об’єднання українців. Багато хто хотів допомогти, але не знали як і до кого звертатися", – розповідає співзасновниця організації.
Тож уже за кілька днів жінка створила для українців у Хемніці групу у фейсбуці, де і збирала оголошення про нові збори гуманітарної допомоги для України, культурні події тощо.
Вероніка зізнається, що спочатку не говорили на загал про збір допомоги саме для військових, адже в місцевих був деякий страх (вони боялися повторення війни). Звісно, сьогодні їхнє уявлення поступово змінюється на підтримку українців і військова допомога Україні на рівні держави цьому приклад.
Приміщення, де збирають гуманітарну допомогу
Однак ще у 2014 році, за словами Вероніки, коли вони оголосили про збір чоловічих берців та одягу, кілька місцевих організацій навіть відмовилися допомагати.
Але українська спільнота не опустила рук і почала далі поширювати інформацію про збір серед українців та їхніх знайомих. Щось купували за власні кошти, щось за пожертви. Організовували й різні благодійні заходи для збору допомоги.
Із часом напрямки волонтерської організації розширились і українці Хемніца почали допомагати:
- військовим шпиталям;
- дитячим онковідділенням (Черкаси, Київ, Хмельницький, Полтава та іншим містам);
- кільком дитячим будинкам;
- мешканцям кількох населених пунктів на сході України, як-от Станиця Луганська;
- тваринним притулкам тощо.
Усе більше українців та місцевих почали долучатися до цього: приносили одяг, медикаменти, продукти, гроші, а діти писали листи на фронт та малювали малюнки для захисників.
Але щоби й далі проводити таку масштабну діяльність, організацію потрібно було офіційно зареєструвати як волонтерську (у Німеччині такі об’єднання називають Verein, або клуб) та написати свій статут. Так у команди з’явилося своє правління із п’ятьох людей, бухгалтер та самі учасники. Вони й координують роботу волонтерської організації.
З огляду на добру репутацію української громади та обсяги її допомоги, небайдужі місцеві навіть надали в безплатне користування будівлю для складу. Згодом там зробили косметичний ремонт та організували простір, де зараз збираються українці на різних заходах.
За роки своєї діяльності українці в Хемніці зібрали:
- приблизно 300 тонн гуманітарної допомоги;
- придбали вісім машин: дві для військових та шість машин швидкої допомоги;
- надіслали тисячі подарунків для дітей.
Не тільки допомога, а й популяризація України: як Ukraine Haus знайомить місцевих з українською культурою
Ще одним із напрямків української громади в Хемніці є культурна та просвітницька діяльність. Вероніка Смалько розповідає, що в місті й досі можна зустріти деяких місцевих, які думають, що Україна – частина росії і ми нічим не відрізняємось.
"Звісно, іноді обурює, що дехто не відрізняє нас від росіян. А тому українці за кордоном мають докладати всіх зусиль, щоби просвітницькою роботою змінити це уявлення", – наголошує співзасновниця проєкту.
Тож команда поставила перед собою ще одну мету – представляти Україну та українську громаду в Хемніці, знайомити представників усіх національностей міста із нашою культурою.
"Ми беремо участь у різних культурних заходах міста. Наприклад, у вересні кожного року тут проходить тиждень національної культури, де можна розповісти про свою країну. Наша команда готує страви української національної кухні (борщ, вареники, пампухи), співаємо українських народних пісень, розповідаємо цікаві факти із нашої історії, про наших визначних людей і вчимо іноземців української", – розповідає Вероніка.
За її словами, місцеві, які відвідують такі події, уже знають, що червоний суп із буряками називається саме борщ і це не російський суп; щоби привітатись, треба сказати "добрий день", а російське "спасибо" українською звучить як "дякую".
Гроші, виручені з продажу українських смаколиків, також спрямовують на допомогу.
Ще простір організовує благодійні концерти українських співаків, освітні лекції, дискусії. Щоби краще познайомити всіх з Україною, 3 жовтня тут влаштовують день відкритих дверей. Тоді для всіх охочих також презентують Україну, її відомих людей, їхні досягнення, готують українські страви, проводять майстер-класи тощо.
Як українці борються з російською пропагандою за кордоном
Вероніка Смалько розповіла, що в Хемніці й досі залишається якась частина німців, переважно старшого віку, які підтримують комуністичні ідеї. Живе тут і частина росіян.
Особливо вони себе проявляють під час 8 травня. Тоді й українці, і місцеві відвідують кладовище, де поховані загиблі під час Другої світової війни.
За словами жінки, приблизно 80 % похованих людей є українцями (їх можна визначити за прізвищами).
Але не дивлячись на це, на цвинтарі збирається чимало росіян, які приносять туди російську символіку, портрети путіна, георгіївські стрічки та співають російських пісень.
"Тож у цей день треба бути особливо уважним та не піддаватися на ці провокації. Українці за кордоном є обличчям України, тому маємо поводитися гідно та цивілізовано. Ми не вступаємо у відкриті конфлікти з росіянами, натомість розповідаємо правдиву історію, обстоюємо українську позицію", – додає Вероніка.
Однак, крім просвітницької роботи, українська громада показує свою небайдужість і на ділі. Як розповіла жінка, у 2016 році після двох років звернень їм вдалося усунути почесну консулку України в Саксонії, яка була родом з москви та підтримувала кремлівський режим.
З 2014 року на своїх публічних виступах про російсько-українську війну з її вуст лунали наративи кремля. А коли із нею спілкувалися українською, вона просила говорити "на нормальном языке", тобто російською.
"Впродовж цих двох років ми зверталися в різні інстанції та вимагали її усунення з посади. Адже людина з проросійськими поглядами не може представляти Україну на міжнародному рівні. Після численних звернень, зокрема й до Міністерства закордонних справ України, консулку таки звільнили. Для нас це була перша перемога в боротьбі з російською пропагандою", – ділиться ідейна натхненниця Ukraine Haus.
Як працює Ukraine Haus зараз: що пропонують українським переселенцям
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну двері українського простору відчинили і для сотень переселенців. У перший місяць людей було настільки багато, що команда організації майже не спала, адже всі потребували допомоги.
Тут роздавали продуктові набори, одяг, допомагали шукати житло, оформлювати документи тощо.
"Перші тижні у всіх був стан заціпеніння. Ні ми, ні місцева влада не знали, що робити із тисячами українських пересленців. У нас під дверима стояли десятки людей, яким не було, де жити. Тож багато хто з німців долучився до допомоги. Одного вечора мені зателефонував один із власників готелю в Хемніці й запропонував безплатно поселити українців на перший місяць. Ми були дуже розчуленні такою підтримкою. Українці прожили там аж до кінця травня минулого року, поки їм не знайшли постійне житло", – пригадує Вероніка Смалько.
Долучалися до допомоги й місцеві компанії. Так, одна з великих мереж магазинів у місті провела акцію, де за один квартал зібрали 1000 євро для переселенців. Річ у тім, що тут у магазинах можна здавати пляшки на перероблення й за це отримувати гроші. Або ж їх можна віддати на благодійність. Тож у такий спосіб магазин передав значну фінансову підтримку евакуйованим.
Станом на травень 2023 року, у Хемінці проживає 4,4 тисячі українських переселенців. Тож в AG Ukraine-Chemnitz-Europa e.V. продовжують їм допомагати та, крім гуманітарної допомоги для військових та цивільних в Україні, тут організовують:
- уроки німецької мови для дорослих та дітей тричі на тиждень. Наразі вільних місць у групах немає, але можна записатися в лист очікування;
- курс із вивчення української мови (кожен вівторок), де всі охочі можуть вдосконалити свою рідну мову;
- безплатні розмовні клуби з німецької мови, щоби долати мовний бар’єр у спілкуванні;
- консультації з правових та інших питань, які проводять у понеділок з 10 до 12, та в четвер з 15 до 17. Тут людям допомагають перекласти документи, заповнити важливі формуляри, записатися на прийом у державну установу, відповісти на телефонні дзвінки тощо;
- у ті ж самі години тут можна отримати одяг (є як дитячі, так і дорослі речі, які приносять місцеві та самі українці);
- можна відвідати йогу та уроки із самомасажу;
- почитати українські книжки в маленькій бібліотеці;
- поїхати на екскурсії, які час від часу організовують для тих, хто допомагає в просторі.
Також, якщо вам немає з ким відсвяткувати українські свята, то можна сміливо приходили в Ukraine Haus. Тут організовують і Різдво, і Великдень, і День вишиванки та інші свята.
Загалом команда проводить різні культурні заходи для презентації України та українців у Хемніці, а також події, які спрямовані на інтеграцію та адаптацію українських переселенців.
"Для мене Ukraine Haus став справжнім другим домом у чужій країні. Я евакуювалася із Києва на початку березня 2022 року. Із собою не встигла взяти навіть частину речей, лише документи. Тож тут мені надали й одяг, і продукти, а потім допомогли знайти житло.
Зараз я поступово звикаю до нового життя, вчу німецьку мову, а після курсів допомагаю тут в організації свят, запаковую та відправляю гуманітарну допомогу та відвідую уроки української мови щовівторка", – ділиться переселенка Валентина Гринько.
Златослава Рудницька також приїхала до Німеччини після повномасштабної війни. Вона каже, що український простір у Хемніці став місцем єднання та підтримки українців, де вони не почуваються самотньо.
Жінка протягом восьми місяців викладала тут українську мову. Зізнається, що мала велике бажання допомогти українцям перейти на українську, адже мова – це найвиразніший та найдієвіший спосіб самоідентифікувати себе, здійснити свідому сепарацію від росії, радянського минулого і згадати про свій рід.
"Хоч я і не професійна вчителька, але українську вивчила від мами-філологині. Моїм головним завданням було надати підтримку та опору дорослим самодостатнім жінкам, які проявили свідому позицію і захотіли перейти на українську. У моїх учениць унікальні історії та мотивація. У когось чоловік військовий, який загинув, захищаючи Україну, у когось батьків примусово переселяли в росію тощо", – додає Златослава.
Родина самої жінки пережила три Голодомори, розкуркулення та репресії. Тож, за словами жінки, зараз як ніколи важливо, обстоювати свою ідентичність та пам’ять предків.
Щоби українці краще опанували українську мову, вона проводила розмовні клуби, уроки граматики, читали учні і твори української літератури, обговорювали їх, писали диктанти.
Зараз жінка знайшла постійну роботу, тому не має змоги викладати далі українську. Однак у просторі вже знайшли іншу вчительку та відновили заняття.
У планах організації залучати й українських пенсіонерів до якогось спільного заняття. За словами Вероніки Смалько, пенсіонери почуваються тут дуже самотньо, адже практично нікуди не залучені.
За новинами та подальшими заходами в Ukraine Haus рекумендуємо стежити на їхній сторінці у фейсбук.
"Наша місія – представляти Україну у світі та нагадувати закордоном, якою ціною нам дається наша незалежність та свобода. Але ми сильні, ми не здаємось та продовжуємо боротись, – наголошує Вероніка Смалько. – Ukraine Haus (AG Ukraine-Chemnitz-Europa e.V.) – це місце, де українці можуть знайти підтримку, допомогу з різних питань та не почуватися самотньо. А наші місцеві друзі мають змогу долучитися до допомоги Україні, відчути, що вони є важливою частиною захисту демократії та миру, за які сьогодні борються українці".
3025
