Адам Барредо народився в Сполучених Штатах Америки, однак із 17 років проживає в Європі. Він жив у семи країнах та говорить десятьома мовами. Під час навчання та роботи хлопець географічно наближався до України – жив в Австрії, Німеччині та Польщі. Сьогодні його домівка – в Одесі, а мова спілкування – українська. Попри зміну міст та місць, незмінним залишилось бажання допомагати тим, хто цього потребує.

Журналістка Евакуація.Сity поспілкувалася з Адамом про роботу в одеській команді благодійної організації та фонду "Коридор УА", що збирає та розподіляє гуманітарну допомогу по Україні. Там чоловік займається як комунікацією та співпрацею з партнерами, так і доставкою. 

Шлях до України

Вісім років тому 17-річний Адам вирішив переїхати з Маямі в Австрію та вступити у школу-пансіон, Американську Міжнародну Школу у Зальцбурзі. Виявилось, що більшість студентів походили із пострадянських країн, там він познайомився з українцями та вивчив російську.  

Пізніше вивчав політологію у Берліні, цікавився дипломатією та зовнішньою політикою. Протягом п'яти років належав до команди AIESEC, міжнародної молодіжної організації, і допомагав студентам брати участь у міжнародних обмінах та волонтерських програмах. Згодом переїхав у Польщу, де працював національним директором з маркетингу в AIESEC Poland. Посада була тісно пов’язана із міжнародним бізнесом та лідерством. Однак Адам зізнається, що завжди хотів працювати саме в громадських організаціях, щоб спрямовувати свої знання на допомогу іншим. 

Протягом цих років хлопець знайшов багато близьких українських друзів та мріяв відвідати Україну. Коли пандемія пішла на спад, вирішив приїхати:

"Я закохався в Київ. Це одне з моїх улюблених міст у всьому світі. Настільки величезне Дніпро, є пляж, будинки красивих кольорів повсюди. Думаю, що це краса", – згадує Адам.  

волонтерАдам Барредо на площі Свободи у ХерсоніАвтор: Архів героя

До повномасштабного вторгнення думав про те, щоб краще дізнатись про країну і на деякий час переїхати сюди працювати. 

Перша допомога

24 лютого назавжди зафіксоване штампом в паспорті Адама. Того дня у нього був квиток у Париж, де планував відпочити. Хлопець відразу вийшов на зв’язок з українськими друзями, щоб запитати, як вони. Слідкував за подіями та цікавився у знайомих, яка потрібна допомога, щоб передати інформацію організаціям. 

Залишався місяць до закінчення магістратури в Лондоні. Після закінчення магістратури, Адам мав почати роботу в Польщі у травні. Однак вирішив приїхати у квітні, щоб допомагати українським переселенцям на варшравському вокзалі: 

"Я пам'ятаю, як люди мені дякували:  в їхніх очах і жестах  було видно, наскільки це було важливо. Досі я не мав такого досвіду, де хтось був би настільки вдячний за те, що я робив". 

Тоді Адам шукав для українців нічліг, консультував, як виїхати у інші країни та оформляв візи. 

Хлопець залишався у Варшаві до весни 2023 року. За цей час брав участь в організаціях подій для українців у Варшаві щодо працевлаштування на польському ринку. 

допомогаЗ командою "Лемберґ Волонтери" відправляють допомогу УкраїніАвтор: Архів героя

"Коли я думаю про час між червнем та груднем минулого року, то знаю, що хотів тоді робити більше. Через роботу й стосунки я був тісно пов’язаний з Польщею, але завжди думав про Україну", – зізнається Адам

У січні він вирішив вивчити українську. Маючи вже знання російської та польської, розповідає, що залишилось мало слів, які б не були схожі, тому перехід виявився досить легким. Аби звикнути до української та практикувати її, Адам зідзвонювався зі знайомою раз у тиждень та спілкувався українською. 

А вже 6 лютого він приїхав на місяць до Львова, аби допомогти команді "Лемберґ Волонтери" із маркетингом. Благодійна організація займається зборами для ЗСУ та є приватною ініціативою представників міжнародної консалтинг-аудиторської компанії "Велика 4-ка". Адам долучився до створення вебсайту, просування у медіа, а також створив буклет діяльності трьома мовами: українською, німецькою, англійською. 

Посвідчення на тимчасове проживання

На початку року Адам вирішив дізнатись, як можна допомагати Україні та звернувся до друга одесита, з яким познайомився 8 років тому під час навчання в Австрії: 

"Я запитав, чи він знає про можливості, щоб волонтерити й  допомагати. Він знав людей з організації "Коридор УА" та сконтактував мене з директором офісу в Одесі. Так я почав з ними працювати".

15 квітня Адам переїхав жити в Україну й ділиться, що вже має посвідчення на проживання. Через роботу мешкає в Одесі й часто подорожує Україною. 

допомогаЗ пункту збору в школі в Херсоні, куди привезли гуманітарну допомогуАвтор: Архів героя

"Коридор УА" – чесько-українська благодійна організація, що займається логістикою, збором та перевезенням гуманітарної допомоги у регіони, де її потребують. Сьогодні в Україні діє два центри: у Бучачі, що в Тернопільській області, та Одесі. Завдяки співпраці з партнерами – переважно інші українські організації або представники громад – вони отримують інформацію про те, що саме необхідно привезти, наприклад їжу, технічні матеріали, воду тощо. 

Адам – фахівець із партнерств. Комунікує з іншими організаціями та ініціативами щодо обопільної допомоги, займається перекладом і часто подорожує в Київ, Івано-Франківськ чи Львів, аби брати участь у нетворкінгах, де збираються інші благодійні організації для обговорення гуманітарних питань. 

"Для мене дуже велике досягнення було перенести нашу організація в кластер ООН. Це означає, що група різних організацій інколи зідзвонюються, щоб обговорити новини і як можна допомогти".

Попри те, що найголовніша мета організації – забезпечення гуманітарною допомогою, команда також організовує благодійні заходи й виставки, табори для дітей ВПО. Наприклад, Адам розповідає про концерт в Ужгороді, а також виставку театрів, зокрема й Маріупольського. 

Каховський напрямок 

У перший день, коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, Адам з командою виїхали у Миколаїв, аби провести збір пустих боклажок. Пригадує, що отримали тоді від людей близько двох тонн пляшок, як порожніх, так і повних. Наступного дня вони привезли воду в Херсон та інші населені пункти.

"Сьогодні потреби в їжі чи бутильованій воді значно зменшилися. Але тепер потрібні медикаменти, наприклад, активоване вугілля. Є місця, де будуть створювати нові будинки, тому також необхідні матеріали", – каже Адам. 

За його словами, існує нестача чистої джерельної води, тому до населених пунктів її підвозять у цистернах. 

"Сьогодні наша організація почала проєкти у сфері води. До нас приїхали дві мобільні системи, які зможуть фільтрувати від двох до трьох тисяч літрів за годину. Зараз організовуємо роботу так, щоб можна було набрати воду з колодязя на дорозі між Миколаєвом та Херсоном". 

каховська гесДорогою до Херсона після підриву Каховської ГЕСАвтор: Архів героя

Відтак окремі організації, що займаються доставкою води, можуть брати її там і привозити у населені пункти. 

Відчуття наповнення

Відчуття внутрішнього наповнення – так Адам пояснює, чому перебуває в Україні, чому працює в благодійній організації та чому з перших днів підтримує українців різними шляхами. 

"Я багато часу мріяв про те, щоб зробити щось корисне", – ділиться він. 

Від волонтерства на вокзалі у Варшаві і до гуманітарної допомоги  в Херсоні – може пригадати безліч важливих історій і людей, яким допоміг та зустрів. Одна з таких: порятунок бабусі, що впала й застрягла між коліями на вокзалі. Ще одна: пошук загубленої на вокзалі дитини з Маріуполя та допомога її матері у сльозах, що, здавалось, приїхали з нею ще зі зруйнованого міста. Знайома волонтерка, яка потрапила під обстріл у Краматорську та підтоплені села Херсонщини.

"Розумію, багато людей бачили речі  набагато гірші, ніж я, і , напевно, я ще побачу щось гірше, ніж досі. Я це приймаю. Також розумію, що це не можна порівняти з тим, що військові відчувають кожен день на передовій. І я їм дуже вдячний. Вони  борються не тільки за Україну, але й за західний мир і суспільство як таке". 

Адам розповідає, що сьогодні відчуває себе частиною українського суспільства і планує залишитися тут щонайменше до закінчення війни: 

"Перше, що хочу зробити після війни – поїхати на відпочинок у Крим. Я багато бачив фотографій, тому дуже цікаво, що там є".

Також він вірить, що після перемоги України його навички та знання можуть бути корисні й у багатьох інших країнах:

"Я просто хочу жити, допомагаючи іншим. Можливо, в Африці або в Центральній Азії. Мені цікаво побачити, що є в Казахстані, Киргизстані тощо.  А, можливо, залишуся в Україні. Поки не відомо. Мені зараз 25, тому я досить молодий, і багато чого на мене ще тільки чекає".

Матеріал створено та опубліковано в межах проєкту "Media Viability Project". Його реалізує Львівський медіафорум за підтримки International Media Support (IMS) та NED.