Редакція "Евакуація.City" поспілкувалася з переселенками про відмови під час оренди та пошук житла.
Ставляться з недовірою, наче ти із в'язниці
Марина Гузій переїхала з Харкова до Львова близько двох місяців тому. Впродовж двох тижнів вона шукає собі кімнату і постійно зіштовхується з відмовами.
"Домовлялись про огляд. Коли орендодавець дізнався, що я переселенка, одразу сказав ні. Питаю, чому так. Відповідають – бо через вас почалась війна, чому ви лізете сюди, у західні регіони України, сидіти у людей на шиї, "проповедовать русскій мір", – згадує дівчина.
Вона стверджує, що власники житла ставляться до переселенців із великою недовірою або завищують для них ціну.
Марина Гузій
Тимчасовий прихисток Марині разом з мамою вдалося знайти у одному із гуртожитків Львова, але родина має намір повертатися до Харкова.
"Власники квартир явно інакше ставляться до ВПО. Дуже недовірливо, начебто ти з якоїсь в‘язниці вийшов. На моєму шляху траплялися дуже світлі, позитивні, класні люди, але от саме с власниками квартир не пощастило", – розповідає дівчина.
Сказали: "А раптом це погані люди"
Наталія Демиш переїхала з Маріуполя і зараз живе в Луцьку. Житло жінки у рідному місті знищили росіяни. Спочатку разом із чоловіком вона переїхала до Дніпра, але не змогла знайти там роботу та житло.
Одна з орендодавиць аргументувала відмову віддавати в оренду частину свого будинку так: "А раптом це погані люди або не вдасться з ними співіснувати?", згадує Наталія.
"У соціальних мережах мене побачив колишній директор. Він виїхав раніше і йому запропонували наші постачальники з Луцька свою допомогу. До війни ми працювали з Волиньмет. Вони нам – брухт кольорових металів, а ми робили алюмінієву гранулу та чушку для Азовсталі, Запорожсталі, Дніпросталь, Електростілі в Курахово та заводу імені Ілліча", – пояснює Наталія.
Вона погодилася переїхати у Волинську область та працювати на місцевому підприємстві. У Луцьку Наталія почала шукати житло у місцевих спільнотах та на сайті "Прихисток".
Наталія Демиш з чоловіком
Разом із родиною їй вдалося винайняти однокімнатну квартиру Місця для чотирьох людей, Наталії, її чоловіка та мами, а також десятирічної доньки, трохи бракує. Тож жінка продовжує шукати двокімнатну квартиру.
Без тварин житло знайти простіше, але як їх можна залишити?
Вікторія Скурідіна евакуювалася із Рубіжного, що на Луганщині. Коли уламки снарядів почали потрапляти до підвалу, як і більшість мешканців міста, вона вирішила їхати світ за очі.
Військо-цивільна адміністрація міста проводила евакуацію щодня.
"Я виїхала спочатку до Чернівців. Туди на початку березня виїхала сім'я дочки – з двома онучками 12 та 14 років, і собачкою чихуахуа. Вони їхали просто подалі від вибухів та цього страхіття. Житло знайшли не одразу: з тваринами не взяли у трьох місцях", – згадує Вікторія.
Після довгих пошуків родині вдалося знайти прихисток у селі Чагор, поблизу Чернівців. Господарі будинку не взяли з переселенців грошей.
Тварини, яких Вікорія врятувала
Вікторія Скурідіна переїхала до подруги на Полтавщину, Її дочка продовжує шукати постійне житло. Хоча без тварин помешкання було б знайти простіше, Вікторія не хоче залишати тварин на вулиці і рада що забрала їх з окупації.
"Хіба їх, рідних, можна кинути на смерть? Ні мого дому, ні дому дочки немає. Уламки не підлягають відновленню, це купи розбитої цегли", – каже жінка.
Через постійні відмови під час оренди вимушені були поїхати за кордон
Наталія змушена була виїхати із Луганщини ще у березні. Вона покинула рідний Сєвєродонецьк та протягом восьми днів їхала до Чернівців.
Жінка шукала житло у різних тематичних чатах та на сайті OLX. Перші три дні у новому місті разом з родиною їй довелося жити у машині, потім – знайшли прихисток на меблевому виробництві, згодом – переїхали до місцевого гуртожитка.
"З нього нас вже виселили, бо з вересня у гуртожитки повертаються студенти. Через це довелося переїхати до Великобританії. Житло у Чернівцях не вдалося знайти, інколи просили 1 600 доларів за оренду (60 тисяч гривень)", – розповідає Наталія.
У Британії Наталія знайшла спонсорів за програмою Homes for Ukraine. У помешканні, яке надали британці, вона зможе жити до пів року. Термін ще не закінчився, але жінка вже шукає нове житло.
Ціни у Британії дуже високі, тож для оренди житла потрібно мати близько 10 тисяч фунтів (447 тисяч гривень). Ця сума дозволить оплатити пів року. Також пошук ускладнює те, що у жінки немає попередніх відгуків від орендодавців у Великій Британії. Через це власники квартир теж можуть відмовляти у оренді.
"Зараз в Англії, потім...куди занесе. Додому нікуди, бо все розбите. Але наші повертаються навіть в підвали та окупацію, бо ніде жити. Працювати не беруть, з гуртожитків виселяють, виплати... дуже замалі та нерегулярні".
Треба бути готовим, що доведеться орендувати помешкання самостійно: досвід пошуку житла за кордоном
Українці, які рятуються від війни за кордоном, зіштовхуються з зовсім іншими правилами щодо оренди житла. У інших країнах винайм житла подекуди схожий на квест чи конкурс для тих, хто хоче винайняти житло.
"У Берліні навіть якщо вам квартира сподобалася, і ви просите про перегляд, то скоріш за все не отримаєте відповіді. А якщо і покличуть на перегляд, то "змагатися" за квартиру доведеться ще із 50 претендентами. Орендодавець обирає хто йому більше подобається", – пояснює Ірина Лісова.
Вона евакуювалася до Німеччини. За словами жінки, навіть соціальне житло переселенцям доводиться шукати самостійно і це стає буквально основною роботою. При цьому влада країни виділяє певну суму грошей, у яку обов'язково потрібно вкластися.
Соціальна кімната може коштувати від 500 євро (15 тисяч гривень), середня вартість оренди – від 1000 євро (30 тисяч гривень). Про інші особливості пошуку житла в Німечинні читайте за посиланням.
Юлія Гуртова знайшла спонсорів у Великобританії за програмою Homes for Ukraine. Вони прийняли жінку з донькою у своєму домі і дозволили жити там стільки, скільки буде потрібно.
"У цій родині, як і у мене, є дочка. Цього року вона вперше йде до школи. Я знала, що ми будемо трохи зайвими в будинку.. Тож вирішила шукати власний. Попри щедрість спонсорів, треба бути готовими, що орендувати помешкання доведеться самостійно", – каже Юлія.
Жінка знайшла власний будинок на чотири спальні і з садом. Він коштує 1 600 фунтів на місяць (70 тисяч гривень).
- додаткові 200 фунтів (8 800 гривень) – це податок за оренду;
- 100 фунтів – комунальні платежі.
Детальніше про евакуацію до Великобританії читайте за посиланням.
Щоб знайти житло у Португалії, треба бути наполегливим та терплячим. Хоч квартира може бути доступною на сайтах оренди житла, її власники можуть просто не відповідати на дзвінки.
Тож якщо вам відповіли – одразу домовляйтеся про огляд. Крім того варто написати власникам листа листа, де розповісти про себе, свій стиль життя і рівень заробітку.
"Для багатьох це психологічно некомфортно, але це вимагають. Ви можете не надавати свої персональні дані, але тоді шанс таки знайти омріяну квартиру зменшується", – розповідає Каріна Алєксєєнко, яка евакуювалася з Києва до Лісабону.
Помешкання віддають новим власникам без меблів, тому треба розраховувати на купівлю додаткових речей. Деталі за посиланням.
3025
