До Дня вишиванки Редакція Евакуація.City зібрала історії українців за кордоном, які отримали свої вишиванки вже після виїзду.
Вишиванку створила дружина
"Моя дружина сама вишила мені вишиванку", — розповідає Дмитро Клименко.
Ідея зробити такий подарунок з’явилася у неї в перший рік повномасштабного вторгнення.
Раніше дружина Дмитра вже займалася вишиванням картин. Тож коли вирішила взятися за сорочку, сама підбирала кольори, слідкувала за кожним хрестиком.Орнамент підбирав сам Дмитро.
Робота жінки тривала протягом трьох місяців.
"Вона дуже поспішала — хотіла доробити її на День вишиванки", — каже Дмитро.
Закінчити роботу до свята жінка встигла, проте поносити вишиванку Дмитрові таки не вдалося — за день до Дня вишиванки їхня родина прийняла рішення про виїзд із Дніпра до Польщі.Усі збори відбулися швидко, згадує Дмитро.
"На той момент всі думки були про безпеку дітей. У машині була купа людей та обмаль місця, тому ми брали тільки найнеобхідніше. Про вишиванку згадали лише потім, вже в дорозі", — каже чоловік.
Вишиванка Дмитра
Через деякий час після виїзду, мати Дмитра повернулася в Україну. Тож він попросив, аби вона передала вишиванку поштою. "У мене ще не було можливості вдягнути, бо тільки нещодавно її привезли, — каже Дмитро, — Але приїхала вона вчасно, якраз перед святом".
Вишиванка має для Дмитра високу цінність.
"Тут, за кордоном, це не тільки символ нашої національності, а ще й подарунок, зроблений руками коханої людини".
Вишиванка від батька на фронті
Батьки Микити та Артура Трошко пішли в армію ще в перший день повномасштабної війни. Самі ж хлопці на той момент були неповнолітніми, тож вивезти їх за кордон в Іспанію вирішила подруга їхньої матері.
Такий переїзд разом із постійною тривогою за батьків хлопці тоді сприйняли дуже тяжко. Чужа країна, мовний бар'єр та незрозуміле майбутнє навіть на найближчий час. Спілкуватися з батьками виходило не часто, тож це не додавало сил.
Приблизно через пів року після переїзду хлопців, до них в гості з України завітала хрещена.
"Тоді якраз був мій день народження. Хрещена привезла мені в подарунок вишиванку батька", — розповідає Микита.
Вишиванка батька Микити
Та вишиванка подобалася йому вже давно, ще вдома, але тоді батько жартував, що хлопець ще "не доріс".
"Вона, якщо чесно, мені ще трошки великувата… Але нічого, значить буде на виріст", — жартує хлопець.
Для нього це тепер своєрідне втілення і затишку, і гордості за батьків, і трохи ностальгії за домом.
Найперша вишиванка в житті
Родина Дар’ї Гапечкіної живе у Польщі вже кілька років.
"Нещодавно у нас народилася молодша дитина. Та незважаючи на те, що ми за кордоном, хрестини хочемо організувати за українськими традиціями" — розказує Дар’я.
Спеціально до хрестин вона зі старшою дочкою замовляли вишиванки в українських майстрів. Знайшли сорочки в інтернеті, на сайті тематичного магазину.
Донька Дар'ї Гапечкіної
Дар'ї подобаються вишиванки, бо завжди вигладають модно і пасують до будь-якого одягу. Для свого сина Дар'я обрала вишиванку "білим по білому", адже цей стиль подобається їй найбільше.
"Знайти настільки малий розмір вишиванки виявилося дуже складно, але все склалося чудово", — каже Дар’я, "Така вишивка виглядає ніжною та чистою. Такою і є мала дитина".
3020
