Редакція Евакуація.Сity поговорила з Еллі та Дарієм про мотивацію до занять спортом, усвідомлення себе українцями і волонтерство.
Півмарафон з прапором України: історія Еллі
Еллі родом із Харкова, але останні 12 років проживає у Німеччині. Вибором країни жінка задоволена.
"Тут я знайшла новий дім, хорошу роботу та друзів, з якими можу розділити і радість, і горе", – розповідає вона.
З 20 років Еллі почала регулярно займатися спортом: спочатку боксом, потім танцями та велоспортом. Кілька років тому в її житті з’явився біг. Фізичні навантаження допомагають їй підтримувати тіло в тонусі, мати гарний настрій і залишатися активною.
Еллі на півмарафоні
"Після початку війни захотіла заявляти про себе як про українку"
На початку 2022-го року жінка вирішила перевірити себе на міцність і взяти участь у Гамбурзькому марафоні. До цього її надихнув друг, який вже пробіг 17 марафонів.
Якісну підготовку до забігу перервала повномасштабна війна росії проти України.
"Коли почалася війна, я зрозуміла: хочу пробігти марафон не для того, щоб довести собі, що можу. Я захотіла заявляти про себе як про українку, використовувати спорт як трибуну для нагадування про події в Україні", – пригадує Еллі.
Тому жінка пов’язала у волосся синьо-жовтні стрічки і пробігла свій перший в житті марафон. Попри фізичну втому продовжувала рух і мотивувала себе словами: "якщо перетну фінішну пряму, то Україна обов’язково здобуде перемогу у війні".
Еллі бігла Берліном з українським прапором
"Українська символіка гріє душу"
У квітні 2023-го Еллі подолала Берлінський півмарафон. Цього разу бігла з синьо-жовтим прапором, на який позитивно відреагували учасники та глядачі забігу. Люди вигукували "Слава Україні".
"Українська символіка гріє душу. А ще завдяки їй я нагадую іноземцям, що по сусідству з ними йде війна, триває геноцид, ґвалтують жінок і дітей, чинять тортури над українцями. Коли під час такого позитивного заходу люди бачать український прапор, сподіваюсь вони задумаються, що за свободу і життєрадість треба боротися", – зазначає українка.
Еллі також активно волонтерить. Вона є співорганізаторкою ініціативи vilni_de_ua, під егідою якої регулярно проводяться акції та перформанси на користь України, збираються кошти на потреби українців тощо.
"Це мій спосіб робити корисне для України тут, в Німеччині. Це мій вклад у перемогу. І зупинятись я не планую, – каже вона. – Я завжди відчувала себе українкою, коли знайомилась з іншими завжди казала, що з України. Проте зараз не хочу чекати, коли мене запитають, звідки я. Я хочу казати: ось вона я і я українка".
5 300 кілометрів велосипедом за 54 дні: історія Дарія Христюка
23-річний Дарій Христюк народився в Полтаві, але більшу частину життя проживає у Квебеці.
"У 2010 році батьки вирішили переїхати до Канади. Зробили це через корупцію в Україні і прагнення мати краще майбутнє для своїх трьох дітей", – розповідає хлопець.
Адаптація юнака в новій країні проходила швидко. Найбільшу складність мав із опануванням французької мови. Але і цей бар’єр швидко подолав, знайшовши франкомовних друзів.
Хлопець є адептом здорового способу життя. Наразі він навчається на вчителя фізичної культури, а у вільний від навчання час підробляє продавцем у супермаркеті.
Дарій Христюк майже 13 років проживає у Канаді
Під час епідемії коронавірусу весь груповий спорт у Канаді був під забороною. Дарій хотів підтримувати свою спортивну форму, тому придбав велосипед і почав їздити.
"Одного дня прийшла ідея проїхати всю Канаду, щоб зібрати гроші для безхатьків. Але коли почалося повномасштабне вторгнення росії, я вирішив, що збиратиму їх на відбудову України", – пригадує він.
Його благодійний велозаїзд стартував 2 травня 2023 року з Ванкувера та простягнувся до Квебеку. Хлопець планував ночувати весь час у наметі, натомість неочікувано половину маршруту йому надавали прихисток українці, які підтримували намір Дарія допомогти рідній країні.
Загалом, хлопець проїхав велосипедом близько 5 300 кілометрів за 54 дні. Йому вдалося зібрати понад 25 тисяч канадських доларів. Гроші планує направити у будівельний батальйон "Добробат".
"Чи було важко? Так, подібні заїзди нікому легко не даються. Але я вважаю, що нашим хлопцям на фронті зараз набагато важче", – пояснює він.
"Відчуваю себе більше українцем, ніж канадцем"
"Моя родина дуже активна від початку війни. Тато збирав медикаменти для українців, мама організовувала концерти і збирала гроші для України, сестра шила і продавала патріотичні футболки. Я на все це дивився зі сторони, трохи допомагав, але масштабного нічого не робив. Через це погано почувався… Велозаїзд – це ніби мій обов’язок перед Україною. Бо я відчуваю себе більше українцем, ніж канадцем", – розповідає Дарій.
Дарій Христюк хоче повернутись жити в Україну
Хлопець планує організовувати подібні івенти до перемоги. А ще зізнається, що попри велику любов до Канади, хотів би жити в Україні.
3020
