Редакція Евакуація.City разом із експертами благодійного фонду "Право на захист" з’ясовувала, в якому стані укриття у різних українських школах зараз, та як їхній стан впливає на рішення батьків про евакуацію, повернення додому та навчання дітей.
ЄУкриття. Повернення додому
Можливість безпечно навчати дітей доволі сильно впливає на рішення батьків про повернення або ж часткове повернення з евакуації.
Тетяна Свердлова рятувалась з Києва у квітні 2022 року. Родина евакуювалась до Великої Британії, тож син Тетяни рік навчався в англійській школі. Проте уже у квітні 2023 року вирішив повернутись додому: щоб одинадцятий, випускний клас, провчитися в Україні.
Стан укриття у 153 київській школі, в якій підліток навчався до евакуації, задовольнив і хлопця, і його маму. Тому Тетяна погодилась з рішенням сина.
Тетяна Свердлова з дітьми
"До повномасштабного вторгнення у підвальному приміщенні нашої школи була їдальня. Тепер вона перетворилась на укриття", – розповідає жінка.
Молодша донька Тетяни досі навчається в Англії, проте час від часу приїжджає до України з мамою. У Києві дівчинка відвідує заняття.
"У школі моєї доньки, № 63, укриття було замале. Тому з кінця лютого 2022 року навчання відбувалося частково онлайн. Заняття чергувались – тиждень діти фізично в школі, тиждень – вдома. Восени цього року навчальний заклад розширював і реформував укриття, а школярі у цей час повністю навчалися онлайн. Коли у січні прихисток врешті запрацював, і з’явилась можливість ходити до школи офлайн, це стало великою радістю", – згадує Тетяна.
Далеко і страшно. Евакуація
Киянка Ніна Міщенко евакуювалася до Ірландії з сином.
Ніна – спеціалістка з комунікацій, викладачка маркетингу та менеджменту, колишня редакторка та шеф-редакторка кількох видань. За кордоном Ніна інколи пише для ірландських видань, розповідаючи про Україну та будні переселенців. Бажання навчати сина офлайн, без обстрілів та небезпеки, було ключовою причиною, яка спонукала Ніну евакуювати дитину за кордон.
Ніна Міщенко
"У школі мого сина було укриття, проте дорога туди займала годину на авто – з Оболоні на Березняки", – розповідає киянка.
Альтернативи для себе та дитини Ніна не побачила. Поруч з домівкою жінки розташована лише школа радянського типу з дуже маленьким укриттям, яке фізично не зможе вмістити усіх школярів та дорослих, якщо ті потребуватимуть захисту від обстрілів.
Тому зрештою Ніна вирішила евакуювати дитину до Великобританії, де навчатись безпечно.
Укриття у пансіонах: проблеми та рішення
З початком повномасштабного вторгнення у пансіонах, де школярі з особливими освітніми потребами не тільки навчаються, але і проживають, миттєво постало питання безпечності укриттів.
Директорка Микільського навчально-реабілітаційного центру Полтавського району Полтавської обласної ради Віра Собакар, розповідає – у кінці лютого 2022 року усіх дітей довелось відправити по домівках та перевести на онлайн навчання.
До того ж від 24 лютого 2022 року заклад почав приймати вимушених переселенців, які рятувались у Полтавській області від російської агресії.
"Дітей зі складними порушеннями у розвитку неможливо віддалено навчати чи надавати кваліфіковані корекційні послуги", – говорить Віра Собакар.
Віра Собакар
Директорка Микільського навчально-реабілітаційного центру говорить – батьки постійно телефонували закладу на гарячі лінії з проханням облаштувати укриття, щоб продовжити навчання у звичному режимі.
"У навчально-реабілітаційному центрі навчаються діти з громад, відстань до яких складає 40, 50, 60 і, навіть 70 кілометрів. Повноцінну роботу можна забезпечити, тільки маючи укриття та створивши безпечне освітнє середовище", – розповідає Віра Собакар.
Укриття центру
Центр працює з дітьми, які мають:
- порушення інтелектуального розвитку з недорозвитком мовлення;
- розлади аутичного спектра;
- синдром Дауна;
- когнітивні порушення.
"Перед нами постало питання створення безпечного освітнього середовища в центрі. Виклик часу прийняли, зараз маємо укриття. Завдання на наступний період – забезпечити цей простір корекційним обладнанням, яке дасть можливість для проведення повноцінних корекційних послуг в умовах воєнного часу", – розповідає директорка Микільського навчально-реабілітаційного центру.
Умивальник в укритті
Колективи навчально- реабілітаційних центрів та будинків-інтернатів для дітей з особливими освітніми потребами були змушені швидко та за рахунок наявних ресурсів створювати умови для безпечного перебування дітей в укриттях упродовж не менше 48 годин.
Потрібно було забезпечити базові потреби:
- можливість вільно дихати;
- комфортний температурно-вологісний режим;
- доступ до води;
- санітарно-гігієнічні вимоги.
Але після довготривалого перебування у сховищах перед колективами з'явились нові виклики – недостатність особистого простору.
Особистий простір/простір для навчання
Світловодська спеціальна школа – сучасний корекційно-відновлювальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку. У закладі навчаються діти, які мають порушення зору, а тому обмежені можливості швидко реагувати та обробляти інформацію про небезпеку.
"Навчання учнів нашої школи специфічне. Для якісного освітнього процесу потрібні особливі умови, в роботі педагоги використовують спеціальні засоби навчання та наочні посібники. І якщо в звичайних умовах наша школа обладнана всім необхідним, то після повномасштабного вторгнення перед нами стало питання організації навчання в укритті", – ділиться своїм досвідом директорка Світловодської спеціальної школи Кіровоградської обласної ради Антоніна Ткач.
загальна зала центру
Спершу заклад попрацював над зонуванням – тобто поділив укриття на класи з урахуванням:
- віку;
- ступенів порушення зору;
- інших чинників.
"Не варто було забувати і про нічне перебування дітей в укритті у випадку небезпеки. Спільними зусиллями обласної ради, департаменту, колективу, спонсорів та батьків ми облаштували укриття. Сьогодні під час повітряної тривоги діти мають змогу продовжувати навчання. Але недостатність площі, початкове планування не дозволяють нам повною мірою створити умови для якісної освіти. Ми над цим працюємо, за допомогою небайдужих людей", – говорить Антоніна Ткач.
Пожежний щит
Для можливості продовжувати освітній процес в укритті керівникам було необхідно враховувати не лише загальні вимоги до облаштування укриттів, а й звертати увагу на особливості порушень розвитку вихованців.
Психоемоційна підтримка дітей в укритті
Після довгого перебування в укритті у дітей із розладами аутичного спектра педагоги спостерігають прояви аутоагресії.
Деякі діти страждають на клаустрофобію, а внаслідок стресів виникають проблеми з диханням. У таких випадках необхідна допомога психологів – як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для персоналу, який супроводжує.
Педагог не може під час перебування у сховищі покинути свій клас, бо для дітей важливо зберегти звичний хід подій.
Найважче вихователям тоді, коли потрібно супроводжувати дитину в туалет або ж розбудити дітей під час повітряної тривоги вночі. Одному черговому вихователю важко зробити це швидко. Щоб супроводжувати дитину до укриття, педагоги змушені просити допомоги у персоналу (прибиральників чи кухонних працівників), які не мають досвіду чи відповідних навичок для спілкування з дітьми.
Як стан укриттів впливає на навчання дітей та рішення українців?
Подекуди кваліфікованих працівників, які можуть займатися з дітьми, бракує. Тож педагоги можуть бути перевантажені роботою і не завжди володіють методами стабілізації емоційного стану.
Крім того, діти можуть проявляти фізичну агресію, підкреслюють спеціалісти. Тому керівники закладів для дітей з особливими освітніми потребами наголошують на необхідність перегляду роботи психологічної служби – збільшити норми робочого часу психологів з 18 годин на тиждень до 40.
Що важливо зробити, аби укриття були безпечними та доступними:
Спеціалісти благодійного фонду "Право на захист" виділяють такі проблеми щодо укриттів у школах:
- потреба в реконструкції – часто укриття розташовані в старих будівлях, тож не можуть відповідати нормам доступності та безбар’єрності.
- недостатнє та несвоєчасне фінансування – облаштування укриттів потребує витрат, які повинна покрити держава у 1 півріччі бюджетного року;
- відсутність індивідуального підходу до закладів інституційного догляду – кожний заклад має свою специфіку, тому і вимоги до облаштування укриттів мають бути індивідуальними. Це дозволить закладам ефективніше здійснювати свою діяльність;
- відсутність чітко прописаної зони відповідальності всіх учасників освітнього процесу – і засновники, і керівники, і колективи закладів, і батьки, і учні.
Тому закладам для дітей з особливими освітніми потребами потрібні:
- зміни до законодавчих актів;
- визначення джерел та врегулювання питань фінансування облаштування укриттів;
- перегляд штатних розписів закладів з урахуванням специфіки навчальних установ.
Усі ці зміни дозволять створити безпечне освітнє середовище, де і нормотипові діти, і діти з особливими освітніми потребами зможуть комфортно навчатися, спілкуватися та розвиватися.
Стаття вийшла за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства", @Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства.
3020
